Чому Doing Business більше не виходить та що ми втратили?
16 вересня Світовий банк оголосив про припинення публікації рейтингу Doing Business.
Це стало неочікуваною новиною для експертного середовища, адже незважаючи на заявлені проблеми з рейтингами 2018 та 2020 років та перегляд методології збору даних, банк продовжував збирати інформацію для рейтингу 2022 року. Уряд України в свою чергу вже надав інформацію щодо реформ, які мали позитивно вплинути на позицію нашої країни в рейтингу.
Між політикою та економікою
Рейтинг Doing Business позиціонувався Світовим банком як інструмент, що є корисним передусім для країн, які розвиваються. Використовуючи його, країни, що бажали посилити економічне зростання, отримували чіткі інструкції з покращення бізнес-середовища. «Країни-відмінники», які скориставшись рецептом запропонованим Світовим банком, змогли значно прискорити власний економічний розвиток. Наприклад, як Грузія.
Приваблива методологія Doing Business, що породжувала конкуренцію між країнами, а також активна популяризація рейтингу в медіа, зробили його надзвичайно впливовим. Покращення позиції в рейтингу стало метою для урядів Китаю, Індії та Росії. Здавалось, Світовий банк досяг своєї мети і знайшов нарешті інструмент, що мотивував навіть авторитарні країни впроваджувати ліберальні економічні реформи. Однак, разом зі збільшенням політичної ваги рейтингу, значно збільшились стимули до маніпуляції методологією його формування.
Геополітичний контекст
Подібний скандал, що нещодавно розгорнувся довкола Doing Business, та який призвів до припинення публікації рейтингу, вже траплявся зі Світовим банком. Однак, цього разу маніпуляції рейтингом стосувались відразу декількох країн, і що важливіше, вони стосувались Китаю. Як вказує Bloomberg, саме політичні мотиви стали причиною для раптового припинення публікації рейтингу.
Що ми втратили?
Фактично, рейтинг Doing Business був єдиним інструментом для вимірювання якості бізнес-середовища країн в світі, адже він створювався у рамках унікального дослідження. Особливий статус рейтингу підтверджувався тим, що фактично будь-який інший індекс, який враховує складову якості бізнес середовища, використовував дані Doing Business. При цьому часто, інформація отримана з рейтингу була ключовою для оцінки якості регуляторної системи країни. Так, Heritage Index of Economic Freedom використовує дані Doing Business для розрахунку 4 компонентів індексу з 15-ти, Fraser Economic Freedom Index для 9 компонентів з 25-ти, Forbes Best Countries for Business для 2 компонентів з 15-ти, Global Competitiveness Index для 3-ох з 12-ти компонентів.
Внаслідок цієї «ланцюгової реакції» Україна втратила усі можливості для загального вимірювання стану регуляторної системи. Тобто разом з Doing Business, ми лишилися інструментів для вимірювання результатів імплементації Національної економічної стратегії 2030 та одного з найбільш часто використовуваних KPI в планах дій українських урядів. Однак, це лише частина айсбергу.
Вплив Doing Business на реформи в Україні
Яким би не був важливим Doing Business для рішень інвесторів, ключова роль рейтингу насправді лежить у площині формулювання проблеми політики та вимірювання результатів рішення. Простіше кажучи, спочатку існування проблеми потрібно підтвердити за допомогою даних, а потім необхідно довести, що реалізоване рішення розв’язало проблему. Зазвичай через недостатню інституційну спроможність держави складнощі виникають у обох випадках.
Перевантажені поточною операційною роботою органи влади будуть звертати увагу лише на ті проблеми, які якісно сформульовані. У регуляторній політиці це питання часто є ключовим. Серед безлічі існуючих регулювань є значна кількість суперечливих думок щодо того, наскільки якісними ці регулювання є.
Візьмемо, наприклад, проблему з підключенням до електромереж в Україні. Якщо дивитися лише статистику, яку збирає НКРЕКП щодо підключення до електромереж, то ми побачимо, що підключення в Україні є значно швидшим за заявлене в рейтингу. Однак, ми знаємо, що український бізнес вже протягом багатьох років скаржиться на проблеми з підключенням. Рейтинг же відігравав роль арбітра — він оцінював швидкість приєднання, розглядаючи інформацію як від локальних експертів, так і від держави. І, що більш важливо, Doing Business дозволяв зробити міжнародне порівняння. Саме тому дискусія між бізнесом та державою швидко переходила у конструктивне русло, а не в «обмін думками» щодо якості регулювання.
Тепер перейдемо до другого питання: як можна оцінити якість рішення направленого на проблему політики? Можна прийняти безліч нормативно-правових актів для вирішення проблеми, однак як ми можемо бути впевнені, що зміни не залишились на папері? Регуляторна політика не є унікальною у цьому — будь-яке рішення вимагає його моніторингу для оцінки ефективності, однак знову ж таки вона є в дечому особливою. Візьмемо до прикладу питання відміни обов’язкового використання печаток. Закон, що мав вирішити це питання був прийнятий ще у 2017 році, але згідно з рейтингом бізнес під час відкриття ТОВ в Україні і досі отримує печатку. Як пізніше виявилось, справа тут у двох речах. По-перше, бізнес має сталі звички і отримує печатку за традицією, а по-друге, в правовому полі залишилось достатньо актів, які містили в собі вимоги щодо використання печаток. Тобто держава на папері життя бізнесу спростила, але насправді вона не доклала достатньо зусиль, а ні для того, щоб змінити бізнес практики, а ні для того щоб повністю оновити законодавство. За відсутності рейтингу ми втрачаємо цей безкоштовний інструмент моніторингу, і тепер реалізація змін за ключовими напрямками регуляторної реформи в Україні буде відбуватися всліпу.
Що це означає?
Припинення публікації рейтингу лише підкреслює основну проблему в реалізації реформ в Україні - нестачу власних інструментів для вимірювання ефективності впроваджених політик. В випадку вимірювання якості бізнес-середовища ми можемо або впроваджувати реформи наосліп та сподіватись на те, що Світовий банк презентує новий інструмент, який замінить рейтинг Doing Business, або взяти ситуацію в свої руки та побудувати систему моніторингу якості регуляторного середовища власними силами. Врешті-решт, припинення публікації дослідження Світового банку має бути нагадуванням про те, що саме українські громадяни та українська держава є ключовим стейкхолдерами економічних реформ.
