Як мала приватизація залучить інвестиції
В Україні офіційно дали старт малій приватизації. Про це заявив прем'єр-міністр України Володимир Гройсман. Велика приватизація чекає своєї черги у вересні.
Закон Про приватизацію державного та комунального майна набув чинності у березні 2018 року, але тільки з прийняттям всіх необхідних додаткових нормативно-правових актів можна говорити про офіційний початок продажу об'єктів державної і комунальної власності. Як буде проходити приватизація і що це означає для країни, розберемо нижче.
Хто зможе брати участь у приватизації
Законодавець дає чітке визначення поняттю "приватизація" – платне відчуження майна, яке перебуває в державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які, відповідно до закону, можуть бути покупцями. Приватизованими можуть стати всі об'єкти права державної і комунальної власності, крім казенних підприємств та об'єктів, необхідних для виконання державою основних функцій, забезпечення обороноздатності та об'єктів права власності українського народу.
Законом позначено два види приватизації – мала і велика. Обидва ці види відрізняються переліком пропонованого майна, процедурою, майданчиками, на яких буде реалізовуватися приватизація, але найголовніше – вони відрізняються значенням підприємств, внесених в той чи інший список.
Список об'єктів для малої приватизації підготовлений Фондом держмайна і на сьогоднішній день включає в себе більше 600 різних об'єктів. Приватизація таких об'єктів, як правило, вартість їх активів не перевищує 250 млн гривень, буде проходити через електронний аукціон – систему ProZorro.Sale.
Що стосується списку для великої приватизації – він затверджений розпорядженням Кабінету міністрів України від 10 травня 2018 року № 358-р та на сьогодні нараховує 23 підприємства. Процес продажу об'єктів з цього списку більш складний, включає в себе не тільки саму продаж, але і передпродажну підготовку із залученням радників. Об'єкти великої приватизації підлягають продажу на аукціоні з умовами.
Варто зазначити, що не дивлячись на, здавалося б, усю демократичність процесу приватизації, не всі фізичні і юридичні особи зможуть брати участь в аукціонах і в кінцевому підсумку стати володарями якого-небудь підприємства чи установи. Законодавець чітко передбачив перелік тих, хто не може бути покупцями і брати участь в процесі приватизації. До таких осіб віднесені крім іншого покупці, які зареєстровані в офшорних зонах і покупці, родом країни-агресора.
Згідно з прийнятим ВРУ закону Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях в Донецькій і Луганській областях від 18 січня 2018 року країною-агресором визнана Російська Федерація. Відповідно, до участі в аукціонах не допускаються: РФ і юридичні особи, в яких вона бере участь і особи, які перебувають під впливом; юридичні особи, бенефіціарні власники 10% -ти акцій (часток) і більш яких є резидентом РФ (виняток – юридичні особи, акції яких допущені до торгівлі іноземними фондовими біржами за переліком Кабінету Міністрів України, крім юридичних осіб, які є резидентами держави-агресора); фізичні особи – громадяни і/або резиденти РФ; а також фізичні і юридичні особи, до яких застосовуються спеціальні економічні та інші санкції і пов'язані з ними особи.
Приватизація підприємств зменшить економічне навантаження
Ці положення нівелюють хвилю негативу про те, що через приватизацію власниками багатьох підприємств можуть стати громадяни країни-агресора. Разом із значним пакетом документів, які подаються перед участю в конкурсі, це мінімізує ризики продажу об'єкта державної або комунальної власності небажаним покупцям. Страх такого розвитку подій і лежить в основі негативної реакції на нову хвилю приватизації.
Крім вищевказаного, багато експертів відзначають, що приватизація на сьогоднішній день не принесе очікуваного наповнення бюджету і буде малоефективною через непривабливого інвестиційного іміджу країни. Однак не варто забувати, що залучення іноземних і внутрішніх інвестицій і зменшення частки державної та комунальної власності в структурі України не поступаються за важливістю наповнення бюджету.
Можна багато говорити і порівнювати підхід до управління підприємствами державою і приватним власником, але українська економіка не готова до управління такою кількістю власних підприємствах. За даними, опублікованими Державною службою статистики, станом на 01 червня 2018 року в Україні 3871 державних підприємств і 11903 комунальних. За результатами аналізу Міністерства економічного розвитку і торгівлі за 2016 рік ТОП-100 державних підприємств тільки 5 з них дали прибуток в розмірі 35,9 млрд гривень, інші ж принесли збиток в розмірі 9,5 млрд гривень. У першому півріччі 2017 року згідно того ж Мінекономрозвитку ситуація трохи вирівнялася - основні збитки країна зазнала тільки у вугільній галузі. Але при цьому, за словами першого заступника міністра економічного розвитку і торгівлі Максима Нефьодова, переважна більшість компаній залишається вкрай неефективними. Дивлячись на таку статистику, відповідь на питання, а чи потрібен економіці України вантаж у вигляді такої кількості державних і комунальних підприємств, які не приносять дохід, напрошується сам собою. Крім того, що такі об'єкти не приносять дохід, держава витрачає бюджетні кошти на утримання, соціальні виплати, покриття боргів тощо. Продавши такі підприємства, країна насамперед зменшує своє економічне навантаження.
Як приватизація буде залучати інвестиції
Весь процес приватизації необхідно розглядати не тільки як можливість наповнення бюджету, а й як можливість розвитку підприємств. Не варто забувати, що інвестор – бізнесмен, який бачить все перспективи об'єкта приватизації, прораховує на багато кроків наперед. Так, можливо деякі підприємства необхідно буде перепрофілювати, практично всі вдосконалити, але, якщо в об'єкта приватизації немає потенціалу, він не буде придбаний потенційним власником.
Крім наповнення бюджету, позбавлення від "важких" для України об'єктів, приватизація може стати своєрідним маркером для іноземних інвестицій. Без інвестицій не буде економічного розвитку, підвищення соціальних стандартів, інновацій в галузях промисловості, енергетики та сільського господарства. Необхідно розуміти, що відразу великі інвестиції роздобути досить складно, але починати з малих просто необхідно. З кожним прийшли в Україну інвестором і з кожної успішної продажем об'єкта приватизації ціна активів буде рости, а інвестиційний імідж поліпшуватися.
На поліпшення інвестиційного іміджу працюють і положення закону про договори приватизації. Договір про приватизацію серед іншого, повинен містити зобов'язання сторін, передбачені умовами конкурсу, в тому числі збереження основних видів діяльності підприємства, сума інвестицій в модернізацію та переоснащення, погашення боргів по заробітній платі та перед бюджетом, простроченої кредиторської заборгованості підприємства, забезпечення соціальних гарантій працівникам в відповідно до вимог законодавства, інше. Забороняється звільнення співробітників приватизованого підприємства з ініціативи нового власника або уповноваженого ним органу протягом шести місяців з дня переходу до нього права власності.
Таким чином, закон нівелює ще один страх, який виникає в голові при слові приватизація, що новий власник звільнить всіх співробітників, підприємство закриє і розпиляти на металобрухт. У нового власника об'єкта приватизації просто не буде можливості вчинити саме так, оскільки всі його зобов'язання чітко прописані в договорі про приватизацію.
Величезний плюс для іноземного інвестора в процесі великої приватизації – можливість врегулювати договір відповідно до права Англії і Уельсу. Це дає можливість потенційному інвесторові не витрачати час на те, щоб розбиратися в українському законодавстві, а, спираючись на знайомі норми, зосередитися на більш важливих етапах покупки об'єкта великої приватизації.
Приватизація, проведена прозоро, у відповідності з усіма положеннями законодавства, принесе Україні не тільки наповнення бюджету і позбавлення від зайвої тиску на економіку країни, а також відкриє двері для залучення великої кількості інвесторів. Приватизація в цьому випадку зіграє роль стартового майданчика і стане показником відкритості, прозорості та готовності до приходу іноземних інвесторів, важливих на сьогоднішній день для України.
