Хто отримав політичні дивіденди від Роттердам+

7 березня 2018, 09:00

Реформи в енергетиці – одне з найважливіших питань, яке, згідно із соціологічними дослідженнями, сьогодні хвилює звичайних громадян країни.

І це зрозуміло, тому що ціни на газ або електрику впливають на сімейний бюджет кожної людини.

Але за кілька останніх років ситуація дійшла до комічної стадії, коли все населення країни – від малого до старого – бурхливо обговорює і перетворюється на експертів з формули Роттердам+ або введення RAB-тарифів. Водночас для цього є своє пояснення, оскільки частина політиків і "активістів" штучно підігрівають інтерес до цих тем. Закономірно, що після цього з'являються розслідування про десятки мільярдів гривень, які було вкрадено у народу.

Відео дня

Роттердам+, RAB-тарифи, ICU: нові "хліба та видовищ"

Але, виявляється, населення швидко втрачає інтерес і жадає нових "хліба та видовищ". І доводиться вигадувати нові скандали, які б збурювали людей. А оскільки нескінченні історії про Роттердам+, вугілля та компанію ДТЕК уже стали набридати, то наступними на черзі стали інвестиційні компанії, які купували єврооблігації ДТЕК, були зацікавлені у формулі Роттердам+, і ледь не лобіювали методику розрахунку вартості вугілля.

Не дивно, що енергія політиків і "активістів" була спрямована в основному проти компанії ICU (Інвестиційний капітал України), яка раніше купувала цінні папери (облігації) компанії ДТЕК. Пояснення було, як завжди, максимально доступним для звичайних громадян – мовляв, раніше в цій компанії працювали колишній голова Міненерго Володимир Демчишин, керівник НКРЕКУ Дмитро Вовк.

В принципі, що простішою є "схема", то охочіше в неї вірять звичайні люди. Тим не менш, просте порівняння на календарі дати прийняття рішень про формулу Роттердам+ зі змінами динаміки котирувань єврооблігацій компанії ДТЕК демонструє відсутність зв'язку між цими подіями. Водночас ідею "спеціального" зростання тарифів для ДТЕК ламає інша подія – в 2014-2016 рр. тариф для Укргідроенерго виріс істотніше, ніж для теплової генерації. І Укргідроенерго збільшило свою інвестиційну програму в п'ять разів.

У вільному ринку завжди має місце динаміка – зростання або падіння, покупка або продаж облігацій. І компанія ICU всього лише скористалася ринковими можливостями, як і інші інвесткомпанії та міжнародні фонди. До речі, показово, що курс вартості боргових паперів усіх основних промислових підприємств України (Метінвест, Ferrexpo, ДТЕК, Миронівський хлібопродукт) протягом останніх років практично синхронний: в умовах кризи 2014-2015 років їхня вартість опустилася до рівня 40-50% від рівня номіналу, після чого в 2016-2017 роках спостерігалося їхнє суттєве зростання.

Формули! Довкола один формули!

Але хіба такі економічні пояснення дають змогу впливати на електорат? Звісно, ні. А тому ефект енергетичної "зради" досяг своєї мети, і не тільки народ повірив у скандали. Навіть Національне антикорупційне бюро України почало розслідування у цій справі. Хоча ось півроку пройшло, а результатів досі немає. І голова НАБУ Артем Ситник вже сумнівається в правдивості заяв політиків і "активістів" і бачить у справі про Роттердам+ маніпуляції та спекуляції.

Не останню роль у такому сумніві відіграло й те, що низка експертів звернули увагу НАБУ на те, що формульне ціноутворення присутнє не тільки у вугільній галузі, а й у газовій сфері. І населення сьогодні платить європейську ціну за газ, яка розраховується на газовому хабі NCG у Німеччині і отримувала назву Дюссельдорф+ за аналогією з Роттердам+. При цьому вартість вугілля не позначається на тарифах для населення як у випадку із газом. А ще у нас є ринок нафтопродуктів і нафти, де товар продається також виходячи з біржових котирувань у світі (Platts, Argus) – і його охоплення, на хвилинку, становить $5 млрд. Тому навколо нас вже давно працюють енергетичні формули, але ми цього не помічаємо.

Найімовірніше, зміна позиції голови НАБУ Артема Ситника є наслідком того, що агентство розпочало вивчення матеріалів справи і детективи зрозуміли, що весь скандал шитий білими нитками.

Але такий "поворот" Ситника наштовхнув на думку, що "а якби" в країні не провели б енергетичні реформи і не було б впроваджено правило імпортного паритету, а також формульного ціноутворення у вугільній галузі? Як тоді функціонувала б енергетика? Якби залишилося ручне регулювання ринку, яке свідомо чи несвідомо захищають народні депутати Сергій Лещенко та Віталій Купрій, а також рядові "активісти", які приєдналися до них? Мені доводилося бути мимовільним свідком показового популістського виступу Лещенка та Купрія під час одного із засідань "регулятора" НКРЕКУ. Сказати, що це було "шоу" – це нічого не сказати. Депутати виявилися далекими від проблем галузі та хотіли лишень іще раз "на камеру" виступити проти формульного тарифоутворення (Роттердам+). І, таким чином, заробити собі політичні дівиденди.

Виходить, що легко протестувати у комфортному депутатському кріслі, коли теплі батареї і коли працює від електрики ноутбук. І ані тобі віялових відключень електрики, ані проблем із теплом. Особливо ​​це відчувалося ще кілька днів тому, коли вночі морози доходили до -15-20 градусів. Саме теплові електростанції, що працюють на вугіллі, забезпечують стабільну роботу енергосистеми в години пік.

Україна була за крок від енергетичного колапсу

І критики формульного ціноутворення на вугілля закривають очі на те, що з 2014 року Україна постійно відчувала проблеми з поставками вугілля-антрациту з неконтрольованих територій Донбасу. Ще до блокади ці поставки не були каналом, що працював стабільно, чи ринковим орієнтиром. Можна було купити дешевше, але потім партія могла бути арештована СБУ або Податковою. Тому багато розсудливих гравців перестали працювати з вугіллям з ОРДЛО задовго до блокади. А з 2017 року Україна завдяки діям тих самих "активістів" взагалі перестала отримувати звідти вугілля. Введення ринкової методики розрахунку ціни вугілля дозволило імпортувати необхідні обсяги вугілля з-за кордону (ПАР, США, Росія). При цьому ціна вугілля для цілей розрахунку тарифу для теплових електростанцій була на 400-600 грн нижчою від ціни вугілля, яке імпортувалося. Середня ціна імпортного вугілля становила $100-110 за тонну (2,8-3 тис. грн), а ціна вугілля в тарифі становила всього 2,4 тис. грн.

А всередині країни підвищення ціни на вугілля для державних шахт дозволило їм утриматися на плаву, скоротити отримання дотацій з бюджету, не звільняти шахтарів. Те саме можна сказати і про приватні шахти, які у 2017 році навіть збільшили видобуток вугілля майже на 2 млн тонн. Тим самим це дасть змогу в 2018 році скоротити імпорт вугілля-антрациту з 5 млн тонн до 3 млн тонн.

Якби розрахунок тарифу для ТЕС і надалі відбувався в ручному режимі, а не за допомогою методики, то борги держпідприємства Енергоринок становили не 29 млрд грн, а понад 45 млрд грн. А деякі шахти ще з 2016 року почали б скорочувати видобуток вугілля.

Але часто для активістів не є аргументом, що без вугільної галузі і ТЕС енергосистема країни банально "розвалиться". Вони впевнені, що ТЕС можна повністю замістити потужностями АЕС і ГЕС. Під час блокади Донбасу в кінці 2016 року на одному з телелеканалів таку саму "сліпу" впевненість щодо АЕС і ГЕС я почув від народного депутата від партії Самопоміч Тараса Пастуха. На нардепа навіть не вплинуло те, що вже тоді голова Енергоатому Юрій Недашковський заявляв, що збільшення маневреного навантаження на АЕС призводить до несправностей і загрожує аваріями. Тобто, політики й "активісти" були готові спровокувати техногенні аварії на атомних блоках аби досягти своєї мети. При цьому АЕС є основною генерацією в Україні, виробляючи 55% електроенергії. Наприклад, вихід з ладу лише однієї АЕС (4 блоки) – це енергетичний колапс і "блек-аут" (відключення електроенергії) в Україні. А це означає, що країна буде за крок від техногенної катастрофи рівня японської Фукусіми і навіть нашого Чорнобиля.

Збереження балансу роботи ТЕС шляхом роботи як своїх шахт, так і імпортного вугілля дозволило також запобігти віяловим відключенням електроенергії в першу чергу промислових підприємств. У 2014-2016 рр. частина заводів Дніпропетровської та Харківської областей переходили на скорочений 2-3-денний режим роботи, звільняли частину персоналу, урізали зарплати – і це було наслідком дефіциту вугілля, проблем із поставками вугілля з Донбасу, неможливості імпорту вугілля, адже тариф не покривав витрати. Якби не було впроваджено формульне ціноутворення, то для ТЕС просто не вистачило б вугілля і криза перекинулася б на побутових споживачів. В умовах зими це призвело б не тільки до відключення електроенергії, а й відключення Теплокомуненерго, які також залежать від електрики.

Все це тільки поглибило б економічну кризу в країні. Підприємства згортали б свою роботу, ще більше людей емігрували б до інших країн на заробітки, бюджет отримував би все менше коштів. В енергосистемі зростали б не тільки внутрішні неплатежі, а й накопичувалися би борги населення за електроенергію. Якщо зараз загальний борг населення і ЖКГ за електроенергію становить 7 млрд грн, то за умови кризи борги становили б понад 20 млрд грн. І отут вже ситуацію не врятували б ані субсидії, ані кредити МВФ.

І те, що така песимістична картина так і залишиться картиною, а не реальністю – це, зокрема, наслідок стабілізації електроенергетичного ринку і можливість ліквідувати дефіцит вугілля-антрациту шляхом введення зрозумілого індикативу. Так, імпортний паритет не є панацеєю. Але для ситуації 2016 року це був дієздатний і не корупційний механізм, який утримав галузь та енергосистему країни від падіння в прірву.

Очевидно, що сьогодні ми повинні рухатися шляхом цивілізованих країн до максимально прозорого ринкового механізму – біржової торгівлю. Щоб ціну встановлювати не активісти і не НАБУ, а ринок і його закони попиту і пропозиції. Сьогодні, коли майже 40% всіх енергоносіїв імпортується, це можна і, навіть більше, необхідно робити. Біржа стане стимулом як для зростання внутрішнього виробництва, так і для зовнішніх інвестицій в енергетику, а отже і для зниження енергозалежності України. Зі зростанням внутрішнього виробництва біржа буде стає все ефективнішим інструментом визначення справедливої ​​вартості на товари, і зменшить до мінімуму корупцію в закупівлях.

А різні спекуляції і маніпуляції лише будуть віддаляти Україну від реформи енергетичного сектору, яка передбачає і переклад блоків ТЕС з антрациту на газову вугільну групу, модернізацію АЕС і ТЕС, обрання незалежного "регулятора" НКРЕКУ, і, нарешті, втілення в життя закону про ринок електроенергії для створення конкурентного ринку поставок електроенергії для населення.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X