Чи потрібні антикризові повноваження НБУ

0 коментувати

В ці дні проект нового закону Про валюту №8152 готується до другого читання у Верховній Раді.

На днях парламентарям доведеться відповісти на ключове дискусійне питання: "достатньо" антикризових повноважень центрального банку із запровадження валютних обмежень – це скільки?

Незабаром може настати кульмінація півторарічної роботи Національного банку України і, у тому числі, 10-місячних зусиль бізнесу, банків, експертів, народних депутатів та міжнародних організацій виробити спільне бачення майбутнього валютного регулювання в Україні. Однак за останній місяць, поки тривало доопрацювання законопроекту "Про валюту" №8152 між першим та другим читаннями, перспективи повної свободи валютних операцій дещо похитнулися. Через що?

Жан-Поль Сартр казав, що свобода має обернену сторону – відповідальність. Навряд французький екзистенціаліст мав тоді на увазі проведення валютних операцій, але всі сучасні центральні банки поділяють цю думку. Вільний рух капіталу – це широкі можливості. Але водночас це – і більші ризики. А для центральних банків, які відповідають за цінову і фінансову стабільність, це означає більшу відповідальність. Іншими словами, чим більша свобода, тим більше можливостей центробанк повинен мати, щоб запобігати потенційним ризикам і загрозам.

Проект закону Про валюту - це саме те, що принесе Україні свободу проведення валютних операцій. Однак серед критичних зауважень до нього, які були в альтернативному законопроекті і також вже зустрічаються в поданих народними депутатами корективах до другого читання, ключовим питанням є повноваження регулятора вводити валютні обмеження, від яких всі втомилися за 25 років дії декрету про валютне регулювання і тим більше з кризових 2014-2015 років.

Питання дійсно не з простих. Завжди, коли вдається загасити пожежу вчасно і не дати вигоріти будинку вщент, більшість людей звертає увагу саме на заподіяну шкоду – адже пожежники залили все водою і пошкодили такий цінний "євроремонт сусідів знизу". При цьому вони не згадують про потенційні наслідки, якби пожежу все ж таки не вдалося б приборкати. Така сама ситуація і з валютними обмеженнями – коли вони стабілізують ситуацію і всі заспокоюються, люди найбільше звертають увагу на нанесену шкоду через введені обмеження і забувають про жахливі наслідки, до яких би привела їх відсутність.

Тому зараз, коли пожежа позаду, дехто (досить недалекоглядно) при обговоренні законопроекту Про валюту більше боїться широти повноважень центрального банку запроваджувати антикризові заходи, ніж власне загроз майбутнього. Однак на користь наділення регулятора достатніми повноваженнями свідчить історія десятирічної давнини – іпотечна криза в США 2007-2008 роках та спроби її подолання керівництвом Федеральної резервної системи.

В своїх мемуарах Stress Test: Reflections on Financial Crises (2014) Тімоті Гайтнер, колишній президент Федерального резервного банку Нью-Йорку та міністр фінансів США, згадує виклики, що стояли перед керівництвом ФРС, під час зародження кризи та появу перших ознак неплатоспроможності компаній та банків. Справа в тому, що з часів Великої депресії численні фінансові кризи в світі та США і практика їх подолання склали враження, що ФРС має достатньо повноважень для врегулювання ситуації.

Однак криза 2007-го року завдала удару саме в те місце, де, вважалося на той час, немає необхідності нагляду з боку ФРС – підтримка ліквідності небанківських установ взагалі і зокрема в той момент, коли вони ще мали власні активи та ресурси. Гайтнер згадує, що разом із монетарними інструментами ФРС також мала право позичати кошти установам під час кризи, але лише за умови, що вони були комерційними і "фундаментально платоспроможними" банками, мали достатнє забезпечення заставою, а їх активи були більшими за зобов’язання.

Він зізнається, що була і стаття 13(3) на випадок "надзвичайних та термінових підстав", що дозволяла позичати платоспроможним небанківським установам, але тільки якщо вже "ніхто інший не позичав їм". Та навіть в цьому випадку була вимога щодо застави, що покривала б всі ризики. Тобто багато ризику на себе ФРС брати не могла, як і не могла допомогти фірмам до моменту досягнення "точки неповернення". Через це, на думку фінансиста, їм не вдалося запобігти "найгіршій фінансові кризі та найглибшій рецесії серед поколінь".

Влітку 2007-го року іпотечна криза вибухнула. Почалася хвиля дефолтів цілих груп іпотечних позичальників із класифікацією, доволі знайомою нашій банківській системі: "бездокументарники" - ті, що отримали кредити без підтвердження доходів, "брехуни" - що завищили свої реальні доходи та "ніндзя-позичальники" - не мали ні доходів, ні роботи, ні активів. Проблеми почалися в найбільших кредиторів – New Century Financial, Countrywide Financial, хедж-фондів та згодом і банків. Банкрутство, хвилі неплатежів та дефолтів призвели до того, що небанківські установи почали звертатися за терміновою допомогою до ФРС, яка вимушена була відмовити через обмеження повноважень у законодавстві. В ситуації, коли ФРС була позичальником останньої інстанції, вона не могла допомогти навіть коли у тієї ж Countrywide ще був доступ до кредитної лінії у консорціума банків.

Такі події змусили керівника Держказначейства США Хенка Полсона у 2008-мі році просити у Конгресу "майже необмежені повноваження регулятора" для врятування ситуації. Показовою є його репліка: "Якщо ти маєш водяний пістолет у кишені, ти напевно будеш змушений його дістати… А якщо ж у тебе базука, і люди знають, що ти її маєш, тобі навіть не треба буде її діставати". Таким чином, ФРС США та Держказначейству на чолі з республіканцем вдалося внести зміни до законодавства навіть попри те, що Конгрес контролювався демократами.

А тепер давайте уявімо таку ситуацію в наших реаліях. Наприклад, за форс-мажорних обставин світові ринки "трясе", Україну накриває відтік капіталу, дефіцит торговельного балансу зростає, на порозі – валютна криза, за якою, як ми знаємо, зазвичай слідує фінансова та економічна кризи. Національний банк пробує один за одним традиційні інструменти, вичерпний перелік яких передбачено законодавством, але нічого не допомагає. Що далі? Обмежений у запровадженні заходів захисту центральний банк вимушений звертатися до Верховної Ради щодо розширення своїх повноважень. Уявіть, скільки для цього буде потрібно часу? А якщо Парламент ще й буде в опозиції та ставитиметься до керівництва центробанку як до своїх політичних опонентів? Що трапиться за цей час із валютним ринком, фінансової системою та економікою країни взагалі?

Ця історія є гарним прикладом того, що навіть в найбільш розвинених країнах світу, в яких встановлена максимально можлива свобода дій учасників ринку, ліберальна економіка та вільна конкуренція, повноваження регулятора не обмежуються, а навпаки максимально розширюються для запобігання повторенню таких фінансових криз.

Намагання обмежити повноваження Національного банку в проекті закону Про валюту – безвідповідальний підхід, який може залишити українську економіку беззахисною перед наступною кризою якою б вона не була.

Хочете знати не тільки новини, а й що за ними криється?

Читайте журнал Новое Время онлайн.
Передплатіть зараз

Читайте 3 місяці за 59 грн

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время Бізнес, напишіть, будь ласка, листа за адресою: kolonka@nv.ua

Експерти ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: