Навіщо стимулювати відновлювальну енергетику

0 коментувати

Про зелений тариф говорять багато і часто. Фахівці і громадяни, депутати і журналісти.

Одні вважають українські тарифи високими, інші - низькими. Хтось просить їх скасувати, а деякі - залишити незмінними на довгі роки.

У різних країнах апробовані і існують різні моделі стимулювання будівництва об'єктів відновлюваної енергетики. Серед основних - система спеціальних (зелених) тарифів, аукціонна система і система сертифікатів. Спільним є те, що тягар додаткового фінансового навантаження лягає, в кінцевому підсумку, на плечі пересічних споживачів.

Багаторічний світовий досвід пошуку шляхів стимулювання розвитку відновлюваної енергетики показав найкращі результати саме при використанні зелених тарифів.

Разом з тим, в гонитві за заміщенням викопних видів палив - вугілля, нафти і газу, не можна не враховувати особливості різних поновлюваних джерел енергії.

Найбільш простими і, як наслідок, найбільш інвестиційно привабливими є сонце і вітер. Саме вони залучають найоб'ємніші і, як правило, закордонні інвестиції. Іноземних інвесторів, що мають необмежений доступ до недорогих довгих кредитів, не лякають ні високі терміни окупності, ні високі початкові витрати. Низькі операційні витрати, невисоке податкове навантаження і можливість безперешкодного виведення дивідендів, як мух на мед, притягують велику кількість бажаючих отримати на ринку української електроенергетики свій шматок пирога. У боротьбі за нього іноземні інвестори готові навіть стримати свої апетити і поборотися з вітчизняними олігархами на аукціонах.

При цьому не будемо забувати про іншу сторону медалі - власників найбільш ласих активів української економіки взагалі, і енергетики, зокрема. Йдеться про нечисленних вугільних і газових магнатів і найширших колах компаній і посадових осіб задіяних в цих сферах економіки. Всі вони представлені в ключових владних структурах - політичних партіях, парламенті, міністерствах і відомствах, і навіть в місцевих органах влади.

Задамося питанням - чи зацікавлена ​​ця частина нашого суспільства в заміні традиційних джерел енергії поновлюваними? Відповідь зрозуміла кожному.

Але повернемося до сьогоднішніх реалій. Відкрито противитися розвитку відновлюваної енергетики, тим більше в рамках прийнятого Україною курсу на європейську інтеграцію, не зважиться ніхто. Прийняті Україною перед світовою спільнотою зобов'язання вимагають чіткого виконання поставлених завдань. Вже до 2020 року наявні встановлені потужності відновлюваної енергетики потрібно наростити не менше, ніж на 3,5 ГВт. А далі - більше.

Перед небайдужими любителями традиційних джерел енергії постає реальна загроза здрібніння грошових потоків. Багато країн світу декларують закриття, в першу чергу, вугільних електростанцій і, як наслідок, скорочення видобутку вугілля. Навіть в нашому парламенті починає обговорюватися доцільність багато - мільярдних субсидій у вугільну галузь.

І тут, як ключ з табакерки, на стіл викидається козирна карта - незбалансованість вітчизняної енергосистеми, яка, виявляється, здатна прийняти в себе не більше 3 тис. додаткових ГВт.

Це якраз та сумарна встановлена ​​потужність сонячної та вітрової генерації, непередбачуваність і коливання якої ще здатні збалансувати наявні вугільні електростанції. А ось якщо рухатися далі, то тоді для балансування енергосистеми вже доведеться знижувати вироблення атомних електростанцій і збільшувати потужності вугільних, з відповідним збільшенням викидів парникових газів. Таким чином, на шляху подальшого розвитку відновлюваної енергетики немовби ставиться якийсь бар'єр, переступаючи який ми будемо рухатися в зворотному напрямку.

Саме цим виправдовується передбачуване введення аукціонної системи для великих сонячних і вітрових проектів. І це, на мій погляд, правильний шлях, по якому йдуть багато країн світу. Тільки не зрозуміло, як введення системи аукціонів усуне позначену вище перешкоду для подальшого розвитку відновлюваної енергетики, зважаючи на неможливість балансування нашої енергосистеми без відповідного збільшення балансуюючих вугільних потужностей.

І тут невипадковим бачиться повне ігнорування в прийдешніх новаціях стимулюючих заходів для розвитку вітчизняної біоенергетики. Саме вона здатна одночасно заміщати класичну вуглеводневу, набагато більш ефективно використовувати наявну пропускну здатність нашої енергосистеми і, нарешті, заміщати ті балансувальні потужності, про які так печуться наші енерго-керівники.

Електростанції на біомасі або біогазі можна за кілька хвилин вводити в дію, додаючи відсутню генерацію в енергосистему. І єдина складність при цьому - забезпечити необхідну кількість сировини, яка в надлишку є у вигляді залишків і відходів у лісовому та сільському господарстві, у підприємств харчової промисловості, всіляких харчових відходах, і т.п. Продовжувати можна довго, організовувати їх збирання і заготівлю - непросто, але можливо. І навряд чи дорожче, ніж реконструювати старі або будувати нові шахти і добувати вугілля. Ось куди потрібні субсидії. Ось де закладено нові робочі місця. Ось що повинно стимулювати і розвивати державу, перенаправляючи грошові потоки.

Наочний приклад - Японія. Після недавньої катастрофи на атомній електростанції Фукусіма - 2 уряд Японії вважав за краще розвивати біоенергетику, замість закупівлі дорогого викопного палива. Електроенергія, вироблена з біомаси та біогазу, має там протягом останніх 5 років незмінний і найвищий зелений тариф, більш, ніж удвічі перевищує наш вітчизняний. І це при тому, що ціни на сонячну і вітрову генерацію в Японії продовжують неухильно знижуватися.

Ще одна відмінна риса біоенергетичних комплексів - це їх здатність найбільш ефективно знижувати викиди парникових газів. При введенні в експлуатацію сонячних, вітрових і навіть малих гідро - електростанцій зниження викидів відбувається тільки за рахунок заміщення ними електростанцій, що працюють на викопних видах палива.

Електростанції, що спалюють біомасу або біогаз, крім такого заміщення, вловлюють також метан, який міститься в них та вплив якого на клімат в 21 разів вище, ніж двоокису вуглецю.

Особливо слід відзначити можливості біогазової енергетики, яка не тільки не завдає шкоди навколишньому середовищу, як гідроенергетика, не тільки нейтральна по відношенню до нього, як сонячна та вітрова, але навіть безперечно цілюще на нього впливає, переробляючи токсичні відходи людської життєдіяльності. Більш того, вона перетворює їх в цілющу речовину, відновлює родючість грунту необхідне для росту рослин.


Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время Бізнес, напишіть, будь ласка, листа за адресою: kolonka@nv.ua

Експерти ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: