Колесо фортуни в українському бізнесі
Не те щоб я захоплювався ворожінням, але, покрутившись в українському бізнесі небагато-немало 10 років, часом починаєш замислюватися і про нього. Бо іноді тільки за допомогою магічних ритуалів можна зрозуміти всю суть вітчизняного підприємництва.
Отже, що ми бачимо? Все просто – перед нами ярмарок, на якому центральна особи за допомогою спеціальної ручки крутить якесь колесо, що віддалено нагадує гру в рулетку. І дві фігури, що символізують благополуччя і бідність. Такий сюжет зображено ще на картах 12 століття, і по закінченні 9 століть, він все ще не втратив своєї актуальності.
Благополуччя.
Складно повірити, але воно таки є. Нехай і не в глобальному масштабі, але маленькими кроками ми наближаємося до європейського еталону сфери підприємництва. Процеси реєстрації та подачі звітності значно спростилися: з'явилося те саме довгоочікуване «єдине вікно», а документи нарешті навчилися приймати по електронній пошті. Митниця ніби як показала своє справжнє і абсолютно адекватне обличчя, а з податкової більше не дзвонять і не ставлять ультиматуми. Бізнес з 90-х поступово йде в минуле, поступаючись місцем більш цивілізованому підприємництву.
Бідність.
Була завжди і буде. Хтось бідніє через зовнішні фактори, припустимо, глобальну інфляцію або кризу в країні, коли купівельна здатність стрімко знижується і, відповідно, товар або послуга підприємця просто нецікава суспільству в силу своєї дорожнечі. Хтось розоряється на тлі внутрішньої ситуації ринку: монополія одних і як результат «безпорадність» інших.
У когось просто немає грошей, але є ідея. У будь-якому випадку без іноземних інвестицій самостійно розвиватися українському бізнесу поки що складно. У нас є інвестиційні банкіри, венчурні фонди, бізнес-акселератори, які допомагають впоратися ще й з бідністю думки, спрямовуючи підприємців-початківців на вірний шлях. Однак сьогодні цей ринок «екстреної фінансової допомоги» все ще катастрофічно малий.
Обертальний важіль – це законодавство, за допомогою шестеренок якого крутиться весь механізм. У мене, як підприємця, що працює одночасно на двох фронтах – вітчизняному та західному, українські закони багато в чому викликають подив. Найбільше таких питань до не найбільш життєво необхідних постанов у сфері підприємництва та економічної діяльності. Чого тільки коштує одвічна тяганина з пожежними та санепідстанціями. Український бізнесмен добру частку свого часу, а іноді і грошей, витрачає на технічне обслуговування свого бізнесу, занурюючись заново у відгомони бюрократії, яка, здається, буде жити вічно.
Ярмарок, тобто ринок. В Україні він багатий – взяти хоча б традиційних, споконвічно українських аграріїв і металургів. Фармацевтика і банківська діяльність теж на рівні – часом, навіть стоячи на найбільш забутій вулиці спального району, дійсно складно визначитися, яка з пропозицій більш приваблива – депозит на вигідних умовах або краплі від нежитю зі знижкою. Але справжній made in Ukraine – це інформаційні технології. Станом на 2015 рік, в Україні працювало 90 тисяч програмістів, число яких, згідно зі статистикою, щорічно зростає на 20%. Чи варто говорити про кількість українських айтішників, завербованих американськими і європейськими корпораціями? Хто крутить? Задає ритм і швидкість обертання колеса уряд.
Я не фанат популізму, вважаю, що кожен повинен займатися своєю справою і свято вірю, що обрані нами люди сидять там не просто так. Все що потрібно від уряду бізнесу – це крутити колесо за годинниковою стрілкою і вчасно змінювати складові деталі в важелі: тоді стрілка буде випадати тільки на добробут, а ярмарок стане яскравим своїми пропозиціями.
