Drive Ukraine 2030: колоси на глиняних ногах
Національна транспортна стратегія – не лише документ, який існує для відкриття нових бюджетних програм, але й орієнтир для бізнесу, який дозволятиме максимізувати свої прибутки завдяки створенню нових можливостей.
Цифрові коридори, надшвидкісні наземні сполучення, штучний інтелект для руху транспорту. І це не цитата з виступу Ілона Маска, а бачення Міністерства інфраструктури перспективних напрямків розвитку Національної транспортної стратегії Drive Ukraine до 2030 року. На втілення планів Мінінфраструктури планує витрати 60 млрд доларів США: половина фінансування – від держави, решта - приватні інвестиції. Наскільки ж реалістичні такі плани?
Чи матиме Уряд України достатньо коштів для фінансування стратегії
Серед можливих джерел фінансування - кошти державних підприємств. Вони можуть використовувати кошти на капітальні інвестиції та кошти державного бюджету у формі державних інвестиційних проектів та бюджетних програм. На початок 2018 року в Україні налічувалося 42 державних підприємства транспорту, підпорядкованих Мінінфраструктури. У 2017 році ці підприємства разом забезпечили 14,18 млрд грн капітальних інвестицій, серед яких понад три чверті припали на Укрзалізницю.
Якщо уявити, що на реалізацію інфраструктурних проектів ці держпідприємства спрямують вдвічі більше капітальних інвестицій ніж торік, фінансування із держбюджету складе щонайменше 8-9 млрд грн на рік.
Для порівняння у 2017 році було передбачено:
- 162,7 млн грн в межах бюджетних програм Мінінфраструктури, зокрема на підтримку судноплавних шлюзів, внутрішніх водних шляхів, днопоглиблювальні роботи, придбання та оснащення мобільних пунктів контролю, створення єдиного центру обробки даних; та
- 8,57 млрд грн за бюджетними програмами Укравтодору, включаючи 0,6 млрд грн фінансування державних інвестиційних проектів.
Отже, якщо гривня різко не девальвує, а інфляція знову не злетить до хмар, плани із державного фінансування інфраструктурних проектів можуть стати реальністю лише за умови збільшення обсягів капітальних інвестицій вдвічі. На жаль, третина від усіх державних компаній є збитковими і вони навряд чи зможуть дозволити собі таку розкіш.
Якими є перспективи залучення приватних інвестицій в сферу транспорту
Для вже діючих операторів інвестиційні плани оновлення основних фондів залежатимуть від попиту та лібералізації ринків. Нові оператори діятимуть в залежності від інвестиційних можливостей та бізнес-клімату.
Серед найбільш очікуваних подій у сфері транспорту – участь світових портових операторів у проектах розвитку щонайменше трьох об’єктів, та створення заводських потужностей для виробництва рухомого складу в Україні. За попередніми оцінками протягом наступних 4-6 років обсяги таких інвестицій можуть сягнути $1,6-2 млрд. Решту фінансування необхідно буде залучати на засадах державно-приватного партнерства. І тут Україна конкуруватиме з такими країнами як Бразилія, Китай, Індія та Туреччина, які мають великі ринки (чисельність населення 80-1380 млн чоловік) та посідають від 27 по 80 місце в індексі глобальної конкуренції.
Відтак реальний обсяг інвестицій, який ми зможемо залучити, буде напряму залежати від самих інвестиційних пропозицій та місця України на глобальній мапі конкурентоспроможності.
Які наслідки матиме недофінансування стратегії
Як не дивно, недофінансування матиме в тому числі і позитивні наслідки. По-перше, має покращитися відбір пріоритетних інвестицій: для державних проектів – відповідно до економічної, а приватних – фінансової окупності. Це дозволятиме концентрувати зусилля на найбільш вагомих для суспільства ініціативах. По-друге, більшого значення наберуть проекти, що становлять спільний інтерес (mutual interest) для України та ЄС. За таких умов важливо буде його бачити та аргументувати переваги для кожної сторони.
І головне, стратегія є настільки ж дієвим інструментом наскільки майстерно вона застосовується для побудови відносин "уряд для бізнесу" та "бізнес для бізнесу". Отже стратегія є не лише документом, який існуватиме для відкриття нових бюджетних програм, але й орієнтиром для бізнесу, який дозволятиме максимізувати свої прибутки завдяки створення нових можливостей. За інших умов, розвиток транспорту відбуватиметься не завдяки, а всупереч стратегії Drive Ukraine 2030.
Проте, час відведений на реалізацію намічених стратегічних цілей є обмеженим. Україна вже не перший рік живе в очікуванні приватних інвестицій і, на жаль, не все залежить виключно від зусиль Мінінфраструктури. Кожен рік може стати або роком кардинального прориву, або роком втрачених можливостей. Але можна підвищити шанси на успіх, зробивши стратегію інструментом прозорого управління.
