Інфраструктурний стрибок для України

2 грудня 2022, 10:25

Є приказка: «не було щастя, то нещастя допомогло» і мені здається, що війна в Україні відкриває величезні можливості для перебудови об'єктів критичної інфраструктури.

Війна надала Україні унікальний шанс: першою на європейському континенті збудувати критичну інфраструктуру наступного століття. Основна загроза цьому сценарію — бажання швидко відновити об'єкти 1:1, тим самим повернувши країну до стандартів інфраструктури 19 сторіччя.

Відео дня

Напередодні приєднання до ЄС Чеська Республіка почала отримувати довгострокову фінансову допомогу на реконструкцію телекому. Чехи перекопали всю країну і перейшли на такий рівень якості комунікації, якого в Західній Європі тоді не було. Країна просто перестрибнула два покоління технологій АТС. Аналогічні можливості є в України зараз і після завершення війни в частині реконструкції критичної інфраструктури.

Перший крок — децентралізація енергетичної інфраструктури. Як показав досвід війни, централізованість енергетики є її Ахіллесовою п’ятою. Споживачі отримують електроенергію, газ, тепло, питну воду з невеликого набору центральних точок, які ворог вперто атакує.

Тому в Україні варто створювати децентралізовану модель енергетичної інфраструктури. Вона об'єднуватиме різні джерела енергії, які забезпечуватимуть на 70−80% потреби локальних споживачів. Цей процес вже відбувається: запускаються заводи на біомасі, з виробництва біометану. Далі — з’являться виробники водню і синтетичних газів.

У процесі децентралізації виробництва енергоресурсу ми повинні оптимізувати всі види мереж: і газових, і теплових, і електричних. Найбільш неправильний підхід зараз — це оновлювати мережі кожного енергоресурсу окремо. Слід робити це одночасно, щоб розподільна інфраструктура міст одразу відповідала вимогам майбутнього.

Локальні енергосистеми матимуть єдину точку управління. Вона оптимізуватиме виробництво і використання різних видів енергоджерел на даній території. В ідеалі повинно бути так, щоб у кожному місті була своя диспетчерська, яка б вирішувала, який ресурс слід використовувати у конкретний момент. Наприклад: «Зараз вийшло сонце, тому ми гасимо котли з біомасою». І такого досвіду ще немає ніде у світі.

Ці енергосистеми сполучатимуться з магістральними мережами, до яких можна буде передавати профіцитну енергію чи енергоресурс. Що стосується газорозподільних мереж, то їх оператори матимуть можливість передавати надлишки виробництва (і природного, і синтетичного газу, і водню) в газотранспортну мережу. Тому в газорозподільних системах все має бути двонапрямним — і лічильники, і облік.

Другий крок — конвергенція енергії. Кінцевому споживачу не потрібна електрика, газ, тепло — йому потрібен кіловат енергії. Отримуючи енергію, він може використати його для своїх потреб: перевести у світло, тепло, гарячу воду.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

На прикладі мобільного зв’язку аналогія виглядає наступним чином: нам байдуже, як наш голос потрапить до іншої людини — по кабелю, через вай-фай, GPRS чи 4G. Колись ці технології були окремими продуктами, а тепер це просто технології на стороні телекому.

Тому у споживачів з’являться «котли все-в-одному». До них на вході будуть приєднані електрика, газ і вода (включно з можливістю використання біомаси), а на виході споживачі отримуватимуть обігрів будинку, гарячу воду для ванної або приготування їжі.

Фактично, це буде енергетичний хаб, який має на вході базові джерела енергоресурсів і працює з ними, залежно від наявності надлишку того чи іншого енергоресурсу, залежно від того, що зараз найбільш економічно доцільно з точки зору доступного об'єму чи ціни.

Такий сценарій — перспектива 10−20 років. Але оскільки середній строк роботи інфраструктури вважається не менше 30−40 років, ми повинні врахувати цю логіку при реконструкції критичної інфраструктури України.

На жаль, у поточній ситуації Україна не може фінансувати це власним коштом. Їй доведеться шукати фінансовий ресурс у зовнішньому світі. І це в першу чергу, інституційні інвестори, на кшталт ЄБРР, МВФ, МФО. Адже ці процеси потребуватимуть десятків мільярдів доларів.

Показати ще новини
Радіо NV
X