Система гарантування вкладів: Що змінилося?

23 вересня, 11:42

1 квітня Верховна Рада ухвалила зміни до законів щодо забезпечення стабільності системи гарантування вкладів фізичних осіб. Вони передбачають кілька важливих новацій на час дії воєнного стану.

Про що закон?

Ключові зміни, які передбачає закон з точки зору фінансової стабільності:

  • гарантована сума для вкладів населення зростає з 200 тис. грн до 600 тис. грн;
  • на період дії воєнного стану та упродовж трьох місяців після його завершення запроваджене 100% гарантування вкладів фізичних осіб в усіх банках;
  • Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) вирішує проблему боргу перед урядом, який виник після виплат за вкладами неплатоспроможних банків у 2015−2016 роках;
  • Ощадбанк стає рівноправним членом вітчизняної системи гарантування вкладів.

Відео дня

Що змінила війна?

Законопроєкт готувався давно. Його метою було розв’язання наслідків кризи 2014−2017 років, коли з ринку було виведено майже сто неплатоспроможних банків. Для виплат їхнім вкладникам ФГВФО змушений був брати позики в НБУ та Міністерства фінансів. У період між початком 2022 року та 2031 роком ФГВФО все ще повинен був сплатити Міністерству фінансів понад 108 млрд гривень.

Над законопроєктом протягом тривалого часу ретельно працювали представники ФГВФО, Міністерства фінансів та Національного банку за підтримки міжнародних експертів. Рада з фінансової стабільності у складі керівників фінансових регуляторів ще у 2019 році підтримала концепцію, яка лягла в основу законопроєкту. Наприкінці червня 2021 року Верховна Рада ухвалила документ у першому читанні, вже у вересні він був готовий до другого читання.

Після початку повномасштабної війни виникла потреба додати вкладникам впевненості у збереженні власних коштів у скрутні часи. Тому законопроєкт було доповнено, зокрема, запровадженням повного покриття вкладів фізосіб.

Історичні приклади

Держави часто запроваджували тимчасове повне гарантування вкладів у відповідь на кризу для запобігання паніці вкладників та масовому відпливу депозитів. Так, відповідні гарантії були надані у Швеції у 1992 році, в Мексиці - у 1993-му, в Туреччині - у 1994 та у 2000 роках, під час «азійської» фінансової кризи в азійських та південноамериканських країнах — у 1997−1999 роках, у низці держав від Німеччини до Монголії за наслідками глобальної фінансової кризи 2007−2008 років. Причому повна гарантія переважно стосувалася не лише вкладів фізичних осіб, а взагалі коштів всіх вкладників. А в окремих ситуаціях йшлося також про кошти інших кредиторів.

У всіх наведених прикладах після завершення криз ці надзвичайні заходи згорталися і рівень гарантування повертався до нормального рівня. З точки зору міжнародних принципів це рівень, який забезпечує покриття усіх вкладів, але до певної суми. У такий спосіб можна запобігти так званому моральному ризику (moral hazard) — у цьому випадку перекладанню фінансових ризиків власників великих депозитів на систему гарантування вкладів.

Особливості української кризи

Слід зазначити, що НБУ не має сумнівів у стійкості вітчизняної банківської системи. Раніше банки успішно пройшли випробування коронакризою і змогли отримати рекордні прибутки у 2021 році. У воєнний стан сектор увійшов ліквідним та добре капіталізованим, українські банки в умовах агресії довели спроможність оперативно проводити платежі, забезпечувати роботу відділень та кол-центрів, підкріплювати готівкою банкомати, своєчасно повертати депозити.

Зі свого боку, Національний банк розуміє поточні проблеми банків. Тому на початку широкомасштабного вторгнення росії в лютому він ухвалив рішення тимчасово не застосовувати санкції за порушення вимог до капіталу та ліквідності. Відповідно НБУ не очікує масштабного виведення банків із ринку та значного навантаження на ФГВФО. Наразі такі очікування справджуються: ліквідність та показники адекватності капіталу банківського сектору суттєво перевищують нормативні вимоги, триває приплив депозитів, банки повертають позики рефінансування НБУ.

Що дає вирішення проблеми боргу ФГВФО?

Упродовж 2014−2017 років одразу 96 банків були визнані неплатоспроможними або ліквідувалися з інших причин. Наявні на початок кризи у ФГВФО кошти для вчасної виплати вкладникам банків-банкрутів швидко закінчилися. Зважаючи на масштаби закриття банків, Фонд змушений був звернутися за фінансуванням до Міністерства фінансів та НБУ. У 2014−2016 роках ФГВФО залучив у цих структур кредитні кошти на загальну суму майже 80 млрд грн під 9.99−14% річних (нижче тодішньої облікової ставки НБУ).

Відновлення фінансової стабільності, мінімальна кількість банківських банкрутств наступними роками (лише 6 банків за 2018−2021 роки), підвищення ефективності реалізації активів збанкрутілих банків та загальне посилення інституційної спроможності ФГВФО дали змогу Фонду розпочати погашення заборгованості. Станом на 01.04.2022 він повністю розрахувався з НБУ, а також перерахував Міністерству фінансів майже 22 млрд грн. Проте борг Фонду перед урядом залишався значно вищим за надходження від банків-учасників. Відповідно капітал ФГВФО був негативним. Для відновлення платоспроможності Фонду необхідно було вирішити проблему боргу — реструктурувати його.

Зафіксований у законі механізм реструктуризації передбачає погашення заборгованості в частині номіналу векселів, якими оформлений борг перед урядом, за рахунок коштів ФГВФО, а в частині, що відповідає нарахованим відсоткам, — за рахунок коштів, стягнутих із банків, визнаних неплатоспроможними протягом 2014−2017 років, їхніх колишніх власників та пов’язаних осіб, діяльність яких призвела до неплатоспроможності цих установ.

У квітні ФГВФО та Міністерство фінансів підписали договір про реструктуризацію боргу відповідно до закону. Згідно з цим договором погашення основної частини боргу (номіналу векселів) розраховано до липня 2032 року.

Оскільки проблему боргу врегульовано, ФГВФО зможе накопичувати кошти і бути готовим до нових викликів.

Ще одним важливим нововведенням закону є можливість управління цільовим показником ФГВФО. Цей показник вказує на необхідний рівень забезпеченості системи гарантування вкладів фізичних осіб для виконання Фондом своїх функцій та повноважень, який є достатнім для покриття очікуваних майбутніх витрат Фонду з урахуванням можливих кризових явищ. Він визначається як відсоток від суми гарантованих ФГВФО коштів вкладників. Це потрібно для мінімізації потенційних випадків звернень Фонду до держави за фінансуванням.

Значення цільового показника ФГВФО не може бути меншим за 2.5% суми гарантованих Фондом коштів вкладників банків-учасників у межах суми відшкодування. У разі, якщо мінімальний рівень не досягнуто, ФГВФО може підвищити базові ставки регулярного збору з учасників або встановити спеціальний збір до Фонду.

Навіщо змінювати статус Ощадбанку?

Донедавна усі вклади фізичних осіб в АТ «Державний ощадний банк України» у повному обсязі гарантувалися напряму державою. Це було визначено законодавством України. Відповідно Ощадбанк єдиний не був учасником системи гарантування вкладів.

То навіщо було цю ситуацію змінювати? Для цього було кілька вагомих підстав.

Така ситуація суперечила одному з міжнародних принципів побудови систем гарантування вкладів — усі банки повинні бути її учасниками. Добровільний підхід до участі кредитних установ у такій системі призводив би до викривлень: стабільніші банки, що краще управляють ризиками, мали б стимул залишатися поза системою, щоб не платити внески, водночас ризиковіші - навпаки захотіли б приєднуватися до системи, щоб мати додаткові конкурентні переваги та захист. У результаті, система включала б у себе переважно більш ризикові банки, що загрожувало б банкрутством та занепадом системи гарантування вкладів у цілому.

На практиці несправедливість захисту в межах системи вкладів у різних за стабільністю банках усувається шляхом запровадження диференційованої (залежної від рівня ризиків конкретної установи) системи внесків до фонду гарантування вкладів. Тобто більш ризиковий банк, який може збанкрутувати з вищою ймовірністю, повинен платити за захист вкладів своїх клієнтів більше.

Звідси витікає друга причина — усі учасники банківського ринку повинні працювати в однакових умовах, жодна з фінансових установ не повинна бути штучно «рівнішою». Такий «рівніший» банк матиме конкурентні переваги та певний брак мотивації для підвищення ефективності роботи.

Покриття повного обсягу вкладів фізосіб, якщо банк не бере участі в заздалегідь створеному Фонді гарантування вкладів (як це було за попередньої версії законодавства), може перетворитися на прямі витрати держави на підтримку банку або виплати його вкладникам. Ймовірно, ці витрати виникали б саме у скрутний момент кризи, коли навантаження на державний бюджет буде і без того значним. Водночас такий статус банку також може бути перешкодою для підвищення ефективності управління ним, оскільки відповідальність та фінансові ризики частково перекладені на державу.

Зрештою, участь Ощадбанку в системі гарантування вкладів відповідає зобов’язанням уряду та банку, що оголошені в межах Стратегії реформування державних банків. Ця стратегія передбачає, серед іншого, приєднання Ощадбанку до системи гарантування вкладів та зменшення частки держави в банківському секторі. Для цього планується залучити міжнародних стратегічних інвесторів, яким потрібні прозорість та відповідність міжнародним стандартам.

Варто зазначити, що на період дії воєнного стану та 3 місяці після його скасування/припинення для вкладників Ощадбанку нічого не змінилося — їхні вклади, як і раніше, гарантовані в повному обсязі.

Що буде із системою гарантування після перемоги?

Через три місяці після скасування воєнного стану положення про повне покриття вкладів фізосіб припинить дію. Рівень покриття Фондом становитиме 600 тисяч гривень — утричі більше, ніж до ухвалення закону. Таке підвищення було співмірним із інфляційним знеціненням гривні з моменту останнього підвищення гарантованої суми вкладу. Отже, це логічний крок.

Така гарантована сума є певним балансом. З одного боку, вона є достатньо високою для заохочення до подальшого вкладення і збереження коштів у банках. Ці гроші будуть надалі працювати на економіку. Водночас власники великих депозитів (понад 600 тисяч гривень) повинні свідомо обирати банк для розміщення коштів, оскільки вони ризикують втратити частину власних коштів у разі банкрутства обраної фінустанови. Це буде змушувати вкладників зважати на ризики банків, а отже зміцнить конкурентні переваги якісніших банків. Загалом такий підхід сприятиме фінансовій стабільності.

На сьогодні новий рівень покриття дає змогу гарантувати для переважної кількості домогосподарств із середнім та нижчим рівнем доходів фактично всю суму вкладу.

У міру відновлення економіки та зростання фінансової системи гарантована сума вкладу фізичної особи надалі може зростати. Можливості для цього передбачені в законі.

Після здійснення усіх передбачених законом кроків можна буде стверджувати, що в Україні виконані усі положення Директиви з гарантування вкладів (Directive 2014/49/EU on Deposit Guarantee Schemes) — ключового акта ЄС у цій сфері. Вітчизняна система гарантування вкладів фізичних осіб стане стабільнішою та збалансованішою, краще сприятиме стабільності фінансової системи.

Показати ще новини
Радіо НВ
X