Як вирішити кадрові проблеми українських компаній
Темпи відтоку робочої сили з України щорічно прискорюються
Зараз практично кожне підприємство відчуває кадровий голод – не вистачає, перш за все, «синіх комірців». Вантажники, виробничі робытники, будівельники – всі їдуть в Європу, де за їх працю готові платити мінімум в 2-3 рази більше.
З вересня поточного року країну залишили близько 720 тис. осіб, 90% з яких – поїхали на заробітки. Сказати точно, наскільки ця цифра більша, ніж у 2017-му складно, проте 2018 запам'ятається найменшим відсотком тих, що повернулися на батьківщину. Згідно з даними Мінсоцполітики, на сьогодні за кордоном працює близько 3,2 млн українців на постійній основі і близько 7 млн – на сезонних роботах. Ці цифри, на жаль, можуть рости.
Поки уряд не діє, закриваючи очі на проблему, європейські країни, такі як Польща, Португалія та Німеччина, навпаки, заохочують українців приїжджати на роботу. Інтерес до наших співвітчизників викликаний низькою оплатою, за яку місцеві працювати не готові. У той же час, така кадрова політика провокує погане ставлення до українців, оскільки вони забирають робочі місця, що призводить до зростання безробіття і відсутності зростання зарплат у місцевих.
Варто враховувати масштаби цієї трудової циркуляції по Європі: поки українці їдуть до Польщі, Чехії, країн Балтії в пошуках більш високої оплати, жителі цих країн їдуть в більш розвинені країни Західної Європи, не бажаючи працювати за зарплати, які повністю влаштовують наших, поки що, співгромадян.
Повернімося до реалій українського ринку праці. Сьогодні кадровий голод вже відчули багато підприємств. За наявності 10-15 тис. вакансій на місяць, середня укомплектованість штату на виробництвах не перевищує 70-80%. Особливо затребувані будівельники, працівники складу, різнороби, але з кожним днем привабливість українських зарплат падає в зв'язку зі зростанням вартості «продуктового кошика» і зростанням тарифів на послуги ЖКГ. Проблема тут не тільки в зарплаті 8-12 тис. грн, але й у жорстких умовах і ненормованому робочому графіку.
Залучення робочих рук ззовні – найдієвіший метод
Згідно з моїм досвідом, усталеним тенденціям останніх 10 років, складності з персоналом були яскраво виражені з початку травня до середини вересня. Це пов'язано з сезонними роботами і трудовою міграцією. Ситуація 2018-го показує, що відтік персоналу, який їде на заробітки, носить перманентний характер і триває на цілорічній основі.
На сьогодні є два реальних способи побороти кадрову проблему. Платити «європейські» зарплати українські роботодавці не можуть, тому вони повинні створити умови, здатні утримувати людей. Підприємства можуть залучати робітників з бідніших регіонів, надаючи їм житло, харчування і розвезення. Не всі готові їхати за кордон, багатьох тримають сім'ї або інші обставини, але виїхати в інший регіон морально і фізично легше, ніж в іншу країну без знання мови. В умовах дефіциту робочої сили в регіоні, залучення робочих рук ззовні – найдієвіший метод.
Правда, релокація всередині країни не вирішує проблему в глобальному плані. Люди, які виїжджають з регіонів, створюють дефіцит кадрів на місці. Трудова міграція вважається нормальним економічним процесом лише в тому випадку, коли на заміну тим, що виїхали, приїжджають працівники з інших країн. Нам потрібно шукати альтернативне джерело персоналу і цілком реально, що наш ринок залучить людей з країн Середньої Азії, які вирушають на заробітки в основному в Росію. Якщо порівнювати зарплати у нас і в Росії, то в Україні платять менше на 15-20%, та й вартість життя в нашій країні менша. До того ж, в 2019 році очікується підвищення зарплат для фахівців робітничих спеціальностей на 10-12%, тому Україна стане ще більш привабливою.
На перший погляд, ідея із залученням трудових мігрантів з країн Середньої Азії не вселяє довіри. Гастарбайтерів мало де раді бачити: їх вважають «чужинцями», недостатньо культурними, освіченими та кваліфікованими. Таке ставлення зумовлене тими ж емоціями, як і на адресу українців на заробітках в країнах ЄС. Однак, без зовнішніх кадрових «вливань» Україні буде складно розвивати економіку з високими темпами зростання. Трудові мігранти допоможуть замістити працездатне населення країни, що вибуває, зайнявши низькооплачувані позиції, на яких українці працювати не хочуть.
До тих пір, поки є «бідні» і «багаті» країни, найгірше бути на самому початку або кінці списку, оскільки трудова міграція існувала завжди, і Україні в будь-якому випадку потрібно адаптуватися до її нових глобальних реалій і навчитися балансувати в таких умовах.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
