Іван Світек

Голова правління Юнекс Банку

Уряд затвердив стратегію розвитку державного Приватбанку, згідно з якою фінустанову збираються розділити на дві структури. Першу, умовний «хороший банк», планують продати за 80 млрд грн. За ці гроші, відповідно до доступного в ЗМІ тексту затвердженої стратегії, потенційний інвестор отримає роздрібний і МСБ-бізнес, мережу відділень, IT і казначейство.

Багато це чи мало? Відповідь на це запитання, насправді не настільки важлива. Розмовляти про ціну можна тільки за столом переговорів з потенційним покупцем. Все інше просто не має ніякого сенсу. Набагато важливіше відповісти на запитання, хто в принципі може купити Приватбанк і за яких умов угода можлива.

Черги немає

Прибуток Приватбанку в першому півріччі склав 11,6 млрд грн —це найкращий результат на ринку. Станом на 1 липня у фінустанови, якщо судити за кількістю активних карток, була найбільша роздрібна клієнтська база — 22,8 млн карток. Друга за величиною мережа відділень, понад 11 тис. терміналів самообслуговування, безумовне лідерство в інноваціях. Ці цифри можуть запаморочити голову і створити ілюзію, що після початку торгів до банку один за іншим потягнуться інвестори з пропозиціями.

Однак це не так. Скажу відверто, я не став би купувати Приватбанк доти, поки в будь-якому суді в будь-якій точці світу є хоча б один незакритий спір з ексвласниками фінустанови. Це не питання довіри до керівництва або акціонерів банку. А виключно оцінка ризиків. І вона повинна бути тим більш детальною і обережною, чим вище ціна активу.

Читайте також:

«Готовий до всього». Новий глава ПриватБанку Герхард Бьош — про конкурс, квиток на війну з Коломойським, політику НБУ, інфляцію і продаж банку

2−3 млрд доларів, які хочуть отримати від продажу Приватбанку, дуже велика сума навіть для найбільших компаній та інвестфондів. Жоден інвестор у світі не стане купувати актив, який є об'єктом судових спорів між акціонерами. Тим більше коли, по суті, заперечується сам факт власності. У цьому сенсі абсолютно не важливо, чи буде продаватися весь Приватбанк чи тільки його найкраща частина. Доти, поки не буде поставлено остаточну крапку в суперечці між старими і новими власниками, знайти покупця, на мій погляд, не вийде.

Але навіть якщо вирішити всі питання з попередніми власниками, на горизонті не видно охочих придбати настільки великий актив. Банківська система вже як мінімум років 10 не є лідером симпатій інвесторів. І мова не тільки про Україну — черг на банки давно немає в усьому світі.

У випадку з Україною є ще й додаткові ризики, країнові. Найкраще їх демонструють рейтингові оцінки міжнародних агентств. Держава, ймовірно, могла б спробувати «закрити» їх якимись держгарантіями. Але наскільки вони виявляться переконливими для інвестора, готового вкласти $3 млрд — судити складно.

Дайджест головних новин

Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV

Підпишись

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Це, втім, не означає, що готуватися до майбутнього продажу держбанків не потрібно. Держава справді сконцентрувала в своїх руках надмірно велику частку на банківському ринку. В цьому немає нічого загрозливого, але й користі — теж ніякої. Така концентрація як мінімум спотворює конкуренцію на ринку. Тільки цієї обставини досить, щоб займатися приватизацією держбанків.

Скільки коштує monobank

У випадку з monobank питання ціни, навпаки, найбільш цікаве. Все те, що відомо про банк з відкритих джерел, дійсно робить його дуже цікавим для покупки активом. Технологічність, репутація, динаміка розвитку — все це додає нулів до ціни фінустанови.

Будь-який розсудливий інвестор розглядає актив ще й з точки зору потенційного розвитку: що можна зробити, щоб поліпшити показники, наростити прибуток, масштабувати бізнес. У випадку з Monobank все це можливо. У цього активу є величезні перспективи. Чи купив би я? Однозначно так.

Але скільки насправді коштує monobank? Озвучений у пресі мільярд доларів — сума немаленька. Але що отримає за ці гроші інвестор?

Проблема в тому, що monobank не є банком в класичному розумінні. Це структура, технологія, надбудована над банком (ну або вбудована в нього). Само собою це не є проблемою. Але представляє величезну складність для реальної оцінки фінустанови.

Я не став би купувати Приватбанк доти, поки в будь-якому суді в будь-якій точці світу є хоча б один незакритий спір з ексвласниками фінустанови

Оскільки monobank не є класичним банком, він не публікує фінансової звітності. Можна лише припускати, скільки він заробляє, що представляє собою клієнтський кредитний портфель. Неможливо зрозуміти навіть базові речі, критично необхідні для оцінки: капітал, його прибутковість. В таких умовах говорити про ймовірну вартість банку в принципі не має сенсу.

Погоджуся, що оцінювати mono виключно за стандартним правилом, що застосовується до банків, невірно. Адже в цьому випадку мова йде про продаж технології, успішного фінтех-стартапу. Але все ж гроші monobank заробляє на цілком класичних банківських послугах, хоч і робляться вони трохи інакше. А значить, використовувати тільки моделі, які застосовуються для оцінки технологічних компаній, теж не можна.

Так скільки ж насправді коштує mонобанк? Відповідь на це запитання може дати тільки реальний покупець, готовий віддати гроші за актив. Або фондовий ринок, якби акції банку торгувалися на якому-небудь, наприклад, європейському майданчику. Тільки таку ціну можна і потрібно вважати справедливою. Так чи інакше, будь-який актив коштує рівно стільки, за скільки його готовий купити інвестор.