Альтернативні інвестиції. Як заробити на судових позовах

16 травня 2020, 11:30

Останнім часом з’явилися інструменти фінансування, що не залежать від коливань фінансових ринків. Серед них — літігаційні. Що це і як працює?

Давно помічено, що якщо ти робиш те саме, що і всі, то ти й отримуєш те саме, що і всі. Сказане повною мірою стосується світу інвестицій. Цей світ, схильний до нескінченної циклічності, злетів і падінь, зруйнував багато статків, але багатьох і підніс на вершину фінансового Олімпу. Здавалося б, з такою нестабільністю потрібно просто змиритися, сприймати її як даність, як невід'ємну частину безпосередньо процесу інвестування.

Відео дня

Але ні. Фінансисти придумують все нові й нові фінансові інструменти, які дають можливість цей ризик мінімізувати, а в багатьох випадках звести до нуля. Це й інструменти хеджування, і деривативи та багато іншого. Але це все-таки інструменти мінімізації того самого ризику. Нехай на них можна й непогано заробити інвесторові. Заробити, використовуючи ті самі ринкові коливання.

Останнім часом з’явилися інструменти фінансування, що не залежать від коливань фінансових ринків. Цим інструментам не страшні ні обвали ринків, ні біржові крахи, ні навіть епідемії корона- й інших вірусів. Їх навіть не треба хеджувати. Йдеться про інвестиції в позови. Так-так, саме в позови. Судові позови (колективні та індивідуальні) оформилися останнім часом на Заході в окремий клас активів і тепер цей ринок оцінюють у сотні мільярдів доларів.

Як і в будь-якому інвестуванні з’явилися як свої лідери (Burford Capital, Woodsford, Parabellum Capital), так і свої аутсайдери (втім останніх одиниці, як наприклад Компанія літігаційного фінансування «Juridica», юрисдикція Гернсі, яка нещодавно припинила свої операції через невдалий відбір позовів для інвестування). Цей тип інвестування отримав назву літігаційного фінансування (від англійського слова «litigation» — судовий). Ці інвестиції, що перебувають на стику інвестиційного банкінгу та юриспруденції (повторюся, йдеться про інвестиції в позови), довели свою мега-прибутковість. Літігаційне фінансування в Європі та Америці бере все нові і нові висоти.

Нещодавно стало відомо, що в цей тип активів вирішив вкластися інвестор, який не помиляється — Джордж Сорос (компанія «Mighty») і найбагатший університет світу — Гарвард. Цей університет, який керує власним багатомільярдним інвестиційним фондом (приблизно $39 мільярдів), вирішив виділити $500 мільйонів для вкладення в літігаційний фонд, керований IMF Bentham Ltd — найбільшим гравцем на ринку літігаційного фінансування.

Як правило, для інвестування відбираютьпозови, чий потенціал виграшу перевищує прогнозовану суму вкладень у нього не менше, ніж у 10 разів

На цьому ринку з’явилася вже своя інфраструктура — власні літігаційні платформи (фактично біржі позовів) — американський Lexshares, український Litigation Finance Portal, ціла низка німецьких платформ, з лідерською позицією Roland Prozess Finanz, з’явилася своя група літігаційних брокерів, які полюють за позовами з метою їх перепродажу літігаційним інвесторам. З’явилися і свої інвестори, які так само, як і на ринку акцій, починають проявляти інтерес не стільки до окремо взятих позовів, скільки до придбання портфелів позовів у компаній і приватних осіб.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Інвесторів, які цілком оформились, умовно можна розділити на три групи:

1) Глобальні літігаційні фонди, як-от Burford Capital, Vannin, Therium, European Litigation Fund, Woodsford, Orchard Capital. Вони керують вкладеннями інституційних інвесторів.

2) Хедж-фонди, фонди прострочених кредитів і фонди проблемних активів, традиційні фонди, що займаються управлінням активів своїх клієнтів.

3) Приватні інвестори, венчурні капіталісти, які інвестують або безпосередньо в позови, які вони набувають через літігаційних брокерів, або через «біржі позовів», як-от Lexshares або Litigation Finance Portal.

У чому ж тут вигода інвестора?

Беручи на себе весь фінансовий ризик, фінансуючи всі юридичні витрати за позовом, також судові мита й оплату адвокатів літігаційні фінансисти — інвестори отримують натомість відсоток від позову, який становить кратну суму вкладених ними коштів, звісно, за умови, що справу виграно. Якщо ж рішення суду буде не на користь позивача, то літігаційний фінансист не отримує нічого. Як правило, для інвестування відбирають позови, чий потенціал виграшу перевищує прогнозовану суму вкладень у нього не менше, ніж у 10 разів. Існують, звичайно, й інші критерії відбору позовів — це і реальність активів, що лежать у його основі, і легкість судового виконання конкретного позову і строки його розгляду в суді.

Іншими словами, позов має бути перспективним, тобто забезпечувати мінімум 70% ймовірність виграшу. За практикою, літігаційний фінансист у раіз укладання договору фінансування позову, претендує на 30−50% від суми виграшу за позовом. У разі програшу фінансист втрачає вкладені кошти і, що особливо важливо, позивач (початковий власник позову) не винен йому нічого.

Головне — пам’ятати, що ризик такого інвестування має бути виправданий, прорахований, вивірений

Яка ж прибутковість цих інвестицій?

У разі програшу в суді, як уже було зазначено, інвестор не отримує нічого і ніхто йому його вкладення відшкодовувати не зобов’язаний.

У разі ж виграшу, прибутковість цього виду вкладень перебуває на рівні 300%, за даними аналітичного центру «Premonition».

Ще більших рівнів прибутковості досяг інвестиційний фонд Orchard Asset Management. У 2015 році Orchard найняв Адріана Шопена з Deutsche Bank, який очолював інвестиційне управління банку для розробки власного пакета літігаційних продуктів. Orchard інвестує у дрібніші позови по всій Європі або синдикує великі позови з іншими інвесторами. Досі рівень доходів тримався на рівні 1 000%. Це тому, що вони не втрачали грошей своїх інвесторів, ретельно відбираючи позови і не програючи їх у судах. Однак Шопен стверджує, що це коли-небудь обов’язково станеться і коли-небудь вони в кінцевому підсумку програють кілька позовів.

Наш фонд, який нещодавно прийшов в Україну, розраховує з урахуванням можливих програшів на прибутковість рівня 400−500% за рахунок нижчого рівня вартості юридичних послуг в Україні і більшої кількості позовів, що потребують фінансування.

Чи продовжиться зростання цього типу інвестування?

Продовжиться. У цьому не сумнівається ніхто. Ринок цього класу активів (йдеться про позови), як і взагалі весь бізнес літігаційного фінансування, став сам по собі величезним. Бізнес фінансових корпорацій та інвестиційних банків, що займає в наші дні настільки істотне місце в економіці, існує не для того, щоб дозволити такому ринку вислизнути з їхніх щупалець. Аж надто великі обсяги грошей генерує цей ринок. За даними «ALM Intelligence», торік провідні 200 юридичних фірм США отримали приблизно $110 мільярдів доходу. У всьому світі компенсації, виплачені за збитки, найімовірніше, в рази перевищували цю цифру. Привабливий шматок для фінансистів.

А що ж в Україні?

А в Україні ми традиційно відстаємо, без кінця реформуючи суди, наближаючи законодавство до європейських стандартів, підвищуючи прозорість і викорінюючи корупцію в юридичній системі.

Водночас необхідно пам’ятати, що ми живемо не в Північній Кореї, не на ізольованому острові, протягом останніх років ми практично стали частиною європейського цивілізованого світу. І зміни в нашій судовій системі все одно будуть доведені до кінця. Така логіка часу. Ринок цей в умовах України, хоч і складний, але величезний. Величезний і перспективний. Навіть в умовах України.

І чи є можливість інвестувати в українські позови за існуючої судової практики винесення корупційних рішень? Чи не занадто високі ризики інвестора?

Ризики високі, як і висока норма прибутку, притаманна літігаційному фінансуванню. І перспективи цього виду фінансування вимальовуються як цілком передбачувані навіть за всіх наявних недоліків нашої судової та виконавчої системи.

Головне — пам’ятати, що ризик такого інвестування має бути виправданий, прорахований, вивірений. Запорукою успіху є ретельний відбір позовів, за якого навіть програш декількох справ з портфеля позовів з лишком перекривався б великою кількістю виграшів.

У середньому в разі літігаційного фінансування співвідношення виграшів і програшів має становити 70% х 30%. Таке співвідношення дасть можливість літігаційним фінансистам не тільки досягати заявленої норми прибутку, а й враховувати всі можливі ризики, ведучи цей бізнес. Адже далеко не завжди власники навіть цілком перспективних позовів мають кошти для покриття судових витрат і оплати адвокатів.

Не можна не відзначити і соціальну функцію літігаційного фінансування. Вона дуже важлива. Адже неможливо заперечувати, що літігаційний фінансист, фінансуючи чужий позов, забезпечує своїми коштами рівний доступ до правосуддя для тих, хто, навіть будучи правим, не може дозволити собі звернутися до суду. Найчастіше ми фінансуємо битву приватних Давидів проти корпоративних Голіафів. Немає сенсу нагадувати про те, що в біблійні часи Давид вийшов з цієї сутички переможцем. І світова практика літігаційного фінансування найчастіше демонструє той самий результат.

Показати ще новини
Радіо НВ
X