Поведінкова економіка. Чому українці не обирають здоров’я

22 квітня 2020, 12:00

Запобігання хворобам замість лікування вигідне для всіх. Але це більше залежить від пацієнтів, ніж від закладів охорони здоров’я. Як вплинути на поведінку українців?

Поведінкову економіку в сучасних медичних системах використовують для пропаганди здорового способу життя, донорства та корисних звичок. Зараз, в період карантину, її надбаннями активно користуються для захисту людей від інфікування. Так, наприклад, французи мають підписувати декларації, що пояснюють їх нестандартні пересування. Дослідник з нейроекономіки, професор Террі Еймар каже, що підписуючи документ, люди несвідомо починають ставитися до зобов’язань серйозніше і це може бути ефективним механізмом. Україні теж не чужа така практика. Віктор Ляшко, головний санітарний лікар України, каже, що «є питання епідеміології, а є питання психології. Ніколи в житті українець не зрозуміє, що є карантин, якщо можна спокійно вийти і піти погуляти в парку… Коли обробляються під'їзди дезинфікуючим засобом, люди похилого віку змушують себе сидіти вдома, бо вони ще бояться тієї хімії більше за коронавірус».

Відео дня

Тож, за рахунок яких інструментів поведінкової економіки люди приймають нераціональні рішення, і як можна скористатися ними, щоб скорегувати поведінку людей.

Україна витрачає на охорону здоров’я близько 7% ВВП (із них близько половини — кошти державного та місцевих бюджетів). Це менше, ніж у розвинених країнах. Проте через старіння населення ці витрати зростатимуть. Водночас відомо, що профілактика набагато дешевша за лікування, але вона переважно залежить не від лікарів, а від пацієнтів — чи ведуть вони здоровий спосіб життя? Чи уникають шкідливих звичок і ризикованої поведінки? Чи проходять регулярні медогляди? Дуже часто відповідь — «ні». Наприклад, понад 7 млн людей в Україні палять щодня (хоча кількість курців скорочується). Також наша країна — серед лідерів за споживанням алкоголю на душу населення.

З раціональної точки зору неможливо пояснити, чому люди палять, відмовляються вакцинуватися чи, наприклад, переходять вулицю на червоне світло. Адже це підвищує ризик захворювання чи травми — відповідно, призводить до зниження заробітку через втрату працездатності та підвищення витрат на лікування. Поведінкова економіка пояснює таку поведінку та пропонує способи її змінити.

Головна ідея поведінкової економіки полягає в тому, що, оскільки наш мозок ледачий, як правило люди роблять не найкращий (раціональний) вибір, а найпростіший — те, що перше спало на думку. Асоціації, яскраві спогади, навіть числа чи образи, які ми побачили безпосередньо перед ухваленням рішення, можуть вплинути на наш вибір — і не завжди у кращий бік.

Щоб запобігти паніці, потрібно активно поширювати матеріали, з яких людина може дістати правдиву медичну інформацію, і не обмежуватися спеціалізованими ресурсами на кшталт сайту МОЗ

Поведінкова економіка за допомогою експериментів вивчає логічні помилки та упередження та дає рекомендації, як їх можна використати для «підштовхування» людини до правильних дій. Розглянемо деякі з цих помилок та упереджень та їхнє використання для розробки політики в охороні здоров’я.

Ми ухвалюємо рішення керуючись доступними нам знаннями (евристика доступності). Проблема в тому, що наші знання обмежені, і навіть спеціалісти в окремій галузі не здатні зважити всі можливі за і проти. До того ж, доступна інформація може складатися з фейкових новин, чуток, розповідей знайомих тощо. Яскравим прикладом такого упередження є паніка навколо коронавірусу: неперевірена інформація переважає кількісно, вона є більш доступною (і до того ж емоційно забарвленою), тож і висновки робляться на її основі.

Щоб запобігти паніці, потрібно активно поширювати матеріали, з яких людина може дістати правдиву медичну інформацію, і не обмежуватися при цьому спеціалізованими ресурсами на кшталт сайту МОЗ. Також спрацьовує ефект повторення: що частіше ми чуємо чи бачимо певне твердження, то більше схильні йому вірити. Тому якісна інформація про охорону здоров’я має кількісно переважати неперевірену. Дані при цьому слід подавати в простій, наочній формі, не обмежуючись тезами без аргументації.

Інший приклад — під час ухвалення рішення люди спираються на інформацію, яка найпершою згадалася. Часто вона може лише опосередковано відповідати поставленій задачі чи не відповідати їй зовсім. Наприклад, антивакцинатори часто оперують емоційною інформацією, оскільки вона запам’ятовується легше, аніж сухі цифри статистики. Так, поставши перед питанням «Чи вакцинувати дитину?», людина перш за все згадає про смерть дитини, яку ЗМІ пов’язали з вакцинацією, а не про статистику ускладнень від хвороб.

Оскільки отримані безпосередньо перед ухваленням рішення дані справляють на людину особливо великий вплив, однією з важливих задач лікаря є комунікація з пацієнтом, адже саме після неї пацієнт зазвичай робить вибір, який вплине на його здоров’я. Таке спілкування має бути одночасно чесним і переконливим, чітко вказувати наслідки кожного з можливих варіантів. Наприклад, варто створювати можливість робити щеплення одразу після спілкування з лікарем, щоб мінімізувати ризик впливу інших джерел інформації, які можуть призвести до неправильного рішення.

Наступний ефект — підтверджувальне упередження. Людину складно переконати в тому, що не відповідає її поглядам. Якщо ваша бабуся звикла лікувати застуду гірчичниками, а ви їй кажете, що максимум що від них можна отримати — це опік, навряд чи вона до вас дослухається, адже нова інформація суперечить тому, що вона вже «знає».

Чому так відбувається? Пристати на доводи співрозмовника означає «програти», визнати себе неправим, що викликає негативні емоції. А негативні емоції людина відчуває яскравіше та сильніше, ніж позитивні.

Більш того, відомий ефект, коли після дискусії і наведення опонентом аргументів людина ще більше впевнюється в своїй правоті. Тому самих лише інформаційних заходів може бути недостатньо, особливо у сферах, які стосуються безпеки широкого кола людей, в тому числі охорона здоров’я. У випадках високої загрози на кшталт епідемій більш ефективними будуть адміністративні заходи (наприклад, заборона відвідувати навчальні заклади без щеплення), а не інформаційні кампанії чи розмови лікарів з пацієнтами.

Ще одна проблема — недооцінка майбутнього: сьогоднішні події сприймаються більш емоційно, здаються важливішими та навіть більш реальними, ніж майбутні. Наприклад, ми скоріше оберемо з'їсти шоколадку сьогодні, а не отримати дві за тиждень. І навпаки: майбутня шкода від зайвого цукру не сприймається всерйоз, адже нам складно уявити зв’язок між цукеркою зараз і ожирінням за 10 років. Тому люди схильні відмовлятися від болісного або дорогого лікування чи проходження реабілітації: вони не можуть оцінити реальний вплив сьогоднішніх рішень на своє здоров’я у майбутньому.

Дотична до недооцінки майбутнього теорія сприйняття ризиків доводить, що важливішою для суб'єктивного сприйняття є зміна ситуації, а не теперішній чи майбутній стан, в якому перебуває людина. Цей ефект усім відомий: коли ввечері болить зуб, ми обіцяємо собі, що зранку підемо до лікаря. Прокидаємося без болю (ситуація змінилася) і радо забуваємо про необхідність пройти огляд (хоча якщо зуб болів, це таки слід зробити).

Якщо пацієнт оцінює свою ситуацію як відносно позитивну (хвороба не приносить страждань) або на нього чекають негативні зміни (дороге лікування, обмеження під час реабілітації тощо), він уникатиме змін. Найбільш прихильно пацієнт ставиться до змін, якщо перебуває в кризовій ситуації — наприклад, страждає від проявів хвороби. Це найкращий час, щоб поговорити з ним про вжиття необхідних заходів.

Ефект недооцінки майбутнього впливає на проходження профілактичних заходів (поки людина суб'єктивно почувається прийнятно, вона відкладає медогляд). Тому потрібні стимули для їх проходження, наприклад, знижки на ліки за умови регулярного проходження профоглядів.

Загалом переорієнтація на первинну ланку і запобігання хворобам замість лікування може справити величезний вплив на ефективність всієї системи охорони здоров’я. Наслідком раннього виявлення хвороб має стати як зменшення захворюваності, так і економія коштів, які виділяються на вторинну ланку.

Стаття надана VoxUkraine

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X