Олександр Деркач

співвласник холдингу Молочний альянс

Зрозуміло, що реальних іноземних інвестицій у нас як кіт наплакав. Кілька наших же, але заведених з офшорок, мільярдів на рік, це мізер.

Вже майже 30 років наші президенти їздять у Давос «умикати» Україну. А інвестор косяком не йде, падлюка. І не піде. І річ тут навіть не в рейтингу Doing Business. Проблеми глибше. Зупинюся на них.

Одне важливе уточнення спочатку. Я б розділяв інвестиції й інвестиції. Все-таки IKEA з H&M і Apple з Tesla, це дві великі різниці. Навіть якщо до нас прийде ще 100 різних красивих магазинів, я сумніваюся, що вони кардинально підвищать нам рівень економіки, життя і чого завгодно.

Потрібно залучати виробничих інвесторів. До того ж тих, які будуть виробляти готову продукцію, а не допомагати пиляти кругляк, або намивати бурштин. Саме вони і тільки вони принесуть з собою реальні гроші, нові технології, нові робочі місця для заробітчан і молоді, виведуть нас на нові ринки і вдихнуть нове життя в нашу кволу сировинну економіку.

Є речі важливі. Реєстрація, ліцензування, корупція контролюючих органів, захист прав міноритарних акціонерів, доступ до кредитів, маски-шоу, дозволи на будівництво, земля, захист власності, суди, підключення до мереж тощо. Кожен інвестор, приймаючи рішення про відкриття свого виробництва в якійсь країні, їх враховує.

Але він також розуміє, що вирішити їх можна. Реєстрацією за англійським правом, кредитами в європейських банках, тиском на рівні посольств, допомогою місцевих «нянь-рішал» тощо. Хабарами, врешті-решт.

Але є речі ключові, на які він буде дивитися, перш ніж відкрити десь новий завод. Що цей завод буде виробляти і де буде продавати свою продукцію. На яких ринках. Чи є під нього місцева робоча сила і скільки вона буде коштувати. Чи будуть у нього переваги порівняно з конкурентами в Туреччині, Китаї, В'єтнамі або Болгарії. У податках, у вартості сировини, у зарплаті і кваліфікації персоналу, у вартості енергоресурсів, у транспортних витратах, у логістиці. Наскільки легко можна буде купити валюту і вивести отриманий прибуток і т. ін.

Наш внутрішній ринок маленький через низьку купівельну спроможність, і дуже конкурентний. Ловити на ньому особливо нічого. У всіх надлишок потужностей. Окрім того, він відкритий усім вітрам. Будь-яка виразна позиція держави щодо його захисту взагалі відсутня. На нього без усяких квот і обмежень валить з усіх боків імпорт. Зокрема той, у ціні якого сидять різноманітні державні дотації і преференції. Заганяючи внутрішнього виробника нижче плінтуса.

Скажіть, який дурень відкриє завод зі складання автомобілів у країні, куди за три роки завезли 2,5 мільйона євроблях з усіх автомобільних звалищ Європи. Аби продавати продукцію на зовнішніх ринках, треба крім високої якості, мати відносно дешеву національну валюту і низькі витрати на виробництво. У нас на курс тиснуть борги бюджету, на витрати — монополізм в енергетиці, убита інфраструктура, інфляція тощо. Не хочу на цьому зупинятися детально, просто констатую як факт.

Дайджест головних новин

Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV

Підпишись

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Наприклад, у близькому мені молоці собівартість сировини аналогічної якості для польського молочного заводу через держдотації на 25 відсотків нижча, ніж у нас. Непросто конкурувати з таким заводом, за яким стоїть держава. І на зовнішньому, і вже на внутрішньому ринку. Але ми якось примудряємося.

А є ще проблема логістики. Росія закрила нам свою територію для транзиту. І тепер у Китай все треба відправляти морем, а в Казахстан — фурами і двома поромами за 40 днів. Замість двох тижнів. А є ще Азовське море з його блокадою.

І з персоналом будуть проблеми. Уявімо, завтра Tesla вирішить відкрити у нас завод з виробництва гіперлупів. Хто на ньому працюватиме? Крім пана Омеляна, якого, я впевнений, одразу ж призначать там директором. Випускники університету Поплавського? У нас сьогодні мало не 100% працездатного населення мають вищу освіту, а слюсаря, токаря, кранівника і муляра вдень зі свічкою не знайдеш. Не кажучи вже про складніші спеціальності. Професійне навчання у країні практично відсутнє. Треба буде своє ПТУ паралельно з будівництвом відкривати.

Можна продовжувати і далі, але думка моя, гадаю, вам зрозуміла. Якщо ми хочемо залучити інвесторів, нам треба робити наш ринок не просто привабливим. Так воно не працює. Потрібно робити його привабливішим, ніж інші ринки. Ніж турецький, китайський, болгарський і т. д. Тоді вони прийдуть сюди, а не туди. Абияк за півроку цього не зробиш. Дай Бог, за пів десятиліття зрушити. Якщо стартонути сьогодні.

А для цього має бути чітке розуміння пріоритетів і скоординована політика. На всіх рівнях. Нацбанк, Мінфін, Мінекономіки і далі вшир і вглиб. Сьогодні я її не бачу. Як не бачив і вчора. Хоча займаюся бізнесом 28 років. До того ж ця політика має бути абсолютно однаковою щодо всіх, і зовнішніх, і внутрішніх інвесторів. Інакше діла не буде. Навіть якщо в Давос за шапками по сто депутатів щороку відправляти.