Як закон взаємодіє з технологіями

8 лютого 2018, 12:00

У всьому світі технології розвиваються швидше, ніж законодавство, покликане їх регулювати.

На прикладах України та інших країн легко побачити, як часто нововведення, які знаходяться на піку популярності, ніяк не відображені в правовій системі, а значить, — невидимі для держави.

Відео дня

Прихильники теорій змови переконані, що державне регулювання переслідує єдину мету — контролювати уми громадян. Тим часом, законодавство гарантує прозорість операцій, знижує ризик шахрайства та інших злочинів, забезпечує пільги для розробників і популяризаторів інновацій. Тому в ідеалі нові технології повинні швидко знаходити відображення в юридичних нормах.

Вже виросло покоління людей, які не читають паперові газети й журнали. Але, в той же час, в Україні досі немає законодавчого визначення онлайн-видання, а відповідно, їх діяльність ніяк не регулюється. Виняток становлять онлайн-версії зареєстрованих друкованих ЗМІ. За бажанням новинний сайт може зареєструватися як інформаційне агентство, що дозволить журналістам отримувати посвідчення і претендувати на акредитацію на події загальнодержавної важливості, а також вимагати захисту професійних інтересів, що гарантовано статтею 25 закону України "Про інформацію".

Немає єдиного розуміння онлайн-видань і в деяких країнах з англійською системою права. Наприклад, в Канаді не припиняються юридичні дискусії, чи вважати онлайн-публікацію газетою (paper) в широкому сенсі цього слова або мовленням (broadcast).

У той же час в Росії в 2014 році навіть блогерів з добовою аудиторією понад три тис. осіб прирівняли до ЗМІ, щоб зробити їх більш контрольованими. Втім, вже в 2017 році практику скасували, але це не означає, що відмовилися від ідеї контролювати інтернет.

У прагненні держав регулювати будь-яку сферу важливо дотримуватися балансу і не допускати ситуації, коли законодавчі норми носять репресивний характер або блокують динамічний розвиток середовища.

Якщо перші онлайн-газети з'явилися в середині 90-х і за більш ніж 20 років обросли практикою і державним регулюванням у багатьох країнах, то біткоін, створений у 2008 році, тільки починає впроваджуватися в правове поле. Зараз увага прикута до Південної Кореї, де уряд має намір заборонити біткоіни й інші криптовалюти, прирівнявши торги до азартних ігор. З огляду на те, що близько 30% офісних працівників займаються продажем різних криптовалют, можливість законодавчого обмеження викликала серйозний опір в суспільстві.

В Японії 11 операторів з обміну криптовалют зареєстровані як платіжні сервіси і зобов'язані повідомляти Національному поліцейському агентству про підозрілі операції. За півроку, з квітня до жовтня 2017, надійшла інформація про 170 випадків відмивання грошей в криптовалютному середовищі, які зараз розслідують відповідні органи.

Сама технологія блокчейн виникла раніше криптовалют і її застосування набагато ширше. Наприклад, в Естонії щосили працює приватно-державна програма електронного громадянства, заснована на блокчейні – статус резидента таким чином отримали понад 20 тисяч осіб у всьому світі. Та ж технологія дозволяє звичайним естонським громадянам контролювати доступ до своєї персональної інформації. Наприклад, скільки разів і який лікар дивився вашу медичну карту в Держреєстрі охорони здоров'я. Безумовно, все це неможливо собі уявити без належного державного регулювання та законодавчого визначення технологічних понять.

В Україні на систему блокчейн в жовтні минулого року перейшов земельний кадастр, що дозволить виключити можливість зовнішнього втручання в нього. До питання криптовалют наша держава підходить з обережністю. Поки з офіційних документів, які коментують використання криптовалют і зокрема біткоіна, є тільки кілька роз'яснень Нацбанку. Так, в документі від 10 листопада 2014 року говориться, що біткоін не може розглядатися як платіжний інструмент: "Bitcoin як грошовий сурогат, який не має забезпечення реальною вартістю і не може використовуватися фізичними та юридичними особами на території України як засіб платежу, оскільки це протирічить нормам українського законодавства ".

В українському законодавстві буває і так, що норма про застосування технології є, а сама технологія ще не працює. Як наприклад, стаття 15 закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка регулює електронне судочинство. Правда, діяти ця норма почне тільки разом з Єдиною судової інформаційно-телекомунікаційною системою, а вона, в свою чергу, "починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи". Тобто — невідомо коли.

Запитань про взаємодію нових технологій і законодавства більше, ніж відповідей. І якщо ми хочемо, щоб Україна розвивалася динамічно — ми повинні допомагати їй шукати відповіді швидко.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X