Глобальний ринок AgTech — ключові тренди
AgTech — новий ринок, що динамічно розвивається — за останні 5 років обсяг інвестицій виріс в 8 разів і в 2018 році досяг $17 млрд
Технології активно розвиваються по всьому ланцюжку виробництва і переробки продуктів. Проте, Україна залишається споживачем у цьому сегменті. Ми експортуємо низькомаржинальну сировину і імпортуємо високомаржинальні технології. Так що ж відбувається на глобальному ринку? Чому ми залишаємося без роботи?
Тренд №1. Розвиток ринку
Зниження цін на с/г продукцію та скорочення маржі виробників корелює зі зростанням інвестицій в AgTech.
З 2011 до 2018 року на сировинних ринках був спадний тренд, в цей час активно росли інвестиції в сегмент аграрних технологій. Але цінові фактори не є основними. На розвиток ринку агротехнологій також впливають:
· Очікування зростання попиту на продовольство;
· Очікування продовження кліматичних змін;
· Розвиток і здешевлення технологій;
· Розвиток і інтеграція всього ланцюжка поставок agrifood.
До них можна додати і такі непрямі фактори, як державні та грантові програми підтримки технологічних проектів у агробізнесі, а також розвиток інфраструктури AgTech в таких країнах, як Ізраїль, Нідерланди, США.
Прискорений розвиток і адаптація технологій набагато випереджає відсталу цифровізацію галузі. Це можна пояснити середнім віком фермерів, який глобально дорівнює 55 рокам, і тим, що сільське господарство — традиційно консервативний бізнес.
Відстає цифровізація галузі створює великий відкладений попит на технології і тим самим ще більше підігріває інтерес технологічних компаній та інвесторів. Згідно зі звітом McKinsey за 2015 рік, сільське господарство має найнижчий індекс цифровізації з усіх галузей глобальної економіки.
Тренд №2. Easy money і зростання кількості стартапів
Кількість технологічних стартапів у агросекторі значно збільшилася з 2015 року і перевалила далеко за 1 000. Актуальний звіт Better Food Ventures, AgTech Landscape 2019, показує, що зросла й кількість напрямів, у яких з'являються інноваційні рішення.
За останні 5 років я достатнього добре вивчив AgTech ринки США, Латинської Америки, Європи та Азії. За цей час встиг поспілкуватися з багатьма AgTech стартапами, особливо тими, хто планував вийти на ринок України або вже проводив тут розвідку боєм.
Дивує те, що далеко не всі з цих стартапів розуміють агробізнес і його проблематику, і здатні створити реальну цінність для сільгоспвиробників. Потрібно більше часу проводити зі своїми клієнтами. Більш того, вкрай мала частина з них живе за рахунок продажів. У більшості випадків ключовими джерелами їх надходжень є гроші інвесторів або грантові програми.
Яскравим прикладом такої фінансової моделі є популярний в інформаційному полі ізраїльський стартап Taranis. Це проект з категорії Imagery Analytics, який дозволяє автоматично визначати хвороби та шкідників на полях за даними з дронів за допомогою штучного інтелекту. Але поки що лише в теорії і презентаціях для інвесторів.
Ми самі тестували цю систему, наші клієнти її тестували — ну не працює це так, як розповідають стартапери. Алгоритми машинного навчання поки що не здатні замінити агронома. Більш того, навіть якщо ця система і буде давати правдиві звіти, її неможливо масштабувати в умовах українського агробізнесу. Поки екіпажі дронів покриють всі поля середньостатистичного агрохолдингу під певною культурою, а система згенерує звіт — вже буде пізно.
Так за рахунок чого живуть такі проекти, якщо клієнти платять тільки 1 раз за пілотний проект? Вони ростуть і розвиваються виключно за гроші інвесторів. На глобальному фінансовому ринку дуже і дуже багато дешевих грошей. Ці гроші шукають перспективні ніші, круті технологічні проекти, потенційні вибухові стартапи. Серед українських ТОП агрохолдингів критично мало експертів, які розбираються в AgTech, що говорити про менеджерів і аналітиків інвестиційних фондів, які приймають рішення про інвестиції в абсолютно різні галузі.
Чому це є проблемою для України? Проблема в тому, що у нас немає інвестицій в AgTech компанії. У нас є стартапи та молоді компанії, які з тією ж командою, з тими ж напрацюваннями та клієнтською базою, але перебуваючи в Каліфорнії, могли б піднімати серйозні гроші на розвиток і масштабування. Я говорив на цю тему з венчурними підрозділами найбільших корпорацій — Syngenta Ventures, BASF Ventures і іншими. Посил простий — компанії повинні бути в правильних юрисдикціях, які влаштовують інвесторів і зможуть пройти compliance.
Тренд №3. Полювання корпорацій
Як і на будь-якому новому ринку, в AgTech проходить структурування. Технологічні проекти активно займають вільні ніші. Ті компанії, які першими залучили інвестиції, купують інші, поменше. Активно розвивається інфраструктура ринку — зростає кількість інкубаторів, акселераторів, профільних фондів. З 2013 року створено понад 15 профільних інвестиційних фондів із загальним капіталом понад 1 мільярд доларів.
Найбільші глобальні трейдери, виробники техніки, посівного матеріалу, засобів захисту рослин активно інвестують в ринок Agtech. Графіка зі звіту CBS Insights показує масштаб скуповування технологій. На додачу до класичних учасників ринку з'явилися нові гравці — великі ІТ та технологічні компанії, венчурні підрозділи інвесторів, у яких в портфелі вже є активи з агровиробництва.
Також в цей ринок входять фінансові установи. Яскравим прикладом є Rabobank, основним клієнтом якого є агробізнес. За кілька років цей банк запустив цілий ряд інфраструктурних проектів у AgTech:
● інкубатор FoodBytes, який проганяє через себе команди з ідеями, молоді проекти і відбирає найкраще для прокачування;
● акселератор Terra, який прокачує молоді та перспективні проекти, залучає менторів, знаходить клієнтів для пілотування;
● інноваційний фонд Rabo, який інвестує власні кошти групи і партнерів у найцікавіші проекти;
● мережу Global Farmers, яка обслуговує клієнтів банку і є каналом продажів найкращих технологічних проектів.
Круто придумано, чи не так?
Поки у нас вирішуються питання бути ринку землі чи не бути, ринок AgTech активно розвивається. Глобальні корпорації скуповують стартапи, а ми ризикуємо так і залишитися споживачем, який буде платити не тільки за трактори і посівний матеріал, а й за технології.
Як казав Альберт Ейнштейн: «Найбільша дурість — це робити те ж саме і сподіватися на інший результат».
