Є ідея — немає грошей. Чого не вистачає українським айтішникам

1 квітня 2019, 20:45

Голодний до інвестицій український технологічний сектор зайшов у глухий кут безгрошів'я — як із нього вийти?

Відсутність інвестиційного ресурсу б'є по всіх галузях української економіки, але для технологічного сектору це особливо болюче питання.

Уявімо ситуацію. Ви — айтішник, і у вас у голові є ідея абсолютно проривної технології розпізнавання облич. Ви вже бачите, як продаєте готовий продукт поліції та всіляким агентствам безпеки для їхніх систем відеоспостереження.

Відео дня

Але вам потрібні гроші, щоб розробити готовий продукт і почати його продавати. Ви, скажімо, йдете до найближчого відділення Ощадбанку і говорите: Ось мені потрібен $ 1 млн. На операційні витрати на п'ять років. На вас у кращому випадку подивляться як на дивака.

І тоді у вас залишається єдина опція: написати кілька імейлів у венчурні фонди Силіконової долини і попросити грошей там. Але тоді вже доведеться зайнятися своїм продуктом під жарким сонцем Каліфорнії і віддавати данину батьківщині у вигляді сімейного селфі у фейсбуці з українським прапором 24 серпня.

Давайте подивимося на факти. На початку минулого року американський інтернет-гігант Amazon купив український стартап Ring за $ 1 млрд. Ring займається розробкою і продажем смарт-дзвінків для всіх видів дверей і входів в приміщення. Такі гроші в Україні знайти надзвичайно складно.

Подібних прикладів безліч. Українські венчурні фонди невеликі. І навіть фонд Horizon Capital, що є більшим за інших і досить активним на локальному технологічному ринку, не заправляє мільярдними сумами.

В результаті інвестиційного дефіциту безліч українських стартапів стають гравцями лише однієї технології, одного продукту. Вони не можуть перетворитися на велику технологічну компанію, адже для цього потрібні десятки мільйонів доларів. У підсумку, ми можемо так ніколи і не дочекатися появи українського Microsoft або SAP.

У грудні минулого року я зустрічався з Таїз Саном, великим японським технологічним капіталістом, чий брат заправляє найбільшим в світі венчурним фондом Vision Fund. Розповідаючи про свою логіку інвестування, Сан підкреслив, що трохи втомився від айті-проектів, які роблять продукти для розваги. Скажімо, черговий софт, який прилаштовує заячі вуха до вашого Селфі його мало цікавить. Японця цікавлять хардові рішення — безпілотники або, наприклад, енергоефективність.

Але розробка хардових рішень вимагає ще більших грошей, ніж софтверні розробки. Цих грошей в Україні немає.

Великому українському інвестору — будь то Сергій Тігіпко або подружжя Герег — поки що мало цікаві розробки українських айтішників. Ми не бачимо, щоб вони вкладали чималі гроші в українські IT-технології.

А заморським гігантам, на кшталт Google або Apple, легше викупити готову технологію в українських розробників, ніж допомагати їм будувати повноцінний бізнес у своїй країні. Той же Google купив українську технологію обробки відео Viewdle за $30 млн ще в 2012 році. І після цього не став розвивати компанію Viewdle — у 2014 році він просто її закрив.

Але ситуація не безнадійна. Ключова проблема в залученні грошей для українського технологічного ресурсу часом зводиться не до відсутності грошового ресурсу, а до невміння оцінити потенціал тієї чи іншої технології на ранній стадії її розробки. Ця проблема вирішувана: якщо українська фінансова установа почне вкладати в підготовку аналітиків технологічного сектору, відсилати їх для підготовки до центрів світової венчурної індустрії — ситуація може виправитися.

Що стосується самих українських айтішників, то їм варто уважніше придивитися до "спадщини царського режиму". А саме — до всіх тих держпідприємств, які знаходяться на балансі Міністерства економіки. В України непогана виробнича база для космічних розробок і розробок озброєння. Якщо до цієї бази додати креативні уми кращих представників української технологічної школи — може вийти досить вдалий мікс.

Якби існував аналог Міжнародного валютного фонду для порятунку перспективних, але безгрошових технологічних ринків — українському айті-сектору варто було б туди звернутися. Але такого аналога поки, на жаль, не існує. А тому слід уважніше придивитися до тих можливостей, які в Україні є.

Крім того, необхідно думати про перспективу. Бути стартапом одного продукту — це свідомо не дуже виграшна бізнес-стратегія. Поганий той айтішник — фаундер або кріейтор — який не мріє створити власний технологічний холдинг, в якому було б декілька компаній, що збагачують один одного ідеями, розробками і експертизою.

Показати ще новини
Радіо НВ
X