Скоро в Україні має запрацювати кредитування. Ось чому
На чому ґрунтується обережний оптимізм Нацбанку
Коротка ремарка: рецептів для того, щоб вже завтра кредити ось так відразу, за помахом чарівної палички, стали дешевими і доступними, немає. Особливо, в країні, в якій ще кілька років тому інфляція була спочатку 25%, а потім — 43%.
Проте коли бачу, що всі можливі передумови для цього створені, я відчуваю, як мене охоплює теплий весняний настрій. Ще одна ремарка: такі передумови створені насамперед для кредитування якісних та прозорих позичальників.
Отже, пояснюю, на чому ґрунтується наш обережний оптимізм:
1. Зниження інфляції, а відтак і зниження ставок банків.
Саме жорстка монетарна політика, за яку нас довго критикували, дало змогу досягти інфляції за підсумками 2019 року в обсязі 4,1%. І перемога не лише в тому, що інфляція потрапила в цільовий діапазон, а й у тому, що вона стала прогнозованою.
Завдяки цьому облікова ставка в минулому році була знижена до 13,5%. Відповідно знижуватиметься і вартість фондування банків. За нашими розрахунками, дві третини від вартості кредиту залежить саме від вартості фондування, яка вже починає знижуватися.
2. Забезпечено фінансову стабільність. Банківський сектор нині в дуже гарній формі: достатня капіталізованість, висока прибутковість, відсутність банкрутств банків упродовж 2-х років (ВТБ, який згортався, не рахуємо). Про сприятливу ситуацію у фінсекторі можна говорити довго.
3. Висока ліквідність. Коли у нас, з одного боку, є позичальники, яким потрібні гроші, з другого — ставки, які знижуються, а з третього — банки, готові кредитувати, нам потрібен четвертий важливий компонент — наявність у банків коштів для кредитування. А їх у банках сьогодні більш, ніж достатньо, ліквідність системи — більше 230 млрд грн.
4. Капітал. Нині банки мають запас капіталу для нарощування кредитного портфеля. Результати останнього стрес-тестування підтвердили, що за базовим сценарієм банкам труднощів можна не боятися.
5. Зарезервованість проблемних кредитів. Наша спільна з банками робота над зниженням впливу портфеля непрацюючих кредитів на банківську систему дає свої результати. Адже хоча частка таких кредитів залишається високою, вони вже давно повністю зарезервовані в банках, а отже, більше не відтягують ресурс, який можна спрямувати на кредитування.
Хоча це не означає, що не потрібно проводити подальшу роботу зі зниження їх рівня, адже розчищення балансів підвищить ефективність і прибутковість банків.
6. Створення умов для малого та середнього бізнесу. Не відкрию Америки, якщо скажу, що саме МСБ у багатьох східноєвропейських країнах було рушійною силою для зростання економіки.
Що зробили ми для цього сегмента? Наприкінці року ми спростили умови кредитування банками ФОПів, а саме переглянули портфельний підхід для їх оцінки. Вже в цьому році розпочато програму Уряду «Доступні кредити. 5−7−9%», у розробленні якої ми брали активну участь.
7. Закони. Крім законів про спліт, захист прав споживачів фінпослуг, фінансову реструктуризацію, минулого року почав працювати важливий новий Кодекс про банкрутство, який вперше дав можливість фізичним особам в Україні оголошувати банкрутство, а також набрав чинності закон про захист прав кредиторів.
Спростити роботу банків з клієнтами покликаний новий Закон «Про фінмоніторинг». Адже для банків це передусім перехід до ризик-орієнтованого підходу, а для бізнесу — зменшення «паперового» навантаження.
8. Наявність якісних позичальників. Йдеться про позичальників, які нормалізували боргове навантаження після кризи. Також з’являються нові підприємства, які швидко зростають. Звітність бізнесу стає дедалі більш прозорою. Також у банків з’явилися додаткові опції для перевірки свого клієнта, наприклад через Кредитний реєстр НБУ.
9. Припинення пов’язаного кредитування. Ця банківська практика залишилась у минулому. Відтепер банки можуть більше ресурсів спрямувати на кредити ринковим компаніям, а не на бізнес своїх власників.
10. Розширено перелік об'єктів застав. У минулому році відбулися майже революційні зміни в регулюванні кредитних правовідносин. Було запроваджено новий спосіб забезпечення за кредитами— право довірчої власності. Також активніше банки кредитують під аграрні розписки.
Але написавши такий лонгрід про передумови, я не могла не згадати і про перешкоди на шляху відновлення кредитування.
Хоча їх небагато, вага цих перешкод настільки велика, що без їх усунення навіть зниження облікової ставки не дасть змоги повноцінно відновити кредитування. Отже:
1. Номер один — це недореформована судова система та правоохоронні органи. Недарма на презентації Стратегії-2025, наші партнери назвали це головним ризиком для кредитування, а в опитуванні про системні ризики банки та небанківські фінустанови щоразу називають цей ризик найбільшим. На жаль, зрушення в цьому напрямі досі незначні.
2. Недостатня кількість прозорих позичальників із якісною фінансовою звітністю. Це залишається великою проблемою, адже навіть платоспроможні підприємства часто працюють непрозоро, в тіні, а для банків такі позичальники несуть вищі ризики, що відображається на вартості кредитів та бажанні банків узагалі уникати таких компаній.
3. Окремо скажу про іпотеку. Ключова проблема — це непрозорість ринку та його недостатня врегульованість, особливо в частині відносин інвестор -забудовник. Я вже казала, що потенціал іпотеки величезний, але він реалізується лише за умови, що будуть відомі кінцеві бенефіціари забудовників, схеми їх фінансування, а рівень захисту інвесторів підвищиться.
4. Високі витрати банків на стягнення застави. Цей пункт тісно пов’язаний із першим пунктом у списку перешкод. Його варто виділити окремо, адже витрати, які несуть банки, намагаючись не лише стягнути, а й реалізувати заставу, аби повернути видані кошти, є настільки значними, що змушують кредиторів дуже прискіпливо вивчати позичальника і знижують «апетит» до ризику.
