Європейський курс чи обмеження конкуренції

28 березня 2018, 09:00

В Україні пропонується скоротити кількість універсальних послуг поштового зв’язку – тих, що наразі доступні широким верствам населення через їх невисокий, встановлений державою тариф.

Наприклад, з цього переліку може зникнути посилка та переважна більшість листів, що наразі пересилаються в країні. Відправити їх споживачі зможуть, але, вочевидь, за вищою ціною, оскільки призначений оператор (Укрпошта) матиме змогу самостійно встановлювати тарифи на пересилання усіх посилок та листів, що важать 50 грамів і більше.

Відео дня

Подібні новації прописані у законопроекті Про внесення змін до Закону України Про поштовий зв’язок. Наразі цей проект закону розміщений на сайті Міністерства інфраструктури України і проходить публічне обговорення.

Непокоїть те, що така ситуація значно ускладнить доступ до послуг поштового зв’язку жителям невеликих населених пунктів. Підвищення вартості пересилання листів відчують не лише фізичні особи, а й установи, які пересилають багато кореспонденції, наприклад, банки, страхові компанії, органи державної влади, які ведуть листування із громадянами та бізнесом, що потягне за собою збільшення витрат бюджету на послуги поштового зв'язку.

Парадоксально, що потреба у черговій редакції законопроекту пояснюється приведенням національного законодавства до вимог Директиви Європарламенту та Ради ЄС від 15.12.1997 року про спільні правила розвитку внутрішнього ринку поштових послуг Співтовариства, а низка його положень прямо їй суперечать. Паралельно забезпечується монополія Укрпошти на всі універсальні послуги поштового зв’язку; в державі допускається існування лише одного призначеного оператора, тоді як Євродиректива їх кількість не обмежує та вимог щодо форми його власності не висуває.

Суперечить Директиві і те, що законопроект не вимагає від призначеного оператора облікувати окремо витрати та доходи від надання універсальних послуг. Натомість, за Євродирективою держоператор має проходити незалежний фінансовий аудит та публікувати його звіт. На практиці Укрпошта не один рік поспіль публічно заявляє про збитки від надання універсальних послуг поштового зв’язку, але жодного доказу – висновку аудитора, звіту тощо, який підтвердив би факт збитків та їх розмір, для ознайомлення не надає.

Ще одна загроза законопроекту – суб’єктивізм: всіх операторів поштового зв’язку зобов’язують подавати звітність регулятору без розкриття вимог до неї. По суті, відсутність чітких вимог – це карт-бланш чиновникам, які оцінюватимуть звітність на власний розсуд, і додаткове поле для корупції.

Положення законопроекту значно розширюють регуляторні повноваження НКРЗІ, зарегульовують галузь та посилюють адміністративний тиск на бізнес. Відповідно до законопроекту без включення до Реєстру оператори поштового зв’язку не зможуть вести господарську діяльність. Включення до Реєстру відбувається за наслідками розгляду повідомлення про початок діяльності. Начебто все просто. Водночас, "фішка" для чиновника в тому, що до того моменту, як уповноважену посадову особу НКРЗІ влаштує форма та зміст поданого повідомлення про початок діяльності, може статися вилучення всього прибутку у дохід держави. Запропонований законопроектом механізм не тільки створює можливість для корупції, а й суперечить законодавству України про документи дозвільного характеру. Таким чином законопроект пропонує встановити приховане ліцензування, скасоване п’ять років тому. На моє переконання, внесення оператора до Реєстру має здійснюватися лише з інформаційною метою, а відсутність у ньому не повинна нести карального навантаження.

Законопроект пропонує дивну конструкцію закріплення прав та обов’язків учасників адміністративних правовідносин у сфері поштового зв’язку: правами наділяється НКРЗІ, а обов’язки закріплюються щодо учасників ринку. При цьому контролюючі та наглядові повноваження регулятора значно та необґрунтовано розширюються. Так, пропонується встановити процедуру нагляду за операторами поштового зв’язку, яка суперечить закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, хоча державою та її вищими посадовцями декларується загальний курс на лібералізацію ведення бізнесу. Крім того, НКРЗІ наділяється повноваженнями самостійно ініціювати перевірку оператора поштового зв’язку, мотивуючи свої дії тим, що надані оператором на попередній запит пояснення є недостатніми та/або незрозумілими.

У переважній більшості країн світу контроль здійснюється лише за наданням універсальних послуг поштового зв'язку. В Україні теж немає підстав для запровадження державного нагляду за всіма послугами поштового зв'язку.

Становлення ринку поштових та кур’єрських послуг, поява нових операторів доставки відбувалися без будь-якої участі та допомоги з боку НКРЗІ чи інших державних органів. Ця галузь останні роки розвивалася в доволі ліберальному та сприятливому, з точки зору державного регулювання, середовищі.

Поява приватних операторів дала поштовх системним змінам у діяльності національного оператора поштового зв’язку. В умовах конкуренції відбувається підвищення доступності послуг, з’являються нові сервіси. Українські оператори почали виходити на міжнародні ринки доставки. Паралельно із розвитком ринку послуг поштового зв’язку розвиваються і суміжні ринки, зокрема, Інтернет-торгівля.

Тепер же, коли ринок почав генерувати доходи, постійно зростає, відбувається спроба зарегулювати його. Законодавчі ініціативи спрямовані на те, щоб надати чиновникам право вирішувати, чи дозволяти поштовому оператору працювати, чи вносити інформацію про нього до Реєстру, а також на те, щоб запровадити спеціальні правила нагляду за операторами. Тому дещо цинічною виглядає спроба пов’язати необхідність прийняття законопроекту в запропонованій редакції з імплементацією Євродирективи.

Взагалі ж істотні зміни до законодавства, що стосуються бізнесу, мають готуватись спільно з ним, враховуючи думку учасників ринку, а не кулуарно, лише за участі чиновників.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X