Чи варто пересиджувати рецесію, зберігаючи готівку

10 квітня 2020, 16:30

Cash is king or Cash is trash?

Ще на Всесвітньому економічному форумі в Давосі мільярдер Рей Даліо закликав інвесторів виходити з кешу. «Кеш — це сміття», — фраза засновника макрофонду Bridgewater Associates, якою довго рясніли заголовки десятків статей. Трохи пізніше Даліо заявив, що вплив спалаху коронавірусу на світові ринки перебільшено, а вже в середині березня стало відомо, що його фонд втратив 20% вартості. Фінансові «експерти» не забули зв'язати ці три факти в один ланцюжок і підкреслити: «Дивіться, великий Даліо помилився!» «Cash is king», — додають вони і закликають не ризикувати в період чергової кризи, після якої, звісно ж, «світ не буде колишнім».

Відео дня

Страх і паніка, що продукуються потоком нагнітаючої інформації, позбавляють нас здатності критично мислити, аналізувати факти і спиратися на попередній досвід. «Ця криза особлива, світ вже не буде колишнім!» Невже?

Ми бачили кризу доктомів у 2000-му, ми пережили фінансову кризу 2008-го, і щоразу чули одне й те саме: «Бійся, не ризикуй, світ вже не буде колишнім». Але що цікаво: щоразу після цього ми спостерігали стрімке зростання капіталізації компаній і відновлення колишніх алгоритмів.

Як діяти зараз, щоб зберегти заощадження? Чи мав рацію Даліо? Cash is king or Cash is trash?

Відповідаючи на це питання, пропоную проаналізувати кілька фактів, які допоможуть краще зрозуміти характер нинішньої кризи. Як і попередні кризи, пандемія 2020-го супроводжується різким падінням економіки і ринків, звільненням співробітників, скороченням споживання і заощаджень.

Протягом останніх кількох тижнів аналітики переглянули свої прогнози щодо зростання доходів у 2-му кварталі 2020 року в бік зниження оцінок. Ще 1 березня очікувалося, що зростання виручки компаній S&P 500 буде +3.9%, зараз же прогнозують зниження на 10.0%.

Крім того, протягом минулої світової економічної кризи кількість щотижневих первинних заявок на одержання допомоги з безробіття так і не наблизилася до мільйона. Станом на кінець березня рекордні 3.28 мільйона американців подали заяви на допомогу з безробіття — це в п'ять разів перевищує рекордний показник, встановлений на початку рецесії 1980-х років.

Центробанки і політики по всьому світу вживають відповідних заходів. Тільки швидкість прийнятих рішень значно вища, ніж під час, наприклад, кризи 2008-го. Так, центральні банки по всьому світу координують свої дії щодо стимулювання ділової активності, тобто відбувся перехід від нейтральної монетарної політики до стимулюючої.

Вашингтон, зокрема, лише за кілька тижнів знизив облікову ставку до 0–0.25%, зробив те, на що раніше треба було півтора року.

Що стосується фіскальних стимулів, 28 березня президент США Дональд Трамп підписав закон, CARES Act (Coronavirus Aid, Relief and Economic Security Act), який передбачає виділення допомоги американській економіці на рекордну суму $2 трлн. Варто зазначити, що це найбільший пакет економічної допомоги в американській історії. Зокрема, закон надасть термінову допомогу сім'ям розмірі $560 млрд), великим корпораціям ($500 млрд), а також дрібним підприємствам ($377 млрд).

Натомість Європейська комісія заявила, що вона також готова до широкомасштабного фіскального стимулювання, оскільки політики розуміють необхідність заспокоїти ринки, що постраждали через негативну реакцію на COVID-19.

Така монетарна і фіскальна політика закладуть основу майбутньої інфляції.

Економічний показник, якому варто приділити увагу, — співвідношення грошового агрегату М2 до ВВП. Він використовується як показник можливостей зростання продуктивності праці в країні. Якщо це співвідношення низьке, то це означає високу ефективність кожної грошової маси або кредиту з погляду зростання ВВП. Навпаки, якщо це співвідношення збільшується, то це вказує на те, що збільшення грошової маси або боргу менш ефективне для збільшення обсягу виробництва, є надлишок ліквідності.

Так, протягом останніх 10 років цей показник у США збільшився на 22%: з 0.57 в 2010-му до 0.70 в 2019-му. Зважаючи на насування рецесії і проведення ФРС політики кількісного пом'якшення, очікується, що цей тренд збережеться.

Крім того, згідно з прогнозами аналітиків, дефіцит бюджету США значно перевищить рекордний рівень в $1.5 трлн 2009 року. За оцінками JP Morgan і Moody's Analytics, дефіцит бюджету в 2020 році очікується від $1.7 до 2.1 трлн, а в наступному — від $1.5 до 1.8 трлн.

Державний борг США, як результат попередніх накопичених бюджетних дефіцитів, нині становить $23.5 трлн. За тих темпів, якими борг зростає зараз, він може перевищити рівні, досягнуті після Другої світової війни, у процентному відношенні до валового внутрішнього продукту.

Як ці фактори можуть позначитися на добробуті, накопиченому багатстві, відображає індекс, складений виданням Forbes, Cost of Living Extremely Well Index (CLEWI). Цей індекс відстежує коливання цін на товари, доступні тільки тим, хто має у своєму розпорядженні істотні засоби. Це своєрідний індекс споживчих цін, CPI, тільки для товарів розкоші.

Відтоді як Forbes відстежує кошик ультра-люксових товарів, з 1982 року, цей індекс зростає із середньорічним темпом зростання в 5%, випереджаючи інфляцію.

Для тих, хто зберігає гроші в кеші, є і ще одна погана новина. У попередні періоди воєн і катаклізмів, держави дуже часто зверталися до накопичених заощаджень і доходів домогосподарств як до джерела засобів для підтримки найбідніших верств суспільства, найважливіших виробництв, власних бюрократичних систем.

Так, підвищення верхньої межі прибуткового оподаткування - популярний захід в арсеналі засобів збільшення податкового навантаження на багатих.

Для скорочення бюджетного дефіциту в Португалії, в 2010 році збільшили ставки прибуткового податку і ввели нову ставку в розмірі 45.88% для фізичних осіб, які заробляють понад 150 тис. євро на рік (раніше оподатковувалися за ставкою в 42%).

Іспанія, вирішуючи ту ж проблему бюджетного дефіциту, в 2012 році збільшила прибутковий податок для всіх груп населення, до того ж ставка зросла нерівномірно: для найменш забезпечених — на 0.5%, для найбільш — на 6–10%.

Аналізуючи досвід Ірландії, в бюджеті на 2009 рік було введено новий економічний збір, розглянутий урядом як відповідь на кризу, яка становила собою додатковий податок з доходу: з доходів понад 100 тис. євро на рік — 2%, понад 250 тис. євро на рік — 3%. Пізніше ці ставки збільшили: доходи понад 75 тис. євро на рік — 4%, понад 175 тис. євро на рік — 6%.

У 2010 році у Франції збільшили верхню ставку прибуткового податку з 40% до 41%, що було пов'язано з пенсійною реформою. Далі, в 2012 році верхню ставку прибуткового податку збільшили з 41% до 45%. Крім того, президент Ніколя Саркозі ввів додаткові тимчасові ставки прибуткового податку для тих, хто заробляє в рік більше 250 тис. євро — 3%, більше 500 тис. євро — 4%.

У Великобританії в 2010 році максимальну ставку прибуткового податку збільшили з 40% до 50% для тих, у кого річний податок у розмірі понад 150 тис. фунтів стерлінгів.

Подібна практика також спостерігалася в Греції, Люксембурзі, Ізраїлі, Вірменії, Фінляндії.

Аналітики очікують, що зростання прибутку відновиться вже в 4 кварталі 2020 року (4.5%), а двозначне зростання прибутку — у 1 кварталі 2021 року (14.2%).

Так що, чи доцільно «пересиджувати» рецесію, зберігаючи готівку? Не так часто ринок підносить таких «чорних лебедів», дозволяючи купити хороші активи за доступними цінами.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X