Стимулювання економіки під час війни: Міфи та реальність
Тема як побудувати ефективну монетарну політику, яка буде сприяти економічному зростанню України є дуже цікавою та дискусійною. Поговоримо про основні деталі.
Політики Національного банку (монетарна) та Уряду (фіскальна) довели свою практичну ефективні в умовах повномасштабної війни з рф. Зокрема, фінансова система продовжила безперебійне функціонування, забезпечено фінансування як сектору оборони так і соціальних виплат, інфляційні та девальваційні очікування залишилися контрольованими. Водночас в окремих експертних колах не вщухає дискусія щодо недостатності вжитих урядом та центральним банком заходів із пом’якшення падіння/пожвавлення зростання в умовах війни. Пропоную розглянути на кількох прикладах очікувані та найбільш ймовірні наслідки заходів так званого монетарного стимулювання:
1. Рівень облікової ставки (25%) є: І. надзвичайно високим у порівнянні з іншими країнами та ІІ. не дозволяє пожвавити кредитування/підтримати зростання. Щодо І твердження: швидке порівняння (без урахування контексту) України з іншими співставними країнами не підтверджує цієї тези. Навіть абстрагуючись від того фактору, що в Україні триває найбільша війна на континенті після ІІ світової, монетарна політика НБУ не виглядає екстраординарною.
Щодо ІІ твердження: навіть утримання облікової ставки на довоєнному рівні (10%) не змогло б усунути першопричину різкого скорочення економічної активності. Критики високої ставки зазначають, що вона не має суттєвого впливу на інфляцію через шоки війни, але водночас переконують що низька ставка матиме вплив на зростання в умовах тих самих шоків. Доступ клієнтів до кредитів обмежений в першу чергу через суттєве зростання ризиків неповернення коштів, на що облікова ставка не матиме впливу. До речі, і до великої війни це питання також було актуальним, правда з інших причин, зокрема, незахищеності прав кредиторів (хоча банківська система була профіцитною протягом останніх років та інфляція була низькою, особливо в 2020 році).
2. Зростання можна пожвавити «наситивши економіку грошима» (пільгові кредити рефінансування, пільгові умови для окремих галузей/компаній): така політика може мати лише короткострокові позитивні наслідки для обмеженого кола економічних агентів. Виграють ті хто першими отримають такі гроші, а програють всі інші, оскільки очевидним наслідком стрімкого зростання кількості грошей в економіці стане інфляція яка як відомо б'є найсильніше по найбіднішим верствам населення. За обставин що склалися, висока облікова ставка при високій інфляції та в умовах війни в першу чергу покликана сприяти збереженню привабливості гривневих заощаджень та зменшенню девальваційного тиску і вже опосередковано впливає на інфляцію та ще менше на зростання.
3. Уряд повинен забезпечити фіскальне стимулювання з метою підтримки зростання та стимулювання попиту. Подібна логіка абстрагується від тих фактів, що за підсумками 2022 р. дефіцит бюджету наблизився до 20% ВВП (при нормі близько 2% у «спокійні часи» для таких країн як Україна), зможе зменшитися до однознакового рівня лише в 2024 р. (за умови завершення активної фази війни) та того, що забезпечення макроекономічної стабільності в Україні тримається в першу чергу на фінансовій підтримці західних партнерів. Подальше нарощення дефіциту за подібних обставин виглядає, на мою думку, вкрай малоймовірним та практично неможливим.
Потрібно відмітити важливість державних програм підтримки кредитування під час війни та необхідність їх розширення. Так, за період дії воєнного стану в Україні у межах Державної програми «Доступні кредити 5−7−9%» станом на 30 січня укладено 19 154 кредитні договори на загальну суму 79,34 млрд грн.
Зрозуміло, що із появою нових економічних викликів дизайн програми потребує перегляду спільними зусиллями Міністерства фінансів, профільних міністерств та Національного банку. Зокрема, доцільно розширити коло доступних для позичальників фінансових інструментів та водночас оптимізувати бюджет програми, що допоможе здійснити поступовий перехід позичальників — учасників програми до сплати ненульових процентних ставок. Очікувано надалі активність банків у кредитуванні пожвавлюватиметься через значну підтримку уряду.
Підсумовуючи наведене вище можна сказати що і монетарна і фіскальна політика повинні бути дуже виваженими. Бо в іншому випадку можемо отримати велику економічну кризу в державі, яка ускладниться наслідками війни. Прикладом неефективної монетарної політики в наш час є досвід Туреччини, де інфляція в кінці 2022 р. сягнула близько 80%, а національна валюта девальвувала більше ніж в два рази протягом двох років.
Досвід Туреччини для нашої держави є дуже показовим як з позитивної сторони (ця країна з початку 2000 років змогла успішно провести реформи та зробити економічний стрибок до першої 20-ки великих економік країн світу, структурно перебудувати економіку — це для нашої країни дуже є актуальним і тепер і після перемоги над ворогом). А негативний досвід — це неефективна політика їхнього центрального банку протягом останніх років в першу чергу через політичні фактори та втрату незалежності.
Взагалі, тема як побудувати ефективну монетарну політику, яка буде сприяти економічному зростанню є дуже цікавою та дискусійною. Я розумію, що позиція доповідача часто залежить від інституції, де ти працюєш і цілі цих інституцій можуть бути різними (НБУ відповідає в першу чергу за макроекономічну стабільність, Мінекономіки — за економічне зростання). Але це не означає, що над цим питанням не потрібно дискутувати та не шукати оптимальні шляхи вирішення проблем.
