Це бета-версія нового сайту Нового Времени. Надсилайте свої зауваження на адресу newsite@nv.ua

До чого призведе обмін інформацією в рамках BEPS

13 березня, 09:00
4117
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Навіяно думками про загальну істерію щодо обміну інформацією в рамках BEPS.

 

Перший обмін інформацією про фінансові рахунки нерезидентів за міжнародним стандартом Common Reporting Standard (CRS) в Україні очікується вже в 2020 році. Про це повідомила прес-служба Кабміну. Питання приєднання України до CRS в принципі не стояло.

А ось з якого року Податкова служба України стане щасливим володарем даних про залишки на рахунках українців у швейцарських, австрійських, кіпрських, латвійських та інших світових банках, було питанням часу. Вольовим рішенням озвучили: за результатами 2019 року. Юридичного обгрунтування поки що немає, проте, в Україні такі рішення приймаються на законодавчому рівні, найчастіше в найкоротші терміни.

Україна стала готуватися до цієї події вже в 2016 році. Адже нерозумно вводити автоматичний обмін в країні, в якій жорстке валютне регулювання щодо відкриття рахунків і придбання активів за кордоном. Потрібен спеціальний дозвіл, ліцензія Нацбанку. Тому ми насторожилися, коли рік тому Нацбанк дозволив інвестувати в іноземні активи без отримання ліцензій, якщо операція з придбання активів проводилася в Україні, і в гривні. Далі регулятор дозволив отримувати іноземні доходи на закордонні рахунки громадян України, інвестувати отримані таким чином доходи і, головне, робити це без додаткових дозволів і ліцензій. Звичайно, всі ці дії були представлені як "пакет реформ щодо лібералізації валютного законодавства". Насправді ж регулятор попереджав: готуйтеся до обміну інформацією, декларуйте рахунки і активи. І багато хто став ретельно готуватися.

Європейські банки теж почали підготовку – оскільки саме на них лежить зобов'язання збирати інформацію про реальних власників рахунків. В рамках щорічної процедури комплаенсу, крім інших документів, банки стали запитувати інформацію про країну податкової резидентності бенефіціара і його податковий номер. Саме податковий номер бенефіціара є "ключем" при передачі інформації в податкову тієї чи іншої країни. Розуміючи це, бізнесмени і їх юристи-консультанти задумалися про можливі варіанти уникнення передачі інформації.

Одним з варіантів є зберігання грошей в країні, яка не приєдналася до обміну інформацією в рамках CRS. На дату написання цього матеріалу США, Перу, Домініка, Тринідад і Тобаго, Мальдіви, Макао, Гонконг, Вануату не підписали двосторонню конвенцію про автоматичний обмін інформацією (отже, обмін інформацією неможливий в принципі). І тільки США не приєдналася до Стандартів, тобто, країна не готова надавати інформацію про власників рахунків, відкритих в Американських банках. Цим пояснюється популярність відкриття рахунків у США останнім часом.

Іншим варіантом є отримання статусу податкового резидента в тій країні, в якій знаходяться заощадження. З огляду на, що значна частина заощаджень традиційно локалізована в Швейцарії, тоді як основний операційний бізнес – в країнах пострадянського простору, рідко який бізнесмен буде готовий переїхати на постійне проживання до Швейцарії і залишити без нагляду операційні компанії. Але можна відправити вчитися спадкоємців, призначивши їх бенефіціарами і оформивши майно в траст (під своїм управлінням).

Є і третій варіант – стати податковим резидентом тієї країни, яка надає повне або часткове звільнення від оподаткування. Зважаючи на це, досить популярними стали економічні програми "громадянство за інвестиції", які активно пропонують невеликі острівні держави, зацікавлені в розвитку своєї економіки.

При розгляді заявки на ВНП, або економічне громадянство приймається до уваги не тільки розмір гаманця і відсутність в списку Інтерполу. Важливо підтвердити, що кошти для інвестицій були отримані виключно законним шляхом і ніхто, зокрема податкові органи, не претендує на них (в судові тяжби з податковими інших країн не хочеться вплутуватися). В обмін заявник часто отримує не тільки право проживати в країні без тимчасових обмежень, але й право вважатися податковим резидентом цієї країни. А це означає, що фактичний громадянин країни А може розглядатися податковим резидентом країни Б для цілей обміну інформацією в рамках CRS.

Добре, якщо в роду є єврей-дідусь або єврейка-прабабуся - можна отримати паспорт громадянина Ізраїлю і забути про податки на найближчі 10 років. Згідно з ізраїльським Законом про повернення, право повернутися на історичну батьківщину і стати громадянином Ізраїлю поширюється і на близьких родичів репатріанта – чоловік/дружина, діти, онуки. А згідно зі с. 14 Указу про прибутковий податок, новий репатріант на 10 років звільняється в Ізраїлі від сплати податків на будь-які доходи, отримані за кордоном, як активні, так і пасивні – дивіденди, інтереси, нерухомість.

Якщо ж родовід далекий від єврейського коріння, варто пошукати громадянство за інвестиції.