Інвестиції з розумом. Чи є сенс вкладати в землю
Земля — це актив, який оцінюється дуже по-різному. В залежності від її цільового призначення, місця розташування чи геологічних особливостей. Чи варто вкладати в неї гроші?
«Купуйте землю, адже її більше не виробляють» — писав колись Марк Твен. Та чи актуальне це твердження сьогодні, в умовах наявності різноманітних прибуткових та відносно надійних напрямків інвестування? Саме з цим і спробуємо розібратися у даній колонці.
Земля — це актив, який оцінюється дуже по-різному. В залежності від її цільового призначення, місця розташування чи геологічних особливостей. Земельна ділянка в передмісті обласних центрів чи міст-мільйонників — це актив з переважно позитивним трендом зростання вартості.
Мова йде передусім про землю під будівництво. Адже таке розташування збільшує капіталізацію вашого майбутнього об'єкту, в незалежності від того чи це приватний будинок, чи, до прикладу, складські приміщення. Його вдале розташування поблизу залізничного вузлу чи автомагістралі робить інвестицію в таку землю дуже привабливою.
Якщо ж ділянка знаходиться в межах міста, особливо центральної частини, тоді це своєрідний «бонус-плюс». Адже інтенсивна урбанізація країни, яка спостерігається останні 30 років, супроводжується перманентним ростом населення міст. Це, в свою чергу, сприяє розширенню кількості житлових, торговельних та бізнес площ.
Окрім цього, вартість проведення комунікацій в передмістя є дуже дороговартісним для українських міст. Через це, більшість муніципалітетів обирають шлях ущільнення існуючої забудови, де технічна та комунальна інфраструктура вже наявна. Ці фактори позитивно впливають на вартість землі в місті, адже вільних площ під нову забудову стає все менше.
Що ж стосується землі сільськогосподарського призначення, то тут історія довга та заплутана. Таке цільове призначення в Україні на сьогодні означає що її власник володіє «валізою без ручки». Все через регуляторні обмеження, які законодавець наклав на земельні паї ще у далекому 1996 році.
Надмірна заполітизованість цього питання залишає Україну в списку тих небагатьох юрисдикцій в яких обмежується право приватної власності. Міфологеми навколо можливого ринкового обігу сільськогосподарських земель перетворили такий ласий у всьому світі актив як пашня в малоліквідний товар, якщо ви, звичайно, самостійно її не обробляєте.
Якщо в країнах колективного Заходу факт володіння землею автоматично перетворює її власника на доволі забезпеченого громадянина, то у нас з точністю до навпаки.
Якщо земля була розпайована або власник отримав її в якості спадщини і не планує займатися фермерством, то продати її він просто не може. Єдиний вихід — це здавати її в оренду, вартість якої просто мізерна. Непоодинокі випадки коли замість грошей орендар платить збіжжям, що повертає нас до первіснообщинного стану, коли оплата товарів чи послуг відбувалася за бартером.
Проте, слід зазначити що в Україні все ж є сільськогосподарська земля яка перебуває у вільному обігу. Мова йде про юридичні прогалини. Ще до законодавчого закріплення мораторію частина землі все ж опинилася в ринковому обігу. Проте вартість такої землі дуже незначна, через відсутність вільного ринку та корупційну складову.
Підсумовуючи, можна зробити висновок що земля є доволі привабливим напрямком для інвестування, з високим потенціалом зростання. На кінець цього року уряд планує запустити ринок с/г земель. Це означає що власникам такого активу вдасться чимало заробити. Тому, якщо є можливість придбати пашню — зробіть це.
Стосовно ж землі з іншими цільовими призначеннями, то в більшості випадків все залежить від конкретних ситуацій. Якщо така земля знаходиться в привабливому для будівництва місці, її власник точно виграє. В іншому випадку, все одно різкої втрати вартості об'єкту також не буде, але й високої дохідності чекати не варто.
