Чотири причини. Чому потрібно переглянути політику щодо мікро- та малого бізнесу в Україні

8 січня 2020, 14:00

Поки що справжній Культ Розвитку Підприємництва існує лише на папері та у заявах політиків та чиновників. Малий бізнес виживає самотужки, більш того, навчається захищатися від держави самостійно

Як свого часу влучно сказав президент США Рональд Рейган: «Малий бізнес несе відповідальність за майже все економічне зростання в Сполучених Штатах». Більшість урядів країн світу, розуміючи що саме середній клас, який переважно формується з представників малого бізнесу, є гарантією демократії та свобод, вирішальним фактором економічного розвитку, намагаються підтримувати розвиток мікробізнесу, використовуючи для цього наступні типові нефіскальні інструменти:

Відео дня

— зниження реєстраційних витрат і скорочення тривалості відповідних процедур (дерегуляція);

— навчання підприємництву, розвитку професійних навичок та адресних послуг в області розвитку бізнесу (юридична допомога, консультування, підтримка стартапів);

— розширення доступу до фінансових послуг (мікрокредитування, лізинг), інформаційних та комунікаційних технологій;

— інтеграція до ринку державних закупівель, зокрема шляхом встановлення квот для малого та мікробізнесу.

Переважна частина зазначеного інструментарію, якщо формально і присутня в Україні, але знаходиться або на декларативному рівні, або відсутня взагалі. На жаль, поки що, справжній Культ Розвитку Підприємництва існує лише на папері та у заявах політиків та чиновників. Малий бізнес виживає самотужки, більш того навчається захищати себе від держави самостійно, бо з початку вересня нова влада оголосила саме малий бізнес та спрощену систему оподаткування головними ворогами політики детінізації та макрофінансової стабілізації.

Малий бізнес та спрощена система оподаткування обліку та звітності - не найбільша загроза бюджету (навіть не потрапляє у ТОП-5)

Водночас, наявні розрахунки свідчать протилежне — малий бізнес та спрощена система оподаткування обліку та звітності (далі - ССО) не найбільша загроза бюджету (навіть не потрапляє у ТОП-5). Рівень уникнення податків протягом останніх 4−5 років з боку цієї категорії бізнесу майже не змінився, у той час коли зловживання на митниці, що базуються на порушенні митних правил, контрабанді та корупції на кордоні, діяльність конвертаційних центрів («податкових ям») та обіг контрафактних товарів демонструють подекуди шалене зростання. А значить, рішення влади почати боротьбу з тіньовою економікою з малого бізнесу було кардинально невірним.

Окремим питанням для дискусій залишаються податкові стимули для малого бізнесу, такі як спеціальні податкові режими. Щодо останніх, у світі вони є поширеним явищем оскільки, з одного боку, такий бізнес має свої особливості, у порівнянні з великим та середнім, а, з другого боку — відіграє важливу соціальну, економічну та політико-економічну роль, яка виправдовує особливе ставлення, аж до прямої державної допомоги. Наприклад, влада Казахстану з метою стимулювання розвитку малого бізнесу задекларувала останнім часом безпрецедентні кроки — три роки без податків та перевірок (комбінація податкових канікул та мораторію на податкові перевірки).

Загалом, аналіз національних законодавств у різних країнах дозволяє виділити дві системи оподаткування мікро та малого бізнесу :

— у рамках загальної системи оподаткування із застосуванням особливих, частіше спрощених, правил ведення обліку доходів та витрат, звітності та сплати податків, пільг або вилучень з бази оподаткування за окремими видами податків;

— шляхом запровадження спеціальних режимів оподаткування.

За даними ознаками можна виділити п’ять базових моделей оподаткування мікро- та малого бізнесу, що на даний час застосовуються окремими юрисдикціями (у порядку зниження ступені важкості адміністрування та вартості дотримання):

1. особливості оподаткування податком з доходів фізичних осіб (спеціальні вирахування та звільнення)

2. спрощений режим оподаткування (частіше це об'єднання сплати всіх податків в один або декілька платежів)

3. податок з виручки (з обороту)

4. фіксований податок

5. спеціальний дозвіл або патент

Українська ССО, яка використовує комбінацію моделей 1, 2, 3 та 4, не виглядає ані екзотичною, ані аномальною, хоча у деяких моментах є однією з найліберальніших (напевно залишиться такою до моменту проведення повної фіскалізації розрахунків, яку заплановано на 01.01.2021).

З огляду на питання компромісної детінізації та потенціалу збільшення доходів бюджету саме останні дві моделі (4 та 5) є оптимальними для України внаслідок:

— мінімуму або навіть відсутності законодавчих вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та звітності

— звільнення від контролю доходів (в окремих випадках доходів та витрат)

— використання РРО (касових апаратів) не є обов’язковою вимогою

Цей підхід базується на припущенні, що заробітки багатьох категорій мікробізнесу, особливо ФОП, які працюють без найманих працівників, мають природні обмеження, зумовлені ринком, а тому не потребують суцільного контролю держави. Водночас, помірні податки та необтяжливі процедури дотримання стимулюють мікробізнес до виходу з тіні.

У сукупності, описаний вище міжнародний досвід та відомі нам з інших джерел особливості України задають рамку для подальшого розвитку ССО по мірі зміцнення інституційної спроможності держави та підвищення добробуту.

По-перше, зміни мають відповідати процесу розвитку. Якщо його немає, чи він відбувається дуже повільно, то й ускладнення ССО чи підвищення ставок податків не є виправданими, і ведуть до небажаних наслідків, серед яких, зокрема, і уповільнення розвитку: добробут повільніше збільшується через занепад малого бізнесу (останнім часом — з відтоком робочої сили), а корупція продовжує квітнути та укорінюватися за рахунок поборів з дрібних підприємців.

Нагадаю, що різка зміна правил ССО, досягнута у якості компромісу після спроби її повного знищення урядом Азарова у 2010 р. призвела до втрати 2.2 млн робочих місць у секторі мікропідприємництва. Натомість доцільним є спрощення загальної системи оподаткування, наближення її до ССО.

По-друге, не варто думати, ніби потреба у ССО вже відпала, чи коли-небудь відпаде: навіть якщо українські інституції за своєю якістю коли-небудь досягнуть кращих світових зразків, то і тоді залишаться у силі об'єктивні чинники, які потребують існування спеціальних режимів для мікробізнесу.

По-третє, збільшення спроможності державних інститутів, тією мірою, якою воно відбуватиметься, варто використовувати для того, щоб поступово робити спрощену систему справедливішою та більш захищеною від можливих зловживань через диференціацію, а не через збільшення контролю. Адже диференціація у залежності від активів та місця роботи несе відносно менше корупційних ризиків, ніж перевірки. Суцільний контроль був та залишився проблематичним, як з точки зору ефективності, так і з точки зору корупції, тому він має залишатися обмеженим та зосередженим виключно на тих категоріях платників, які належать до заздалегідь визначеної групи ризику з точки зору можливих зловживань спрощеним режимом.

На останнє, по-четверте, повна фіскалізація розрахунків, що планується запровадити економічною владою з початку 2021 року не є ані скільки-небудь домінівною практикою у світі або «світовим трендом». Більш того, підсумки дослідження результатів фіскалізації у 20 країнах світу експертів МВФ у 2015 році (WP/15/73) свідчили що:

1. попри значну вартість для держави й бізнесу, позитивний фіскальний ефект від обов’язкового запровадження касових апаратів не можна вважати доведеним, а твердження про блискавичний успіх фіскалізації ґрунтується на окремих прикладах і не підтверджується наявними даними. Під позитивним ефектом мається на увазі короткострокове (на рік-два) збільшення податкових надходжень;

2. технологія, в даному випадку обов’язок мати касовий апарат, сама по собі не здатна змінити поведінку людей в середньостроковій перспективі, тому всі позитивні ефекти, що спостерігалися від фіскалізації, за кілька років зникали, а витрати бізнесу і держави залишалися. Іншими словами фіскалізація має сенс тільки по відношенню до окремих ризикових груп платників податків;

3. розглядати фіскалізацію як «золотий ключик» від детінізації є помилкою. Вона може бути ефективною тільки тоді, коли запроваджується як елемент податкової або навіть ширше — великої економічної реформи, яка, перш за все включає місії на радикальне спрощення і здешевлення ведення бізнесу і вирівнювання правил гри.

На додаток, невиправдано агресивна політика фіскалізації призвела до відставки трьох урядів у країнах — членах ЄС.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X