Енергетичний вектор Канади. До чого тут Україна

27 листопада 2019, 15:41
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Як працює енергетична система одного із крупних гравців світового ринку

Канада: що ми про неї знаємо? Хокей, Дрейк, кленовий лист. Проте Канада не обмежується цим в очах світової спільноти, держава відома також як один із крупних гравців світового енергетичного ринку. У зв’язку зі зростанням кількості населення Землі людство потребує все більше й більше енергії, зокрема нафти та природнього газу. Канада посідає четверте місце за обсягами видобутку природнього газу та четверту позицію за обсягом видобутку нафти, саме тому зовнішня економічна діяльність держави у сфері енергетики повинна відповідати викликам сучасності. З часу початку державотворення, основним торгівельним партнером та союзником Канади завжди були США. Проте, з часу «акселерації внутрішнього виробництва» Дональда Трампа, енергетична дипломатія Канади має щоденно вирішувати велику кількість проблем. Яким чином уряд держави буде це робити — читайте в матеріалі.

Відео дня

Внутрішні проблеми: система транспортування

Однією із найбільших проблем для Канади є транспортування енергоресурсів до своїх внутрішніх регіонів. Система транспортування природнього газу та нафти в Канаді бажає бути кращою, оскільки недостатня кількість нафтопереробних заводів та відсутність енергетичних сполучень між штатами змусили Канаду погодитися на наступний принцип: експорт сирої нафти до США та часткове імпортування обробної нафти із тієї ж канадської сировини, що продавалась США вже до штатів Канади, які не мають сполучення з енергетичними гігантами (наприклад, до штатів Альберта та Саскачеван).

Чому все так складно і, як здається на перший погляд, алогічно?

Двома основними енергетичними «монстрами» Канади є штат Альберта та сусідній Саскачеван, які вдвох видобувають більше 90% нафти всієї країни. Через географію країни провести трубосполучення по всій території не тільки важко, але й дуже багато коштує. Абсолютно ідентична ситуація склалася із нафтопереробними заводами, яких у країні кленового листа нараховують 16. Така кількість заводів не може справлятися із таким об'ємом видобутку. Канадські нафтопереробні підприємства переробляють менше 30% сирої нафти, тому держава експортує її до США, як до найближчого сусіда та найбільшого торгового партнера, де ця нафта першочергово переробляється. Опісля, Канада здійснює імпорт переробленої нафти із США найбільш проблемним штатам, оскільки це значно дешевше та зручніше, аніж транспортувати її шляхами внутрішньої системи. Як би не було, але це все приводить до нерозлучної «енергетичної зав’язки із США» для Канади. Тому, питання експорту, імпорту, обробки нафти — це вже питання національних інтересів та безпеки Канади.

«Енергетична акселерація» США

Від початку 2013 року внутрішнє видобування нафти в США перевищило імпорт. А вже сьогодні внутрішнє виробництво аж на третину більше за імпорт. Це так званий «енергетичний переворот США». Збільшується не тільки внутрішній попит, водночас зростає і експорт переробленої нафти різним країнам світу. Саме це завдає значної шкоди енергетичній політиці Канади. Сполучені Штати вже почали скорочувати імпорт природнього газу з Канади, а їхні сучасні тенденції «консервативної рефлексії» спонукають Оттаву шукати нових енергетичних партнерів на ринку.

Альтернативні ринки

«Від моря до моря» — такий девіз Канади. Це її перевага в плані геополітики та національної безпеки і, водночас, недолік із погляду на економічну стратегію. США — найбільший торгівельний партнер Канади. Більше половини всього експорту (75%), а також імпорту (52%) товарів та послуг Канади здійснюється із США. Звичайно, це першочергово зумовлено певним геополітичним планом. Відсутність кордонів із іншими державами та «геополітична віддаленість» далеко не сприяє розвитку економічного сектору держави, оскільки найбільша проблема для Канади — це система транспортування. Торгові операції через океан є надто затратними, тому власне сучасна економіка так спирається на сусіда з півдня.

Проте, хоче цього Канада чи ні, ринок США системно, крок за кроком зменшує своє партнерство з «улюбленим сусідом», спираючись на власні сили та ресурси. У зв’язку з цим, енергетична дипломатія Канади вимушена знаходити для себе нові стратегії та концепції задля здійснення пошуку нових ринків.

Мексика. Канадські фірми, зокрема постачальники енергетичних промислових ресурсів, поступово почали виходити на мексиканський ринок у 2013 році, коли президент Мексики Енріке Пенья Ньєто ініціював значні енергетичні реформи, що відкривали внутрішні ринки нафти та природного газу для іноземних партнерів. Канада має справжні перспективи розвитку на мексиканському ринку, оскільки постійні тиски Трампа на Мехіко стосовно міграційної безпеки США, спричиняють «політичну неприязнь» щодо Штатів. Таким чином, саме в цій ситуації значну роль відіграватиме ефективність канадської дипломатії із метою забезпечення нового партнера в енергетичному секторі.

Азія. Жоден світовий регіон не має більшої потреби в імпорті енергії, ніж Азія. Найбільшими споживачами енергетики в світі після США та ЄС є Китай, Індія та Японія. Остання все ще шукає способи зменшити свою залежність від ядерної енергії після катастрофи на Фукусімі. Зростання населення Китаю та підвищення рівня життя, природньо, збільшують попит країни на енергію. Проте, перспектива експорту канадського енергоресурсу до Азії з портів Британської Колумбії залежить напряму від уряду на чолі з переобраним на другий термін Джастіна Трюдо, політика якого орієнтується на вирішення екологічних проблем.

Україна в контексті Канадських енергетичних цілей

Стосовно торгівлі природнім газом Канада та Україна ідеально підходять один одному: Україна, країна-імпортер, зможе з часом збільшувати відсоткову кількість газу з Оттави. Для Канади такий сценарій означає поглиблення торгівельних зв’язків з країною, яку підтримують обидві топ-партії, та експорт надлишків природнього газу — для України, особливо на фоні неуспішних переговорів про транзит газу у Брюсселі, можливість досягати енергонезалежність від РФ, надаючи перевагу поставкам з Канади та США. Хоча побудова необхідної інфраструктури транспортування СПГ (скрапленого природнього газу), побудова інтер-конекторів та СПГ-терміналів, залучення третіх країн (наприклад, Польща залучена у спільний проект Вашингтону, Києва та Варшави) коштуватиме значних інвестицій, на середньостроковій перспективі означатиме зменшення залежності від РФ, покращення відносин з країнами Вишеградської четвірки для України та початок «газової експансії» до Європи для Канади.

Врешті, всі зусилля, що спрямовані на диверсифікацію енергетичного ринку Канади в основному спричинені виробничим «енергетичним бумом» в США останніми роками, який витісняє канадський імпорт натурального газу та розпочинає диктувати свої умови в сегменті нафти. Проте, це шанс для Канади відкрити для себе декілька перспективних регіонів світу у ролі нового ринку збуту. Як би там не було, але канадський успіх напряму залежить від енергетичної дипломатії як основного каталізатора міжнародної торгівлі. Отже, дипломатія Канади вимушена забезпечити нові ринки для експорту енергоресурсів, оскільки, в іншому випадку, вона ризикує бути «викинутою» зі світового процесу енергетичного зв’язку світу.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Картина ділового тижня

Щотижнева розсилка головних новин бізнесу і фінансів

Розсилка відправляється по суботах

Показати ще новини
Радіо НВ
X