Мислити як японці. Як легалізація грального бізнесу допоможе українській економіці

22 березня 2021, 16:00

Скептики побоюються, що легалізація азартних ігор в Україні призведе до відкриття казино біля кожного метро. І забувають, що це — спосіб привернути в країну мільйони туристів.

14 липня 2020 року було ухвалено закон «Про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор». За фактом цей закон не стільки легалізував гральний бізнес в Україні, скільки вивів його з тіні. Оскільки всі ці роки в Україні працювали тисячі гральних залів — користуючись лазівкою в законі, а також використовуючи корупційну складову.

Відео дня

Отже, закон ухвалений, підписаний президентом і набув чинності. Вже стартувала видача ліцензій на казино і гральні зали.

Тепер останнім ключовим кроком перед запуском грального бізнесу в Україні залишилося ухвалення нового податкового законодавства.

Які плюси і мінус отримає держава від легалізації, який вектор розвитку цієї ніші ми оберемо?

Досвід далекого зарубіжжя

У багатьох країнах світу азартні ігри давно легалізовані в тому чи іншому вигляді.

Є визнані регіони лідери за доходами від цього бізнесу.

Наприклад, Лас-Вегас (штат Невада). Це — синонім грального бізнесу, одне з найвідоміших у світі міст з легалізованими азартними іграми, куди їдуть туристи не тільки з усіх Сполучених Штатів, а й з усього світу. Щорічно місто відвідує понад 42 млн туристів. Кожен з них витрачає в середньому $540 на азартні ігри і ще близько $380 на інші, не пов’язані з казино, потреби. Загалом щорічно в місті витрачають приблизно $22,68 млрд у казино, а сумарні витрати туристів у місті сягають $39 млрд.

Щорічно казино і готелі Лас-Вегаса платять близько $1 млрд податків. Податком обкладаються також і виграші в казино.

У 1990-х роках у Лас-Вегасі з’явилися різні казино і спа-центри. Це наводило на думку, що люди приїжджають у відпустку, щоб пограти. Вони стали відомі як «повний комплекс послуг», і їх можна було знайти тільки в Атлантик-Сіті, Неваді і Нью-Джерсі. До початку 21 століття стандарти для закладів із повним спектром послуг у Лас-Вегасі становили не менше 3 тис. готельних номерів, унікальну архітектуру, яка найчастіше була гламурною, нескінченні можливості для розваг, можливості для відпочинку як у приміщенні, так і на відкритому повітрі, різні кулінарні і торгові можливості. Звичайно, в центрі уваги були «сучасні» можливості азартних ігор.

Ця тенденція, мабуть, була успішною, оскільки щорічні туристичні поїздки в Мекку азартних ігор збільшувалися. Звісно, інші штати хотіли бути частиною цієї історії й отримувати всі податкові пільги, як це зробив Вегас, тому заклади з повним спектром послуг розширилися в таких містах, як Атлантик-Сіті, Ріно, Білоксі і округ Туніка в Міссісіпі. Згодом ця тенденція поширилася на інші частини світу, такі як Макао — сьогоднішня столиця азартних ігор.

Мегакомплекси казино перетворили обличчя й імідж Лас-Вегаса з суто грального закладу — до 1990-х років — у розважальний центр казино. Мегаказино, засновані на Лас-Вегас-Стрип, змусили Вегас рости і розширюватися. Такі заклади, як MGM Grand і Monte Carlo, а також різні інші мегаказино, побудовані близько один до одного, привертали увагу публіки, і в 1997 році більше ніж 80% прибутку, отриманого казино в Неваді, було отримано від мегаказино.

Крім того, ця концентрація величезних і екстравагантних гральних закладів стала самостійним визначним місцем. Проте слід пам’ятати, що одних азартних ігор не достатньо, щоб будь-яким чином вплинути на індустрію туризму. У цьому сенсі будівництво казино стало менш прибутковим, ніж будівництво об'єктів з безліччю можливостей для розваг, причому азартні ігри є найпомітнішою з них.

Ще один приклад — Макао, який часто називають азійським Лас-Вегасом.

У 2019 році приблизно 40 млн людей відвідало Макао, економіка якого на 70% залежить від грального бізнесу. Водночас середній ігровий дохід на одну людину в Макао вдвічі вищий, ніж у Лас-Вегасі. Ймовірно це пов’язано з природним азартом азійського населення.

З приходом іноземних інвесторів казино замінили курортними комплексами в стилі Лас-Вегаса в набагато більшому масштабі. У цей період відкрилися курорти Sands Macau, Wynn Macau, MGM Grand Macau і VeneÄan Macau, а також почалося будівництво десятків інших комплексів. За цей час площа земель Макао збільшилася з 23,8 кв. км до 29,2 кв. км, при цьому велика частина знову освоєних земель була передана концесіонерам грального бізнесу.

Досвід наших сусідів

Є і ближчі нам приклади вдалої легалізації азартних ігор — Латвія, Білорусь, Грузія. Тут ігрові заклади інтегровані в міську інфраструктуру. Як правило, казино розташовані в межах міста, це — окремі, невеликі порівнянні з Лас-Вегасом і Макао) заклади.

І якщо в тому ж Макао приблизно 45% доходу приносять туристи не з Китаю. При цьому, наприклад, у Грузії тільки 20% грального доходу приносять туристи з інших країн.

Чому так відбувається?

Ймовірно це пов’язано з двома факторами. Перший з них — це країни-сусіди. Поруч із Грузією розташовується ціла низка країн, де гемблінг теж дозволений (Росія, Вірменія, а тепер ще й Україна). І друге — це бізнес-модель. У Грузії невеликі казино інтегровані в місто. Макао — окреме місто-казино. Для прикладу, розважальний комплекс Venetia Macao містить 3 тис. готельних номерів, спортивно-розважальну арену на 15 тис. глядачів, 300 магазинів, 30 ресторанів та багато іншого. Вартість проєкту — кілька мільярдів доларів.

Як Україні отримувати максимальний зиск від легалізації грального бізнесу?

Розвага — це той продукт, який ми можемо успішно продавати на експорт і за допомогою нього стимулювати розвиток туристичної галузі загалом. Очевидно, нам складно буде піти шляхом Макао або Лас-Вегаса і створювати з нуля великі інтегровані курорти. Це сотні і сотні мільйонів інвестицій. І поки я не бачу компаній та інвесторів, які готові в це вкладати.

Водночас Україна має досить зручне місце розташування і розвинуту сферу послуг. Кафе, ресторани, клуби, різні заходи, пам’ятки, наша культура. Використовуючи все це, ми зможемо залучити іноземних туристів не тільки грати в казино, але й пізнавати культуру нашої країни. І як наслідок — витрачати тут свої гроші.

Приклад Лас-Вегаса показує, що кожен турист може витрачати не тільки на гру, але і приблизно стільки ж на всі супутні послуги. Для цього будуть потрібні спільні зусилля як галузі, так і держави.

Кілька років тому я був на великій презентації стратегії легалізації гемблінгу в Японії. Там якраз розглядали цю думку як ключову. Японці міркували так — якщо така величезна кількість людей їздить у Макао, де по суті крім казино більше нічого немає, то Японія може запропонувати набагато більше. Крім казино, країна може дати туристам свою культуру, визначні місця, прекрасно розвинену сферу послуг (наприклад, у Токіо найбільша кількість ресторанів з мішленівськими зірками). Завдяки цьому легалізація грального бізнесу дасть шанс звернути весь цей потік азійських туристів в Японію.

Мені здається, що таку стратегію може бути застосовано і в Україні. Якщо ми запропонуємо туристам не просто можливість пограти в казино, але й скористатися нашою сферою послуг, оцінити культуру і визначні місця, ми зможемо звернути великий потік туристів не тільки з країн колишнього СНД, але також з Європи, Азії та арабських країн Близького Сходу.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X