Економіка чекає нетрадиційних підходів

11 липня 2017, 16:09
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Проблема України в тому, що приплив прямих іноземних інвестицій в країну досить низький. Минулий рік показав, що іноземні інвестори фактично остерігаються вкладати гроші в українську економіку

Загальний обсяг припливу прямих іноземних інвестицій в 2016 році становив близько $3,5 млрд, 2/3 з яких зайшло в банківський сектор країни. Фактично реальний сектор економіки отримав близько $1 млрд. І навіть ті $2,5 млрд, які увійшли в банківський сектор, не були "інвестиціями по любові", а, радше, були схожі на "любов з примусу".

Чому? Тому що у іноземного інвестора не було вибору. Точніше, його вибір зводився до наступного або він повністю втратить свій банк, який розташований на території України. І тоді буде повинен фіксувати величезні збитки. Або буде змушений додатково вливати капітал. Займатися рекапіталізацією в своїх банках просто для того, щоб утримувати їх на плаву. У надії на те, що через якийсь період часу рік, два або три ситуація покращиться. І цей іноземний інвестор зможе продати свій банк.

Але в будь-якому разі, реальний сектор економіки отримав всього лише $1 млрд. Це вкрай незначна сума, особливо з огляду на те, що торік близько $3,5 трлн розподілялося через різні канали у вигляді прямих іноземних інвестицій по всьому світу. Тому те, що отримала Україна – це навіть не крапля в морі.

Проблема в Україні полягала не тільки в неякісному бізнес- та інвестиційному кліматі країни. Взагалі, нашу країну відокремлює від інвестиційного рівня п'ять ступенів. Тобто, ми перебуваємо на п'ять сходинок нижче так званого інвестиційного рівня згідно з висновками трьох основних рейтингових світових агентств Fitch, S&P і Moody's. На їхню думку, все, що пов'язано з Україною це так звані "сміттєві інвестиції".

Що ж гальмує інвесторів? З одного боку неякісний бізнес- та інвестиційний клімат. З іншого – низький інвестиційний рівень. І третя серйозна проблема фактично повний провал з приватизацією.

Приватизація провалилася з кількох причин. Я нагадаю, що минулого року Україна змогла виконати початково намічений план з приватизації менш, ніж на 1%. Тобто, менше, ніж на 1% держбюджет України отримав гроші від приватизації. І не тільки тому, що не хотіли сюди заходити інвестори. Частина з них все ж могла б зайти незважаючи на ризики. А й тому, що проведенню приватизації був колосальний опір всередині України.

Адже приватизація зменшує можливості для корупції, "для надмірно самостійних чиновників", які вирішують, як розпоряджатися загальнонародною власністю. Приватизація позбавляє їх "заробітку".

Для мене було нонсенсом почути в минулому році від Міністерства економіки заяву про те, що вони знайшли кілька сотень взагалі необлікованих держпідприємств. Про які вони навіть не знали – це яскраве свідчення абсолютно неефективного державного управління.

З одного боку, є частина політичної еліти, яка намагається зберегти держвласність підконтрольною. З іншого є небажання приватизувати держпідприємства самими чиновниками, які "заробляють" на них, а тому блокують будь-які спроби підвищення ефективності їх діяльності. Ці чинники призвели до того, що план з приватизації був виконаний менш ніж на 1%. А приплив прямих іноземних інвестицій був украй низькими.

Водночас інвестори, які приймають рішення про вхід в Україну, йдуть на колосальні ризики. Пов'язані насамперед з недостатньо ефективним захистом прав власності в нашій країні. Вони стикаються з можливістю рейдерських атак, з нашою судовою системою, з високими адміністративними бар'єрами і захмарним рівнем корупції.

Тому одне з можливих рішень цієї проблеми спроба перейти до вирішення господарських спорів вже не всередині самої України. Не користуючись українськими судами і українським законодавством, а вдавшись до міжнародного законодавства. Наприклад, застосовувати англійське право.

На мій погляд, це правильне рішення в умовах, коли українська судова система не може виконати і забезпечити всі необхідні функції. Ще одна альтернативна можливість не тільки вирішення згідно з англійським правом конфліктів для знову приватизованих підприємств, але і вирішення господарських спорів для великих підприємств загалом по всій країні згідно з англійським правом.

Можна виділити окремі території або області, які працюватимуть за принципом англійського права. Тим більше, що досвід такий є у Казахстану. Коли вводиться подібного роду система в цілих регіонах. Що знову-таки має стимулювати приплив прямих іноземних інвестицій.

Журнал НВ (№ 21)

Парламентські списки

Завдяки двом новим політичним силам на парламент чекає безпрецедентне в історії України оновлення

Читати журнал