Як агробізнес бере участь у реформі децентралізації
Великі агрохолдинги, які присутні в регіонах, вже не тільки думають про соціальний пакет для жителів, але й про те, як виглядає перспектива міської інфраструктури.
Кілька років тому я став фанатом кондитерської продукції Made in Holland. А конкретно підсів на одне печиво. Один мій приятель-власник аграрного підприємства опинився поруч, коли я купував це печиво. "Такого у нас не зробиш, – з жалем сказав він. – Немає в нас поки що виробників борошна такого високого гатунку". Наші млини, побудовані ще за радянських часів і використовують обладнання тих часів, не здатні виробляти борошно європейської якості. Ось і виходить, що ми на світовий ринок поставляємо зерно, а потім самі ж його купуємо у вигляді готової продукції.
Нещодавно згадував цього приятеля і ту нашу розмову, коли відвідав місто Олександрію Кіровоградської області. Цієї весни в цьому невеликому містечку розпочало роботу високотехнологічне борошномельне підприємство, яких не будували останні років 30 в Україні: шестиповерхова будівля, спеціально побудована "з нуля", і оснащена останньою технологічною лінією найбільшого європейського виробника. Тепер на цьому млині вироблятимуть борошно найвищого класу, яке легко можна буде постачати на європейський ринок.
Такий промисловий об'єкт для такого невеликого містечка – це, безумовно, обнадійливий тренд. Млин такого рівня – це довгострокова інвестиція, вона не окупитися ні за 5, ні навіть за 10 років. Це бізнес-проект з терміном окупності в десятки років. Але такий млин буде актуальний років п'ятдесят. Як досі, наприклад, працюють млини, побудовані ще за старими радянськими технологіями.
Якщо дивитися з точки зору підприємця, то можна, звичайно, побудувати млин з меншими інвестиціями, окупиться такий об'єкт значно швидше. Але борошно низького сорту має менше перспектив, ніж виробництво більш якісного продукту.
Коли я поцікавився мотивацією власника, то був ще більш приємно здивований. У підприємця є чітке розуміння, що цей млин – одне з небагатьох виробничих підприємств, зареєстрованих у місті. Приймаючи рішення, в який об'єкт інвестувати – з швидким терміном окупності або з довгостроковою стратегією розвитку, власник для себе визначив, що цей об'єкт повинен мати довгострокову стратегію. Якість продукції, що виробляє цей млин, вже можна порівняти з європейськими стандартами. І це тільки питання часу, коли біля цього млина з'явиться хороша пекарня, яка буде випікати різноманітне печиво, зокрема таке, що не поступається моєму улюбленому голландському, або з'явиться макаронна фабрика, яка буде виробляти спагетті не гірше італійських.
Кажуть, що саме на появу такої бізнес екосистеми і розраховував власник. Недорогий млин, який задовольнить тільки потреби його підприємства, навряд чи зміг би стати таким драйвером.
Знаю ще кількох бізнесменів, які інвестують в агропромислові компанії в регіонах. Вони реєструють їх у районах присутності, де працюють їх компанії. А деякі навіть з таким розрахунком, щоб впливати на стратегію розвитку цих сіл, райцентрів, міст. Як правило, це бізнесмени, які мають аграрні активи. Вони вже показують, що зацікавлені в тому, щоб люди не виїжджали до великих міст чи на заробітки в сусідні країни.
Великі агрохолдинги, які присутні в регіонах, вже не тільки думають про соціальний пакет для жителів, але і про те, як виглядає перспектива міської інфраструктури. Чи є у адмінітрацій стратегія розвитку населеного пункту? І куди йдуть податки компаній, зареєструваних в цій місцевості?
Нещодавно ми теж з братом-співзасновником компанії задумалися, а як розпоряджаються податками, які сплачує наша компанія, зареєстрована в селищі міського типу Ставище (Київської області). Наша компанія точно входить в п'ятірку "бюджетотворчих". І ми хочемо знати, що наші гроші працюватимуть на майбутнє цього селища. А не закопуються в нікому непотрібні проекти. Саме час в цьому розібратися. Тому не так складно закрити підприємство в одному місці і перереєструвати в іншому. Мені як підприємцю не байдуже як використовуються мої податки. Я думаю, що таких як ми чимало. Громадяни, які здатні будуть відстежити податки і навчаться говорити з владою про розвиток регіонів, можливо і стануть новим політичним класом. Зараз це здається мрією. Як колись і млин, який виробляє борошно європейського класу.
