Коли в Україні з’являться дешеві кредити?

12 серпня 2020, 09:50

Зниження облікової ставки не допоможе з’явитися доступному кредитуванню. А що допоможе?

Останнім часом із уст урядовців, законодавців, політиків лунає гучна риторика щодо необхідності зменшення облікової ставки НБУ для забезпечення економіки дешевими кредитними ресурсами та прискорення економічного зростання. Поступове зниження вартості банківських ресурсів, що пов’язане з рівнем облікової ставки НБУ, є важливим але недостатнім чинником здешевлення та збільшення обсягів банківського кредитування.

Відео дня

Досягненню цієї мети заважають неефективна судова та правоохоронна система, непередбачуваність законодавства та державного регулювання, тінізація економіки та корупція. Прикро, що банальність цих речей залишається незмінною вже протягом десятиліть, рівно як і їх реальність. Вони стали фундаментальними факторами, що визначають «привабливість» інвестиційного клімату в Україні.

Для кредитора судова система є ефективною за умови, що вона функціонує швидко, є доступною з точки зору затрат та продукує передбачувані і справедливі рішення. Зі всім цим у нас є проблеми. Потенціал відповідних втрат через неефективну судову систему матеріалізується в обмежувальній кредитній політиці банку та у вартості кредитування.

У так званому «проблемному» портфелі нашого Банку є безліч показових справ. Непоодинокими є ситуації, коли розгляд позовів Банку про стягнення кредиту триває в різних судах більше п’яти років. Звичайною стала практика систематичного перенесення засідань через неналежне повідомлення судом відповідача про засідання чи про подані позивачем до суду документи (через брак коштів на поштові витрати). Проблемні позичальники затягують розгляд справ під різними надуманими підставами, наприклад, посилаючись на різні сімейні обставини та стан здоров’я, неможливість присутності їх представника або його заміну, заявляють численні та необґрунтовані клопотання про відвід суддів, витребування від банку додаткових доказів. Водночас, майже не існує прикладів застосування судом до проблемних позичальників відповідальності за зловживання процесуальними правами.

Маємо унікальний випадок, коли справа про стягнення з позичальника-фізичної особи кредиту в розмірі $395 тисяч тягнулася в судах сім років, з 2011 по 2018. Незважаючи на беззаперечність доказів заборгованості, розгляд справ в судах триває роками через штучні процесуальні перепони.

Не менш яскраві приклади маємо в роботі із стягнення заборгованості з клієнтів корпоративного сегменту бізнесу. Так, один проблемний (і досить відомий) позичальник протягом останнього року «успішно» використовує процедуру банкрутства задля накладення мораторію на сплату кредиторам боргів. Банкрутство є вочевидь штучним, позичальник продовжує працювати, має прибуток, приймає участь в публічних закупівлях. Однак, всі спроби кредиторів оскаржити рішення суду про банкрутство досі є невдалими, за цей час було п’ять разів змінено колегію судей у справі. Завдяки цьому недобросовісний позичальник встиг вивести майно та кошти на інших осіб та веде з кредиторами перемовини щодо «добровільного» погашення боргу з дисконтом через продаж боргу на дочірні структури.

Або інший кейс, який стосується «ефективності» правоохоронної системи. Заставне майно Банку — виробничий цех з обладнанням, був демонтований та вивезений в невідомому напрямку. З цього приводу два роки тому за заявою Банку було порушено кримінальну справу, однак слідство успіху не мало та справу було закрито через сплив строку на досудове розслідування. Банк тричі оскаржував та суди скасовували рішення про закриття кримінальної справи, однак це жодним чином не вплинуло на розшуки заставного майна та підозрюваних в його зникненні. І подібних прикладів безліч як в нашому Банку, так і в будь-якому іншому українському банку.

Передбачуваність і транспарентність законодавства та регуляторної політики, поряд з макроекономічною та фінансовою стабільністю, є підставою для формування позитивних очікувань суб'єктів господарювання. В свою чергу, позитивні очікування створюють економічне підґрунтя для збільшення інвестицій та кредитів. На жаль, у цьому питанні також не спостерігається послідовності протягом багатьох років.

Наглядним прикладом є мораторій на звернення стягнення за валютними іпотечними кредитами, що видавалися домогосподарствам переважно до 2008р. Після його впровадження в 2014 році тривали безкінечні дискусії з приводу умов реструктуризації валютних кредитів, які так нічим і не завершилися. Нарешті, 18 жовтня 2018 р. був прийнятий Кодекс України з процедур банкрутства, прикінцевими положеннями якого мораторій підлягав скасуванню з відстроченням — з 21 жовтня 2020р.

Кульмінацію перепитій з мораторієм стало прийняття 16 липня цього року Верховною Радою Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який був прийнятий переважною більшістю голосів депутатів Верховної Ради.

Є про що замислитися. У нашому Банку обліковується портфель так званих «мораторних» кредитів у розмірі приблизно 3.2 млрд грн, який нам держава роками не дає можливості врегулювати. Неможливість врегулювання проблемної заборгованості змушує банки проводити обмежувальну кредитну політику та збільшувати проценту ставку за кредитами для покриття ризиків їх неповернення.

Тінізація економіки та корупція є явищами одного ґатунку. Одне не існує без іншого та одне породжує інше. Той факт що приблизно 50% реальної економіки перебуває в тіні, також означає штучне зменшення потенціалу для кредитування української економіки в два рази.

Маємо унікальний випадок, коли справа про стягнення з позичальника-фізичної особи кредиту в розмірі $395 тисяч тягнулася в судах сім років, з 2011 по 2018.

Кредитна політика нашого Банку, як і переважної частини банківської системи України, основується на міжнародних стандартах, які передбачають, зокрема, аналіз підтверджених офіційних доходів потенційних позичальників з метою визначення потенціалу для кредитування та джерел погашення кредитів. Відтак, привабливість української економіки для інвесторів та кредиторів могла б зрости принаймні вдвічі, якби держава почала б демонструвати реальний прогрес у боротьбі з тіньовим обігом та корупцією. На жаль, примарним є відчуття реальних зрушень у цій сфері.

За наявності всіх згаданих вище проблем у сфері кредитування, які не мають суто економічного характеру, поведінка кредитора видається цілком прогнозованою: переважно короткострокові кредити відносно обмеженому колу позичальників з кредитною маржою, що враховує високі ризики неповернення кредитів.

Аналіз впливу макроекономічних показників та монетарної політики на банківське кредитування теж цікавий, однак про нього наступним разом.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X