Дивна ситуація з Юзівським родовищем
Розвідка та видобуток вуглеводнів – це не той бізнес, який може робити будь-хто. Щоб вести такі проекти, компанія повинна володіти відповідним персоналом, досвідом реалізації подібних проектів і фінансами. Все це дуже просто можна прописати в умовах тендерів на подібні родовища. Адже йдеться про залучення сотень мільйонів доларів! І якщо приходить компанія без досвіду, без фахівців, без грошей, без історії, це завжди викликає запитання. Тут лише питання в тому, чи хоче той, хто розподіляє ліцензії, справедливого або ефективного розподілу цих площ? Якби таке бажання було, сьогоднішніх питань би не виникало.
Безумовно, в сучасному світі можливо як залучення висококласних фахівців, так і кредитів на будь-які суми для подальшої розвідки і буріння. Але я особисто в ці чудеса не вірю.
Увага до Юзгазу виникла не на рівному місці. В Україні вже роздано масу ліцензій, але площі не розробляються. Деякі з власників цих ліцензій навіть не знають, що вони у них є. Це говорить про те, що держава не моніторить не тільки претендентів, але й хід виконання договорів на розробку надр. Якщо регулятор бачить, що минає півроку, рік, а руху немає, то такі договори автоматично повинні переглядатися. Ще краще, якщо у договорах на видачу ліцензій спочатку буде графік освоєння. А поки, судячи з усього, ліцензії викуповуються тими, хто має адміністративний ресурс, щоб згодом перепродати ділянки реальним добувачам.
Насправді світова нафтогазова галузь час від часу стає свідками корупції в державах, багатих корисними копалинами. Нерідко в епіцентрі цих скандалів виявляються гіганти світового рівня. Але в будь-якому випадку ці площі згодом освоюються. А в Україні це призводить просто до втрати часу, тоді як питання нарощування внутрішнього видобутку нафти і газу актуальне як ніколи.
