Куди медреформа залучить інвестиції
Замісна ниркова терапія методом гемодіалізу — єдина галузь спеціалізованої медичної допомоги, в якій уже створені передумови, за яких інвестори готові будувати в Україні високотехнологічні заклади охорони здоров’я та лікувати українських пацієнтів за найвищими міжнародними стандартами. Єдине, що залишилося впровадити на практиці — принцип "гроші йдуть за пацієнтом", що є основою реформи охорони здоров’я в Україні.
По-перше, є критична потреба в збільшенні місць лікування пацієнтів з хронічною хворобою нирок.
Сьогодні в Україні тільки 6000 пацієнтів мають можливість отримувати процедуру гемодіалізу. Це тільки 25% від тих, кому він життєво необхідний. Решта — помирають, не дочекавшись своєї черги, адже без гемодіалізу тричі на тиждень людина помирає за лічені тижні чи навіть дні.
Цей вид замісної терапії є недоступним для українців через нестачу місць для лікування в державних закладах охорони здоров’я. Держава не в змозі вкладати кошти у будівництво нових діалізних центрів та навіть купівлю обладнання, значно доцільніше покласти ці витрати на приватних інвесторів, які гарантуватимуть якість надання послуги. І у багатьох країнах, як-от Польща, Румунія, Британія, це давно вже працюють приватні провайдери послуг гемодіалізу. Держава ж тільки замовляє послуги й оплачує їх згідно з визначеною ціною залежно від кількості пацієнтів, яких ці центри обслуговують.
Державно-приватне партнерство забезпечує регулярну оплату із держбюджету приватному діалізному центру за пролікованих пацієнтів за умови, що інвестор власним коштом будує в країні сам центр, закуповує все необхідне обладнання та витратні матеріали, медикаменти, навчає персонал і безпосередньо надає пацієнтам якісну послугу гемодіалізу.
По-друге, зрозуміло, скільки держава платитиме провайдеру за гемодіаліз.
На сьогодні існує затверджена Міністерством охорони здоров’я методика розрахунку вартості послуги гемодіалізу. Вона включає все: від необхідних медикаментів, витратних матеріалів, амортизації обладнання до очистки води та адміністративних витрат, на кшталт зарплати лікарів. Саме цю, реальну вартість послуги держава відшкодовуватиме приватному центру. І при цьому пацієнту не доведеться нічого платити з кишені.
По-третє, є погоджені Національні протоколи лікування. Це означає, що пацієнт отримуватиме лікування з урахуванням усіх міжнародних норм та показників.
Останній необхідний крок – це реалізація принципу "гроші йдуть за пацієнтом". Саме його відсутність є бар’єром, який не дає сьогодні інвесторам заходити в Україну. Запровадження медичної реформи покликане такий бар’єр зняти.
Сьогодні місце лікування за пацієнта обирають лікарі державних закладів охорони здоров’я. Звичайно, вони не направляють пацієнтів з термінальною стадією хвороби нирок до тих поодиноких приватних діалізних центрів, що існують в Україні, навіть якщо в їхніх діалізних відділеннях бракує місць, аби не втратити фінансування лікарень.
Вільний вибір пацієнта створить попит на якісну послугу гемодіалізу, відповідно, відкриє двері для міжнародних та українських інвесторів, які побудують приватні діалізні центри по всій Україні.
Більше того, це створить умови, в яких державним клінікам доведеться підвищувати якість медичних послуг, щоб не втратити пацієнтів. І доведеться думати не тільки про залучення інвестицій на високотехнологічне обладнання, багатоступеневу систему очистки води, електрогенератори, витратні матеріали та медикаменти. Але й про головне – про те, щоб процедури гемодіалізу були ефективними, відповідали протоколам і подовжували життя пацієнта. Лікарні нарешті почнуть рахувати та раціонально використовувати кошти.
Уже сьогодні на низькому старті стоїть інвестиційний проект німецької компанії з побудови 8 діалізних центрів у різних регіонах України на загальну суму до 30 млн євро для більш ніж 2 тисяч пацієнтів.
Проте цей проект і ще десятки подібних потенційних проектів розгорнуться лише тоді, коли інвестори знатимуть, що вони можуть розраховувати на прозорі партнерські відносини з державою, де пацієнт буде визначати місце отримання послуги, а клініки будуть конкурувати не за інтерес лікаря, а за пацієнта та якість його життя.
