Посівна в борг: хто допоможе фермерам грошима

21 травня 2019, 15:30

Українські аграрії щороку позичають близько 5 мільярдів гривень у небанківських структур. Чому і як це відбувається

Врожай зерна в 70 мільйонів тон, який український АПК дає останні два роки, став окремим предметом для національної гордості. Але мало хто знає, що при цьому урожай сіявся в борг мінімум на 10%.

Відео дня

Деталізуємо: у 2018 році весняні польові роботи коштували 109,7 млрд гривень. Ця сума включала не лише власні гроші аграріїв, але й 7 млрд гривень банківських кредитів та 3 мільярди гривень небанківських позик. У 2019 році затрати на польові роботи збільшились до 134,2 млрд гривень, сума банківських кредитів — до 9,7 млрд гривень, небанківських позик — до 5 млрд гривень.

Із 40 мільярдів гривень, витрачених у 2014 році на весняно-польову кампанію, аграрії позичили 7,94 млрд

П’ять років назад ця проблема була ще гострішою, бо тоді урожай сіявся у борг майже на 20%. Тобто, із 40 мільярдів гривень, витрачених у 2014 році на весняно-польову кампанію, аграрії позичили 7,94 млрд грн.

Якби банки могли покривати аграріям всю нестачу грошей на польові роботи, проблеми фінансування посівної кампанії в принципі не існувало би. Але на практиці банкіри скаржаться, що землероби не вміють вести свою фінансову звітність так, щоб запевнити позичальників у своїй платоспроможності. Так фермери із наділом менше 500 гектарів опинились взагалі відрізаними від банківського кредитування. Аграрії могли б кредитуватись у банках під заставу своїх ділянок в обробітку, і при цьому не вести складний бухгалтерський облік. Але це неможливо, поки діє «земельний мораторій», і схоже, що запуску ринку землі Україна не дочекається і в 2020 році.

У свою чергу, аграрії самі не поспішають брати позики в банках, бояться зав’язнути у боргах. Ставка кредитів сягає 20−25%, а рентабельність агровиробництва — лише 22,4% за підсумками 2017 року, і всього 3,4% - за підсумками січня-вересня 2018 року (актуальніших даних Держстат не наводить).

Як же прокредитувати аграріїв для ведення польових робіт? Дати фінансовий інструмент, в рамках якого позика обмінюється на право на майбутній урожай. Так виглядають два формати фінансування — інструмент «аграрних розписок» та форвардних закупівель зерна.

«Аграрні розписки» — це фактично позика строком на 1−5 років, яку видають під конкретний обсяг майбутнього урожаю, що вирощується на конкретній ділянці ріллі. Роботу такого механізму забезпечує проект Міжнародної фінансової корпорації (тобто IFC). Формально, проект IFC розвивається успішно: за 2015−2019 роки в Україні оформили 955 аграрних розписок вартістю 7,5 млрд гривень, з яких 90% припало на малі та середні агрогосподарства; випадків несплати боргів не було, нині позики під аграрні розписки в Україні видають вже 47 установ.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Але розвиватись «аграрні розписки» в Україні не можуть через законодавчу неврегульованість. Наприклад, закон «Про аграрні розписки» дозволяє кредитору збір закладеного врожаю. Але земельне законодавство таке право заперечує, і стверджує, що лише землекористувач може збирати урожай із ділянки в користуванні. Якщо ж боржник переведе право оренди ділянки на підставну особу, то права кредитора за аграрною розпискою взагалі не захищені. Ці неузгодженості могли б виправити зміни в законодавстві про оренду землі: наприклад, законодавчий дозвіл власнику врожаю збирати власноруч вирощене навіть після завершення дії угоди оренди, а також дозвіл кредиторам стягувати як заставу майбутній урожай наступного року, якщо вимоги по кредиту не були задоволені з поточного врожаю. Але напередодні парламентських виборів шанси сумнівні для будь-яких змін в законодавстві.

На цьому тлі набагато надійнішим механізмом підтримки фермерів є механізм форвардних закупівель, тобто, коли агровиробник домовляється із крупним зернотрейдером про купівлю майбутнього урожаю, і отримує авансом певну частину вартості законтрактованого зерна. Цікаво, що у цьому сегменті одну із провідних ролей відіграє державний оператор ПАТ Аграрний фонд. Наприклад, в 2018 році «Аграрний фонд» закупив за форвардними контрактами зерна на 0,4 млрд грн, і так на частку цього державного оператора припало 15% всіх закупівель за форвардами. Цікаво, що за І квартал 2019 року Аграрний фонд закупив у фермерів зерна за форвардами одразу на 1,06 млрд гривень, у той час як найближчий конкурент ОККО-Агротрейд — лише на 0,4 млрд грн. Агрофонд активно підтримував форвардними закупівлями фермерів і в 2016 та 2017 роках, і суми закупівель сягали 716 млн гривень та 4,3 млрд гривень відповідно. Можемо стверджувати, що саме успіх таких закупівель Агрофонду привабив крупних гравців агроринку також «влити» своє фінансування на ринок форвардних закупівель врожаю, від чого малі та середні агровиробники виграли.

Цілеспрямоване розширення форвардного кредитування аграріїв зі сторони Аграрного фонду могло б стати найкращою формою держпідтримки АПК як в плані економічної ефективності, так і в плані сприйняття самими учасниками агроринку. Хоча втілення такої ідеї потрібно обговорювати із урахуванням ризиків для економіки, що виникли через пікові виплати за зовнішніми боргами нашої країни.

Спеціально для НВ Бізнес

Більше поглядів — у розділі Експерти НВ Бізнес

Показати ще новини
Радіо НВ
X