Як Openmarket продаватиме майно колишньої влади
Проте процес (особливо у справах, пов’язаних з корупцією) може розтягнутися на роки. Й дуже часто майно, на яке накладений арешт, або взагалі знижується, або повністю знецінюється. Таким чином, навіть при остаточному рішенні жодна з сторін не є задоволеною. Бо немає за рахунок чого покривати завдані збитки.
Саме тому для нас є цікавим цей проект. Вкрай важливим є продаж майна за найкращою ціною. А вона здобувається саме в процесі аукціону. Ми вважаємо це правильною практикою в розвитку підприємства та системи в цілому.
Арешт й конфіскація: в чому різниця
Тут важливо розуміти докорінну різницю між арештованим й конфіскованим майном. АРМА займається суто арештованим майном. А конфіскат – це актив, по якому суд вже прийняв рішення про конфіскацію на користь держави. Наприклад, нелегально ввезені через митницю речі. Суд приймає рішення про їх конфіскацію. Й держава продає їх, компенсуючи збитки від несплачених ввізних мит.
Арештоване майно має іншу юридичну природу. Це майно, на яке накладено арешт в ході судового процесу. Остаточного рішення ще немає. Арешт – це обтяження, мета якого не допустити продаж, дарування, знищення чи будь-який інший спосіб зменшення його вартості. Адже, якщо допустити таку можливість – сам процес буде беззмістовним. Бо будь яке рішення суду не гарантуватиме сторонам задоволення їх матеріальних вимог. Тож завданням арешту є саме збереження активу.
Для чого потрібно управління активами
Завдання АРМА – не допустити знецінення об’єкту внаслідок ринкових факторів. АРМА (Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів) - є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, уповноваженим на формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, які можуть бути арештовані у кримінальному провадженні, а також управління активами, які арештовані у кримінальному провадженні.
Прийнято рішення ці активи віддати в управління організаціям, що мають навички отримання прибутку замість збитків від активу. Вони зберігають його цінність, навіть продукуючи певну дохідність. Або, якщо йдеться про категорію майна, що може суттєво втратити свою вартість – виставляють його на торги.
Адже такі види активів, як, наприклад приватні легкові автомобілі чи електронна техніка, швидко знецінюються. Й хоча фізично вони продовжують існувати, проте економічна їх вартість спадає. Тож, через кілька років судового процесу з точки зору економічних інтересів, сторони опиняться перед ситуацією, схожою за наслідками з фізичним знищенням активу. Ззовні авто ніби є – а по суті, все одно, якби воно згоріло чи його вкрали. Бо його реалізація не здатна повернути вкладених у нього коштів – тож сторона, що виграє процес, залишиться незадоволеною в економічному плані. Це не є справедливим. Й наше завдання - подолати цю несправедливість.
Першим кейсом для нас стали автомобілі. Адже автомобілі дуже швидко й суттєво втрачають свою вартість. Якщо процес почався у 2017-му, то 18-му автомобіль коштуватиме менше, а в 19-му – ще менше.
Тож першими виставленими на продаж на аукціоні будуть арештовані автомобілі (BMW Alpina, Mercedes-Benz GL, Toyota Camry, BMW X6).
Доля арештованого майна
При реалізації цих активів кошти надходитимуть на спеціальний депозитний рахунок. До речі, відтоки там дуже непогані – 12,5% на рік. Й вони нараховуватимуться протягом всього судового процесу, скільки б він не тривав, місяці чи роки. Коли суди таки дійде до остаточного висновку, можливі 2 варіанти.
Перший – виграє держава, суд прийме рішення про конфіскацію активу, й кошти від його продажу разом із нарахованими відсотками перейдуть на казначейській рахунок держави.
Другий – суд не задоволить вимоги держави (або злочину не було, або вказаний актив не є частиною злочину). В такому випадку кошти й відсотки відійдуть колишньому обвинуваченому.
Але в будь-якому випадку, автомобіль ціною, наприклад, $100 тис. буде збережено у вигляді коштів, а не зникне.
Й це найважливіше.
Чи можливе повернення активу
Судова система України передбачає змагальність. Тобто сторони процесу рівні й виграти може будь-хто, як держава, так і громадянин чи підприємство.
Тож варіант зняття обвинувачень не є виключеним.
Суд може визнати обвинуваченого невинним, може визнати арештоване майно не частиною злочину.
Проте все це жодним чином не стосується покупця активу. З точки зору закону він є добросовісним набувачем. Між ним та колишнім власником жодних правовідносин немає, не було й не буде.
Адже в разі виграшу в суді, екс-власник отримає свої кошти з спеціального рахунку, де вони сумлінно зберігалися весь період процесу. Й жодних підстав претендувати на сам актив в нього не буде.
Тобто, саме створення системи управління арештованим майном і є надійним бар’єром між колишнім й новим власником.
Я вважаю символічним те, що реалізовувати майно буде саме OpenMarket. Адже наша система – наочний доказ того, що антикорупційні зміни в державі цілком можливі. Ми докорінно реформували сфери продажу активів.
Й чесний та відкритий продаж арештованого майна – суттєвий крок вперед у реформуванні системи.
