Газ на дні, або Будні енергокризи
Глобальні ціни на газ знизилися до рівні січня 2022 року, а заповненість європейських сховищ наближена до максимуму за останні 10 років. Але наскільки це довгостроковий тренд і чи можна стверджувати, що глобальна енергетична криза закінчилася?
Для того щоб дати відповідь на це питання, трохи передісторії, як і чому ми дійшли до такої ситуації.
Три ключових фактори:
1. Антивугільні та антинафтові настрої «рвонули на тисячу, як на п’ятсот»
Рік тому, після COP26 у Глазго, всі пророкували швидкий кінець невідновлюваним ресурсам і викопного палива, а ймовірні темпи декарбонізації та вуглецевої нейтральності, чесно кажучи, насторожували. І якщо в плани Китаю досягти нейтральності до 2060 р., я ще якось вірив — тут чи «ішак здохне або падишах …». То в загальні заяви багатьох розвинених країн і особливо тих, що розвиваються, — жодним чином, розуміючи, що глобальна рецесія на порозі і всі вирішуватимуть насамперед структурні економічні проблеми, боротимуться з борговою кризою і намагатимуться не розгубити голоси перед виборами.
Тоді ще не було війни і небаченої з часів карибської кризи геополітичної гостроти. Та й рекордна за 40 років інфляція ще тільки розігрівалася за лаштунками ліберальної економічної політики.
Подібні процеси відбувалися і з нафтою, де технологічні проблеми, що накопичилися, багаторічна недоінвестованість галузі і посилення відносин США з ОПЕК+, змусили ціну гарячково рухатися вище позначки $100 за барель.
2. Війна Росії проти України та мілітаризація енергетики
Мілітаризація енергетики призвела до того, що Європа змушена була скуповувати все що тільки можна і за будь-якої ціни — звідси цінові спекулятивні піки до моменту насичення. А санкції, накладені на енергосектор держави-агресорки, хоч і справляють відкладений у часі ефект, але мають значний вплив на майбутнє ринку, технологічну та продуктову складову, логістику та структуру споживання.
3. Стримування ESG-сил натиском лобістів-традиціонерів
Це протистояння триває досить довго, але довгостроковий прогноз виглядає цілком однозначно. За оцінкою Міжнародного Енергетичного Агентства у період 2022−2027 рр. встановлена потужність відновлюваної генерації зросте на 2400 ГВт, що еквівалентно поточному загальному споживанню Китаю. Ця оцінка вже зросла на 20−30% щодо минулорічної, що пов’язано насамперед із нарощуванням зусиль щодо усунення дефіциту енергії. І нехай 2022 рік був, м’яко кажучи, не таким активним, але 2023-й і багато років далі — обіцяють безліч глобальних змін. Якщо, звісно, атомні пориви не перехоплять ініціативу.
Що далі?
