Як відродити довіру до небанківського фінсектору
Небанківська фінансова система України може стати соціальним ліфтом для запуску бізнесу у домогосподарствах, а може залишитись виразкою на тілі економіки, яку не лікують, а навпаки провокують, щоб зробити нас слабкішими в цілому.
Для відтворення виробничих процесів у домогосподарствах конче потрібен наявний фінансовий довгий ресурс. Українські політики роблять наразі наголос на відсутності кредитів. Але кредит – не інвестиція, водночас навіть для кредитів для бізнесу потрібен наявний довгий ресурс. Для пошуку ж інвестицій і довгого ресурсу є два шляхи: за кордоном, та у себе вдома, в Україні. Фінансова система може акумулювати те, що лежить в українців у подушках для того, щоб підштовхнути розвиток таких економічних агентів як домогосподарства, але для цього потрібна здорова небанківська фінансова система, якій довіряють. Ми ж маємо наразі нереформовану систему, яка на відміну від банківської, не позбавилась вад (використання її для перерозподілу коштів громадян у власну кишеню власника фінустанови). Спроби змінити її зіштовхнулись з небажанням змін і Верховною радою України, і тією частиною бізнесу, що хоче залишити все "як є".
Приймати важкі рішення, що можуть перекрити канали витоку грошей з кишень громадян до кишень власників фінансових установ шляхом використання своїх приватних фінансових установ, – владі надзвичайно важко. Це зачіпає купу бізнес-інтересів колег, що сидять поруч. Це з одного боку.
З другого боку, потрібно згадати, що нагляд за фінустановами має дві мети. Одна мета, звична для непрофесіоналів, це захист прав споживачів. Це функція, яку мають впроваджувати політики та ЦОВВ відповідно до Конституції та ст. 5 закону про захист прав споживачів. Друга мета – виключно професійна – запобігти неплатоспроможності (невиконання фінустановою зобов’язань) та запобігти використанню фінустанов у недоброчесний спосіб (т.з. пруденційний нагляд).
Політики, які не розмежовують ці дві мети нагляду з причин нерозуміння, – це одне. Водночас, є політики та експерти, які свідомо міксують ці цілі для маніпуляцій непрофесійним середовищем.
Професійний нагляд (не захист прав споживачів у побутовому сенсі, а саме запобігання неплатоспроможності) скрізь у світі – від Австралії до Канади – будується на так званій "інституційній незалежності" від політиків. Звісно, що абсолютної незалежності нема (світ зітканий з відтінків сірого), у нас же навіть не відтінок сірого – у нас повністю "чорний колір", бо вже за часів "нової" влади Верховна рада України віднесла Членів Нацкомфінпослуг до політиків.
Що це означає на практиці? (на відміну від НБУ). Що Нацкомфінпослуг став абсолютно залежною політичною структурою.
Членів Комісії штовхнули в обійми інших політиків домовлятись. Домовлятися про правила гри з власниками того самого бізнесу, який потрібно фахово наглядати. Президент, де-факто, внісши законопроект №2413а (як першочерговий), хотів "посадити двох товаришів". Це звісно, метафора. Але вона близька до реалій.
Не можу не відмітити здорову сторону функціонування Нацкомфінпослуг, як Комісії, а саме розгляд скарг споживачів. Тут Нацкомфінпосуг, зокрема перебирає на себе функцію суду. Ринок нарікає, але терпить задля "високої" цілі – довіри до фінсектору. Поки що. Цю здорову роботу і мають брати на себе політики та Уряд. Гіпотетично було б правильно перетворити Нацкомфінпослуг на орган центральної виконавчої влади, підпорядкований КМУ, що захищає права споживачів фінсектору. Це тема для окремої дискусії.
Що стосується останніх тез, що висувають нардепи та частина бізнесу, які проти 2413а (Поляков М.А., Рибалка С.В. та інші – у Комітеті Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності), а також фракції (Радикальна партія та БЮТ) то вони всі на кшталт "Залишити все як є", – а ми (ВРУ) розберемося. І все це відбувається за мовчазною згодою Уряду. Який і досі не має/не висловлював своєї позиції щодо першочергового президентського законопроекту.
Важким тягарем є й для громадського сектору головування у Громадській раді Нацкомфінпослуг помічника народного депутата, який лобіює інтереси лише частини бізнесу. Невпорядкованість у нашій країні лобі-процесів ще має стати окремою темою професійної дискусії.
Шановні народні депутати, наступний крок за вами. Проявіть мужність, проголосуйте за законопроект №2413а попри свою матеріальну зацікавленість, на користь українського народу – споживача фінпослуг.
