Сім причин. Чому журналісти — найкращі піарники
Щоб про компанію, бренд, людину почали говорити всі, візьміть у піарники колишнього журналіста. І ось чому
Коли журналіст стає піарником
Напіводягнена бігала по квартирі о восьмій ранку з ноутбуком і паралельно розмовляла з босом у свій перший робочий день, вже як піарник, а не журналіст і редактор. Тому що потрібно було терміново готувати важливий реліз, тому що корпоративний світ часто ой який нормований, на відміну від журналістики.
Мене звуть Олена Куряча, в журналістиці з нульових. Можу писати в різних жанрах і форматах. І ось другий рік вже, як керую прес-службою Національного депозитарію України.
Поки ринок медіа кардинально змінюється і місцями просідає, цінність піару для публічності полягає насамперед у мультимедійності самого піарника. І тут його журналістський досвід безцінний.
Табу на мовні штампи і канцеляризми
— Ми тут трохи зробили акценти на важливих нюансах у тексті. Просимо внести всі правки. І публікувати тільки в цьому виглядді, — часто пишуть після погодження тексту для публікації.
— Акценти і нюанси — це переписати весь текст мертвою канцелярською мовою? А ви зазвичай і за своєю прибиральницею переробляєте роботу? Чистите після неї туалети, робите в унітазі акценти і розставляєте нюанси, куди покласти папір туалетний? То якого паралелепіпеда ви беретеся переробляти роботу журналіста?
У піарника з колишніх журналістів ніколи не підніметься рука втручатися в авторський стиль і подачу. Адже за таке редактора піарників не прощають і більше намагаються з ними не працювати.
Був у мене такий любитель розставляти акценти і нюанси. Очолював дуже велику компанію, з міжнародним ім'ям. Співрозмовником виявився приємним і товариським настільки, що одного разу давав інтерв'ю з п’ятої до дев’ятої вечора. Сам дивувався потім, що так вийшло. Казав, просто загубився в часі. І знайшли його тільки SMS-ки від дружини: «ти де?», «вечеря остигає!»
Загалом, славне тоді інтерв'ю вийшло, відверте. А в процесі погодження він усе переписав жахливою нечитабельною мовою. Не було просто у нього піарника-журналіста, який би «вдарив» по руках і сказав: «Ай-яй-яй, так не можна».
І так, погоджує будь-який текст піарник, який працював журналістом, максимально оперативно. Бо він як ніхто в курсі, що таке дедлайн і коли ваша новина просто зіпсувалася, бо довго виправляли одне дієслово на інше.
Знає, як відповідати на зухвалі питання
Одного разу один відомий бізнесмен перед початком інтерв'ю мені зізнався, що не спав уночі, тому що сильно хвилювався.
Охоче вірю, давати інтерв'ю непросто і багато хто боїться це робити.
Але якщо ваш піарник працював журналістом, то спати точно будете спокійно, бо інтерв'ю навіть у найзубастішого редактора пройде легко.
І так, піарник з досвідом роботи журналістом ніколи не буде ставити наймерзенніше запитання редакторам: «А надішліть питання, які будете ставити в інтерв'ю? Ну хоча б орієнтовні?» На таке іноді хочеться відповісти: «А надішліть мені свої фотки в голому вигляді, ну хоча б в расфокусе?».
«Скільки ви заробляєте і за який вчинок найбільше соромно?» Журналіст завжди знає, як можна цікаво відповісти на найнезручніше, найзухваліше та найнтимніше запитання, і водночас не зганьбитися. І завжди може натренувати свого клієнта давати інтерв'ю. Зрештою він стане найулюбленішим експертом у медіа.
Пише про все
Журналіст може не просто писати в різних жанрах, він орієнтується, яке медіа яку подачу і стилістику практикує. Тому може легко підготувати матеріал на будь-яку тему таким чином, щоб він відповідав стилістиці ЗМІ. А це основа для відмінних взаємин з редакторами видань. Адже коли в редакцію надсилають матеріал, який не потрібно переписувати, а можна одразу публікувати — це шалено полегшує редакторські будні.
Потрібно пам’ятати, що у редактора в роботі 20 текстів на день, крім твого. І всі термінові. Тож журналіст-піарник просто може стати улюбленим автором редактора. І таким чином, його клієнт буде завсідником інформаційного простору країни.
Знає, як хайпувати
Інформаційний привід — це основа піару. Однак далеко не всі вміють подавати його так, що про вас починають говорити. А журналіст може. Бо він працював у медіа і як ніхто знає, які інформаційні приводи зачеплять читачів. Відповідно, він здатний навіть найслабший привід масштабувати і продумати, як його незвично і креативно подати. Адже часто, працюючи журналістом, йому доводилося створювати інформаційну хвилю і працювати на хайп.
Крім того, працюючи журналістом, він завжди стежив за новинами й інформаційними трендами. Ця звичка залишається назавжди.
Свій у тусовці
Колишній журналіст завжди залишиться «своїм» у журналістській тусовці. А, отже, зможе домовитися про вашу участь у цікавому медійному проекті. Адже колишніх журналістів не буває.
А ще ексжурналіст прекрасно орієнтується в медіа. Знайомий якщо не з усіма, то з дуже багатьма на цьому ринку.
Навіть якщо журналіст, який займається вашим піаром, не знайомий з редактором стратегічно важливого видання, то йому легше завести знайомство. Просто, тому що у нього з цим редактором багато спільних тем і вони можуть зрозуміти один одного з півслова — адже з однієї журналістської тусовки, як не крути. Це той випадок, коли ти приблизно знаєш, чим живе і що «болить» журналістам і редакторам.
Подарунки
Одного разу у мене на столі утворився склад з непотрібних подарунків від піарників: ялинові вироби, шкарпетки, брендовані чашки можна було продавати. А ще букет зі свічок. Ось прямо букет фіалок у вигляді свічок. Ними можна було влаштувати або грандіозна пожежу, або мільйон романтичних вечерь.
Так от, піарник, який працював журналістом, завжди знає, що подарувати колегам, аби вони здивувалися і перейнялися симпатією до компанії, яка придумала таке. Навіть якщо це буде дуже символічно.
Коли я думаю над подарунками, то передусім розмірковую, а що б сама хотіла, щоб мене здивувало і дало ось той самий фан. До речі, ніхто з піарників жодного разу за всю мою журналістську практику не надіслав у подарунок стриптизера із запальним танцем.
На минулий новий рік прийшла ідея дарувати вино і смішні маски для сну з котиками. А листівку підписали від руки з повідомленням, мовляв, наші котани, висипайтеся і розслабляйтеся хоч іноді, а крутими новинами ми забезпечимо. І знаєте, всі журналісти надіслали лист-подяку за цей подарунок.
До 20-х у мене виникла ідея подарувати капці домашні у вигляді забавних акул. Коли їх одягаєш, то з боку здається, що акула їсть ступні. Всі були в захваті. А один крутий фінансовий журналіст, реально акула фінансової журналістики, надіслав мені своє захоплення в месенджері і запросив на каву. До речі, кава була відмінною і чудово поспілкувалися.
Ніколи, ну або вкрай рідко журналісти дякують піарникам за подарунки. Бо часто це щось непотрібне, банальне і листівка, написана офіційною мовою з побажанням про щастя, здоров’я, особистісний та професійний ріст.
І так, брендувати листівки — це зашквар. Зробіть її фановою у дизайні. А якщо важливо бренд у неї поставити — у куточку ненав’язливо і креативно. Журналіст і так не забуде, що ця стильна краса від вас.
Майстер захопливих історій
Розповісти круту історію про всі ваші інновації, клієнтоорієнтованість, унікальний дизайн, індивідуальний підхід і що там зазвичай компанії пишуть про свою діяльність заїждженими мовними штампами, здатні ті піарники, які були журналістами. Вони знають, як розповісти про інноваційність настільки захопливо, жодного разу не використавши це набридле всім слово. Бо якщо ви пишете, що інноваційні, доведіть це конкретними фактами.
Хочете — розкажіть один-два-три факти-деталі про себе, надішліть мені у Facebook або Instagram. Я виберу один факт, який мене зачепив. І порекомендую, як про нього можна цікаво написати історію.
І так, це всього-на-всього особистий досвід і спостереження, а не істина в останній інстанції. Я знаю багато крутих піарників без журналістського досвіду. І вони в моєму особистому рейтингу посідають перші місця.
