Врятувати рядового родича. Як навчити інших правильно читати новини
Ми живемо в демократії. Від рішення більшості залежить життя всіх. Як допомогти старшим родичам аналізувати нескінченні потоки інформації
Дядькові Івану 65 років. Ми з ним бачимося раз, та гаразд. Я для нього — людина «з Києва», яка тільки вже через це знає про все і з перших рук. За час поки ми не спілкуємося, він скрупульозно колекціонує всі тези, які у нього викликають питання, сумніви або просто цікавість. Під час зустрічі він терпляче витримує офіційну частину святкового застілля і «притискає мене до стінки».
«Землю скуплять іноземці та ми залишимося без країни», «як же можна було відібрати у людини банк», «завтра курс буде 20/30/40», «скажи, мені гроші з банку забрати?», «завтра вже Путін буде у нас» і так далі і тому подібне.
Незважаючи на те, що я глибоко в інформаційному полі і в курсі всіх холіварів, дядько завжди мене дивує пачкою незрозуміло звідки взятої інформації. І якщо ви думаєте, що на більшість цих питань можна просто віджартуватися, то ні. Дядько вимагає чітких відповідей. Йому дійсно важливо розібратися і зрозуміти.
І це не дивно — він аналогова людина, вихована Радянським Союзом. Він не з чуток знає, що правди немає і всю інформацію потрібно аналізувати. В молоді роки він виписував стоси періодики, вечорами слухав хрипи BBC в старенькому приймачі. Він був досить поінформованою і тверезо мислячою людиною тієї епохи.
Тільки от часи змінилися, а дядько Іван — ні. Він як і раніше читає все підряд — всі ЗМІ, всі гугли, всі фейсбуки (так, він попросив його там зареєструвати «щоб бути в курсі». Зараз просить завести йому телеграм). Не кажучи вже про те, що дивиться всі канали. Тільки от його аналоговий мозок не може переварити і десятої частки тієї інформації. Не кажучи вже про те, щоб просіяти і зробити релевантні висновки.
До того ж, дядько Іван — бита життям людина. Він типовий інтелігент-інженер, у дев’яності залишився без усього. Якби не город, то вони б з дружиною просто померли з голоду (вона була беззарплатною вчителькою, а дітей у них не було). 90-ті дядько досі не може спокійно згадувати.
Нестабільність, зруйновані системи державного ладу, хвороби, постійні стреси і страх за завтрашній день, проголодь, постійні приниження в процесі добування мізерних грошей — все це вони пройшли сповна і на власній шкурі.
Єдиним промінчиком світла для інтелігентного дядька була інформація. Потоки нової інформації, розсекречення архівів, і багато небачених раніше інформаційних форм і змістів у красивих обгортках. Вони манили і затягували.
Вони з дружиною проковтували без розбору попсу, мило, рекламу, паранормальні шоу і багато ще «пара» і «псевдо». Це була їхня віддушина від складних реалій побуту. А в побуті було зруйновано все і впевненості в тому, що завтра буде якось інакше геть не було. Це сильно підкосило дядька Івана. Він став іншим. Єдине, що в ньому залишилося колишнього — звичка все читати/дивитися.
В останні роки 90-х з ним особливо важко було спілкуватися. Він став вкрай релігійний, пішов з головою в протестантську церкву і сліпо та беззаперечно слідував її законам і вказівкам. Це була його точка опори. Тітка була цим шокована, так до своєї смерті (згоріла від раку) не пробачила йому цієї зради атеїзму. Вона ж рятувалася в солодкому — це було її забуття.
Двотисячні добили дядька Івана, він остаточно став іншою людиною. Здавалося, стабільна робота, рахунок в банку, депозити повинні були дати можливість видихнути. Але щастя тривало недовго — рівно до 2008. Депозити у нього були саме в тих банках, які скосила криза — дядько став жертвою високих ставок і красивої реклами. Так він знову втратив все і через чергову порцію принижень відвоював крихти.
Борги, війна з банками, нерозуміння, що далі, розчарування у владі. Смерть дружини. Він зневірився у всьому і всіх і знову з нуля почав шукати нові смисли й опори. Це був період екстрасенсів і знахарів. На них він спустив «вирвані» у банків гроші. Звичайно, вони нічим не допомогли, і дядько ще більше розлютився.
З приходом цифрової ери, у нього почалася ера політичних кумирів. Юля, Вітя, Петя, Вова — він вівся і ведеться на найбільш популістські чарівні пігулки. Йому так хочеться вірити, що не всі однакові, так хочеться вірити що він комусь із них потрібен не тільки за місяць перед виборами, так хочеться вірити, що буде краще.
Але у нього є я. Злий, прагматичний та ще й поінформований раціоналіст. Ось 1−2 рази на рік я і розбиваю його кришталеві замки. Спочатку я просто відповідала на його питання і аргументувала свою позицію. Потім зрозуміла, лавина чарівних таблеток від разу до разу тільки зростає і скоро мені з нею не впоратися.
Так почався мій експеримент. Я проаудіювала всі канали звідки дядько брав інформацію. Пояснила йому хто з них Зло, хто Вселенське Зло, а хто цілком норм. «Виписала» йому все, що сама читаю. І взяла з нього слово, що він буде дивитися/слухати тільки їх. Це була моя маленька перемога — ця проста дія дала відчутні результати — питань стало менше, а самі вони куди менше кишіли інформаційними вірусами. Та й на парламентських виборах дядько Іван вперше не став жертвою популізму. Я була щаслива. Але не довго.
Уже в новорічний слот спілкування на мене вивалилася «земля» й інша єресь. Причиною цього був Фейсбук — зареєструвати його там я-то зареєструвала, а от навчити інформаційної гігієни — не навчила.
Впевнена, такий дядько Іван є у кожного з вас. І не один. Впевнена, ви так само, як і я, попервах уникаєте незручних розмов і дискусій. Простіше відійти в бік, ніж переконати в політиці літню людину.
Простіше, але небезпечніше. Ми живемо в демократії. Від рішення більшості залежить життя всіх — і дядьків Іванів і моя. І якщо я не витрачу час на те, щоб його проінформувати, навчити, роз’яснити, то завтра я буду жити в повноцінній оруелловській дійсності.
Ось мої 5 базових порад. Вони не чарівна таблетка, але дадуть відчутні результати:
1. Знайдіть час і дайте відповідь на питання, що накопичилися. Не відмахуючись, не узагальнюючи. Аргументуючи і наводячи факти. І не обмежуйтеся політикою — фінанси, рітейл та інші повсякденні сфери теж кишать інформаційними вірусами.
2. Поясніть чому важлива інформаційна гігієна і до чого призводить її відсутність.
3. Подивіться що дивиться, читає і слухає людина.
4. Поясніть чиє це ЗМІ і чому це погано чи добре. Сформуйте персональний стоп-лист і шорт-лист ЗМІ.
5. Домовтеся регулярно обговорювати питання, що виникають навколо інформаційних тем.
Звичайно, якщо ваш «підопічний» вже активний користувач Fb, цього не достатньо. Для «просунутих» мам, тат, тіток і дядьків — напишу одну з наступних колонок.
