Сумна математика. Де взяти молодих IT-професіоналів у часи гуманітаріїв?

8 серпня 2021, 15:30

Проблема, яка скоро стане критичною для України.

Нещодавно я купувала каву в фірмовій кав’ярні в центрі міста. Отримавши від мене купюру в 50 гривень, продавець на рожевенькому калькуляторі вирахувала решту — скільки їй потрібно дати, якщо кава коштувала 34 гривні. «Може, у вас буде 4 гривні?» — запитала вона. «На жаль, тільки 5» — я простягнула їй купюру і з подивом спостерігала, як вона знову рахує суму решти на калькуляторі. Київ, центр міста, досить презентабельна кав’ярня. Продавчиня, пристойного вигляду дівчина років 25−27. І повна нездатність порахувати решту самостійно. І я подумала — а якщо у калькулятора сядуть батарейки — доведеться закривати торгівлю?

Відео дня

Після такого казусу результат складання ЗНО від Українського центру оцінювання якості освіти вже не здається шокуючим. Ми наполегливо йшли до цього провалу. Так, звичайно, можна списати все на пандемію, онлайн-навчання, якість якого залишало бажати кращого. Але в останні роки з математикою негаразди були регулярно. Водночас торік (коли були ізоляція і найсуворіший карантин, не беручи до уваги проблем з раптовим онлайн-навчанням) відсоток учасників, які не подолали поріг тесту ЗНО з математики, становив 12,71% (поріг 9 балів з 62 можливих). У 2019 році відсоток учасників, які не подолали певний поріг, становив 18,17% (11 з 62), у 2018 році — 18.57% (10 з 62). Цього року не склали ЗНО з математики 31,11% учасників (взяли участь 244 839 осіб), з фізики — 8,33% (взяли участь 23 570), з англійської мови — 10,68%, іспанської — 15,79%, німецької — 11,49% і французької — 8,94%.

І, якщо математику, як неминуче зло, складають (вимушено) сотні тисяч абітурієнтів, то охочих скласти фізику вдесятеро менше. Англійську, для прикладу, складали 146 381 особа.

Наша молодь не хоче (не може, не вміє) вчити і складати технічні предмети. Наближається століття гуманітаріїв, який ринок праці чекає з погано стримуваною лихоманкою.

Давайте подивимося ретроспективу. Останні 5−10 років лідери в бажаннях абітурієнтів — гуманітарні спеціальності. Менеджмент, право, філологія, соціологія, журналістика — все це предмети, які не потребують у подальшому вивчення складних рівнів математики і фізики. Тому в середньому 55−75 тисяч абітурієнтів вступають на спеціальності першої трійки, залишаючи «технарям» крихти зі столу. Охочих — значно більше. По 55−65 тисяч на кожну професію.

Вважаю, цьогорічна вступна кампанія не стане винятком. Немає підстав підозрювати кардинальні зрушення. У нас поки немає якісної середньої освіти, що дає відмінні знання зі складних предметів. Немає вчителів, готових вселяти дітям складні закони. Саме тим дітям, які насилу читають друковані книги навіть за загальноосвітньою програмою, позбавляючи себе можливості навчитися розуміти великі тексти. Розуміти і переосмислювати їх. А це умови задач, доведення теорем, законів природи й інша «небелетристика», від якої у нашої молоді «киплять мізки». Сумний приклад — дослідження, проведене в 2015 році за участю більш ніж 18 тисяч випускників коледжів, показало, що лише 21% зазвичай прочитує всі твори за списком. Вважаю, до 2021 року ситуація тільки погіршилася.

Спроби все гейміфікувати і «обвідосити» процес освіти, з одного боку, дає хоч якийсь мінімум інформації юним школярам. Але одночасно позбавляє їх можливості навчитися повноцінно отримувати і навчитися глибоко переробляти великі масиви інформації в форматі друкованих текстів.

Навіщо це? — запитаєте ви. — У наше діджитальне століття воно нікому не треба.

Не погоджуся.

Психологи продемонстрували, що коли дорослі читають новини або транскрипцію художньої літератури, вони запам’ятовують більше змісту, ніж якби вони слухали ідентичні фрагменти. Студенти теж більше втрачають концентрацію при прослуховуванні аудіо, ніж при читанні.

Результати з молодшими школярами аналогічні — дослідження, проведене на Кіпрі, показало, що зв’язок між навичками аудіювання і читання змінюється, коли діти вчаться читати побіжніше. Якщо другокласники краще розуміли текст при прослуховуванні, то восьмикласники — при читанні.

Вчені з Іспанії виявили, що учні четвертого-шостого класів, які читали тексти, демонстрували набагато більше занурення в матеріал, ніж ті, хто дивився відео. Автори підозрюють, що студенти «читають» відео поверховіше, бо вважають його розвагою, а не навчанням.

Колективне дослідження показує, що у цифрових медіа є спільні риси, які заважають навчанню. До них належать зниження концентрації, розважальний образ мислення, схильність до багатозадачності, відсутність фіксованої фізичної точки відліку, обмежене використання анотацій і рідкісне повторення того, що було прочитано, почуто або переглянуто.

До того ж більшість дорослих і не наполягають на читанні книг своїми дітьми — і не подають приклад цього в побуті. Тому після досягнення «випускного віку» абітурієнти або вступають — «куди простіше», намагаючись продовжити собі «шкільне дитинство», або керуються думками і враженнями батьків, вчителів та інших експертів, до ринку праці та профорієнтації мають опосередкований стосунок.

Роботодавці не готові підключатися до профорієнтації та витрачатися на роботу зі школярами. Складна економічна ситуація, небажання вкладатися в «євангелізацію» з незрозумілих для себе профітом, приводять роботодавців до необхідності доучувати своїх «джунів», але вже точково.

Одне питання, яке з року в рік стає дедалі гострішим. Щороку відсоток молоді, яка йде на технічні професії, стає меншим. А вакансій інженерів, конструкторів, технологів, програмістів та інших «технарів» — навпаки. Держава намагається допомогти ринку праці тим, що переформатувала держзамовлення — тепер на бюджеті інженерних місць значно більше, ніж юридичних. Але абітурієнти готові йти на контракт, тільки б не вчити сопромат.

Пандемія і супутня їй діджиталізація, на жаль, тільки погіршили перекіс — нам потрібні програмісти і автоматизатори. І обидві ці галузі складають ті самі технарі, за якими вже довгі роки «плачуть» виробничники, будівельники, фармацевти, аграрії, хіміки та інші профсфери.

На жаль, з такою підготовленістю, перевчити гуманітаріїв, що відбулися, на якісних професіоналів діджиталізаціі буде складно, якщо не неможливо.

Яким чином ми долатимемо цей розрив? Попросимо фахівців «45+» дістати дипломи політеху, обтрусити пил з підручників і згадати призабуті істини? Імпортуватимемо іноземних спеців (про бюджет і проблеми необхідно буде писати ще одну колонку)? Спробуємо автоматизувати тим, що є все, що залишається, з втратою якості, аби не доводити до біди?

Рішення немає. Немає зараз і в найближчій перспективі. Немає програми у держави і амбітних проєктів у роботодавців. Куди йдемо і що втрачаємо на цьому нелегкому шляху? Побачимо в найближчій перспективі. Шкода тільки, що змінити вже нічого не зможемо.

Показати ще новини
Радіо НВ
X