Креативна Держекоінспекція
Розповім про нещодавній прецедент при взаємодії власника великого вантажу з Державною екологічною інспекцією України.
Початкові дані
Уявіть, що ви власник досить серйозного за обсягами вантажу, в нашому випадку це було зерно кукурудзи. Ваш вантаж на іншому континенті вже чекає вашого контрагента.
Згідно з чинним законодавством, даний вид вантажу не підлягає екологічному контролю на митниці, якщо в пунктах пропуску встановлено комплекси автоматизованого контролю за переміщенням радіоактивних речовин і ядерних матеріалів. Радіологічний контроль таких товарів здійснюється тільки в тому випадку, якщо вони починають "фонити", проходячи "рамку".
Якщо ви успішно пройшли в порту комплекс автоматизованого контролю – "рамку", значить ваш товар не є радіоактивним і, отже, до нього не може бути пред'явлено претензій, як мінімум з цього питання. Отже, вантаж на судні і ви спокійно чекаєте на відправлення.
"Радіоактивний товар"
І тут Державна екологічна інспекція в товаросупровідних документах на вантаж (маніфесті) раптом робить позначку про негативні результати радіологічного контролю, ставить штамп "радіологічний контроль ввезення/вивезення заборонено". Митниця, в свою чергу, відмовляє з цієї причини в оформленні вантажу.
Власник вантажу не розуміє, звідки на маніфесті взялася відмітка про заборону вивезення вантажу в зв'язку з непроходженням радіологічного контролю, оскільки він його пройшов ще при навантаженні. Крім усього іншого, власник судна починає висувати вимоги про відшкодування збитків, пов'язаних з простоєм плавзасобу, а контрагенти пишуть грізні претензії у зв'язку з порушеннями термінів поставки кукурудзи.
Тільки після офіційного звернення власника вантажу до Державної екологічної інспекції із запитом, на підставі чого було проставлено штамп про непроходження вантажем радіологічного контролю, історія почала прояснюватися. Виявилося, що Держекоінспекція насправді не має жодних претензій до вантажу, а штамп про заборону вивозу було проставлено на підставі того, що судно з нашим товаром, порушило природоохоронне законодавство. За версією контрольного органу, судно забруднювало внутрішні морські води країни. Якщо коротко, то "інспекція жодних претензій до вантажу не має, вони стосуються екологічного контролю судна, у зв'язку з чим було проставлено цей штамп".
Це питання Держекоінспекція вирішувала щодо претензій судновласника до власника вантажу, проте зовсім не вирішувала основної проблеми – судно продовжувало стояти в порту, а власник вантажу, як і судновласник несли колосальні збитки.
Варто віддати належне "винахідливості" Державної екологічної інспекції. З метою зупинки судна, вона дуже вміло підмінила поняття, щоб митниця просто не мала права випустити вантаж з України.
"Креативна" підміна понять
В Україні існує кілька видів контролю, які виконує Державна екологічна інспекція. Перший – радіологічний. Формально він був проведений в нашому випадку і стосувався безпосередньо вантажу. Другий – екологічний контроль судна, який не має жодного стосунку до радіологічного контролю вантажу. І його непроходження жодним чином не повинно бути відображено у вигляді штампа "радіологічний контроль ввезення/вивезення заборонено" у маніфесті власника кукурудзи.
Згідно з чинним законодавством, Держекоінспекція має право перевірити територіальні і морські води на відповідність нормативам гранично допустимих концентрацій забруднювальних речовин. Така перевірка можлива тільки за умови, якщо під час скидання з судна ізольованого баласту, разом з ним викидаються видимі плавучі частини або виникають видимі сліди нафти, нафтовмісних або інших забруднювальних речовин у районі скидання.
У нашому випадку, з метою заблокувати відправки вантажу, екоінспекція без видимих причин проводить обстеження скидання баласту в районі нашого судна. Опісля інспектори, в присутності представника порту, складають акт відбору проб води. До слова, представник порту в акті вказав, що не спостерігав видимих плавучих частин нафти, або її слідів, а значить саме складання даного документа – безпідставним і незаконним.
На підставі вищевказаного акту, держчиновники склали протокол вимірів показників складу та характеристики вод, а у відібраних зразках води знайшли перевищення граничних норм заліза і нафтопродуктів. Адже вищевказане питання є досить суперечливим як у правомірності проведення перевірки, так і в наявності викидів. Останню крапку в цьому питанні поставить, звісно, суд.
Але факт залишається фактом, акт було складено і нічого з цим найближчим часом вдіяти не можна було. Однак даний акт за своєю суттю лише є свідченням порушення судном природоохоронного законодавства. У зв'язку з чим, працівники Державної екологічної інспекції мали лише право скласти протокол про адміністративне порушення, а також розрахувати збитки, завдані судном навколишньому середовищу. Але – без штампів або заборон на вивіз вантажу.
Зрозуміло, що в нашій ситуації, метою Державної екологічної інспекції було зовсім не відшкодування державі збитків, завданих забрудненням навколишнього середовища. Метою було зупинити судно і загнати всі сторони конфлікту в збитки. Про інші цілком очевидні, але не озвучені вголос цілі, – всі тепер здогадалися.
Розуміючи, що головний наш ворог – це час, ми довго думали, які інструменти дозволять вирішити питання відправки судна в найкоротші терміни. І ми його знайшли. Не можу розкривати подробиць, але скажу, що в суд ми не пішли, оскільки це було б не ефективно. Будь-який судовий процес затягнув би цей конфлікт на місяці.
Хоча нам і вдалося відправити корабель за три дні, однак навіть за ці кілька днів його простою в порту, збитки клієнта були величезними. Дуже сумнівно, що працівники митних органів не знали про цей план "Барбароса", і, відмовляючи в митному оформленні вантажу, просто виконували свої повноваження. Все вказувало на те, що дії вищевказаних органів були узгоджені. На жаль, доводиться констатувати факт, що система роботи контрольних органів не змінилася, і як і раніше спрямована проти бізнесу. А особисті інтереси окремих осіб продовжують стояти вище економічного розвитку країни та залучення інвестицій.
