Коли "купуй українське" не працює
Вважається, що вирішити проблему поганих доріг просто. Треба покликати великі закордонні компанії, дати їм грошей, скільки попросять, і будь ласка: дороги - як у Європі. Але ж ми розуміємо, що це утопія.
Так, у Європі є компанії з величезним досвідом. У них десятки тисяч одиниць техніки, 30-40 тисяч осіб персоналу, чимала кількість класних фахівців. Але, заходячи в Україну, іноземні інвестори чітко прораховують свої ризики. У них ціна завжди вища, ніж в української компанії, бо вони прорахували валютний і політичні ризики, і "надбудова" цих ризиків у кінцевій ціні становить 30%. Отже, запрошуючи іноземців, ми завжди будемо переплачувати. Я вже не кажу про робочі місця, податки. Зароблені з великими труднощами бюджетні кошти Україна віддаватиме іншим країнам.
Невже ми самі не навчимося будувати? Чи можуть наші будівельники дотягнутися до рівня європейських колег? Можуть. Але для цього необхідні два складники - фахівці та техніка.
Цього року уряд зробив крок назустріч виробникам: вони можуть отримувати відстрочку при сплаті ПДВ на імпортне обладнання, аналог якого не виробляється в Україні. І це стосується не тільки дорожньої галузі! Держава вважає, що все потрібне для будівництва доріг виробляється в Україні - бульдозери, асфальтобетонні заводи. Самоскиди, наприклад, КрАЗи, у нас виробляються. Тому - "Купуй українське!".
Галузь і рада б купувати українську техніку, але за умови, що вона відповідатиме світовому рівню. А до цього поки далеко. Ми і на 20% не виконали би потрібного обсягу робіт на техніці вітчизняного виробника. І зарплати своїм фахівцям не могли би платити на рівні польських. Із дуже простої причин: коли продуктивність праці була б на порядок нижчою, звідки взятися зарплатам?
Українського виробника, безумовно, необхідно підтримувати, але не ціною втрати ефективності та конкурентоспроможності інших українських виробників. Простий приклад. Щойно в Україні почали виробляти хімічні добавки для асфальтобетонної суміші, зіставні за якістю із зарубіжними аналогами, ми відразу ж перейшли на їх використання.
Якщо якість техніки вітчизняних виробників почне відповідати світовому рівню, дорожні компанії із задоволенням братимуть українське. Але робити знижку на рівень якості тільки тому, що це вітчизняний виробник - хибне рішення. Європейських доріг на "радянській" техніці не побудувати. Та й своєму виробнику ми робимо цим "ведмежу послугу": у нього зникають стимули для розвитку та конкуренції.
