Тихий суд на користь олігархів: важливий поворот у справі ПриватБанку
Карантин — хороший час для вирішення делікатних питань. Всі сидять вдома, ніхто не виходить на мітинги, пересування ускладнено.
Найделікатніше питання для країни зараз — питання Ігоря Валерійовича Коломойського, який прагне через суди так чи інакше скасувати націоналізацію ПриватБанку. Не тому, що йому потрібен банк — він просто хоче таким чином натиснути на нинішнє керівництво ПриватБанку і Нацбанку України, щоб вони відкликали позови проти нього з міжнародних судів.
Під загрозою, однак, вся банківська система України (ПриватБанк — це приблизно її третина, і третина ключова). Саме тому неповернення ПриватБанку Коломойському стало однією з вимог МВФ до президента Зеленського. Саме заради цього тому довелося збирати Раду в карантин. Тому що з одного боку — амбіції одного бізнесмена, а з іншого — доля країни.
Ті, хто стежать за цією справою, знають — Коломойський і його партнери, зокрема, брати Суркіси, вкинули в українські суди цілу купу проваджень. За принципом «де-небудь та вистрілить». Зараз більшість з них призупинено, тому що йде важливий процес у Верховному суді.
Але за деякими вже є судові рішення. І виконавцям не терпиться їх виконати — скажімо так, випередивши законну процедуру. А то мало там що.
Так, ще 9 лютого 2017 року специфічно відомий Печерський районний суд зажадав від ПриватБанку виконати депозитні договори, укладені з офшорами сім'ї Суркісів. Проблема в тому, що не дуже зрозуміло, як це зробити. Під час націоналізації банку в 2016-му році Суркісів визнали пов’язаними з його господарем особами (вони, наприклад, разом володіли 1+1). Тому їх вклади при націоналізації були конвертовані в акції банку — в межах так званої процедури bail in.
Відповідно, як виконати рішення суду — незрозуміло навіть виконавцям.
І тут почалося щось дивне, але веселе. Виконавець звернувся до суду з проханням роз’яснити рішення. Мовляв, ви сказали, що ми повинні повернути Суркісам їх вклади. Але їх вклади конвертовані в акції, як повертати-то? Цікаво, що спочатку позиція виконавця була співзвучна позиції ПриватБанку, але потім різко змінилася — аж до протилежного.
А грошима поверніть, з урахуванням відсотків — запропонував суддя В’ячеслав Підпалий. И 25 лютого 2020 року (так, через три роки після початкового рішення) видав роз’яснення, згідно з яким державний банк повинен видати офшорам олігархів більш 250 млн доларів.
Тут юристи ПриватБанку повинні були подати апеляцію. І подали б. Але веселощі не закінчилося.
Як і належить, юристи вже державного ПриватБанку чекали публікації фінального судового рішення. Воно в результаті було опубліковано 16 березня. Але ще до цього, 4 березня, державний виконавець сама подала апеляцію в Київський апеляційний суд. Тобто апеляція була подана, але не від імені Привату. І ще до того, як було готове фінальне судове рішення. При цьому в апеляційному суді державний виконавець заявила, що згодна з механізмом сплати, запропонованим стороною Суркісів.
Простіше кажучи: апеляційний суд повинен був відбутися за попередньою згодою (щоб не сказати «змовою»). Та тільки ключової сторони — власне ПриватБанку — в ньому не передбачалося.
Вирішальне судове засідання призначене на 8 квітня. Карантин. Нікого немає. Могло б і не бути юристів ПриватБанку, якби не їхня швидка реакція. Держвиконавцеві і стороні Суркісів, судячи з усього, було б простіше вирішити без них.
Якщо суд вирішить погодитися з доводами Суркісів, ПриватБанк втратить можливість апеляції. А виконавець приступить до виконання — більше 250 мільйонів доларів піде з державних рахунків на олігархічні офшори. Що, ймовірно, полегшить Коломойському і Суркісам подальші суди — адже раз офшорам Суркісів можна повертати гроші, значить, можна й іншим. А навіть якщо і не вигорить, двісті п’ятдесят з гаком мільйонів — хороший підсолоджувач для пігулки.
А ось для України в цей час мінус двісті п’ятдесят з гаком мільйонів — це дуже, дуже недоречно. Але тут вже що поробиш.
