Справи банкірів і тінь Коломойського

20 листопада 2019, 14:24

Розслідувати махінації у фінансовій сфері потрібно. Але не можна їх замінювати окозамилюванням або помстою

В Україні правоохоронні органи несподівано зацікавилися банківськими співробітниками. Чимало людей погодяться — давно пора. І в чомусь матимуть рацію. Проте якраз саме в цьому певна сутність. Правосуддя не має реагувати на волання натовпу «ату його», тому що інакше всі ці справи банкірів будуть нагадувати справи лікарів та інших неналежних прикладів з радянського минулого. І тут важливо зрозуміти, чи є причини, чи просто хтось виконує замовлення. Навіть якщо це замовлення — реакція на запит суспільства.

Відео дня

Це ніби відкривати міст до святкової дати. Або ви відкриваєте його пізніше і стаєте не надто хорошою людиною. Або ви відкриваєте його раніше, ніж він готовий. І тоді це просто небезпечно.

При цьому справи банкірів абсолютно різні. І об'єднати їх може тільки тінь Ігоря Валерійовича. Та про це згодом.

Отже, спочатку НАБУ завітало до Райффайзен банку і не тільки у справі VAB Банку, а потім прокуратура і СБУ затримали главу Укрексімбанку. У першому випадку все прозоро і зрозуміло, в іншому по суті незрозуміло нічого. Томуліпше почати з хорошої новини, вірніше, з поганої новини, але з якої все буде відомо.

За фактом випадок VAB Банку — це такий собі Приватбанк в мініатюрі, коли гроші вкладників скеровувались на свої підприємства, банки працювали мов фінансова піраміда, ніби пилотягом висмоктуючи кошти

Справа VAB банку

Так би мовити, як ви банк назвете… Тут досить проста справа. І НБУ вже три роки носиться по всіх правоохоронних органах, намагаючись змусити їх працювати і покарати менеджмент і власника банку, який довів свою фінустанову до банкрутства і не повернув рефінансування. Зараз Бахматюк намагається себе видати лицарем на білому коні, але фактично випадок VAB Банку — це такий собі Приватбанк в мініатюрі, коли гроші вкладників скеровували на свої підприємства, банки працювали як фінансова піраміда, ніби пилотягом висмоктуючи кошти. При цьому банки були лише вершиною айсберга, про що вас достеменно поінформують іноземні інвестори, яким Бахматюк винен мільярди доларів, запозичених на два його активи — виробника яєць Авангард і Укрлендфармінг, агрокомпанію з найбільшим в країні банком землі. Кредитори зараз навіть листа написали, коли почули новину, що Бахматюк пропонує державі домовитися, але при цьому стверджує, що з усіма іншими він вже домовився. М’яко кажучи, кредитори шоковані.

Загалом, носився Нацбанк по правоохоронних органах, а в підсумку прийшли за колишніми співробітниками Нацбанку. При цьому НАБУ висуває менеджерам регулятора всесвітню змову на основі фактів виконання Нацбанком своїх обов’язків. Так, може, НАБУ теж дивиться 1 + 1, де вже роками розповідають, що в НБУ оселилося всесвітнє зло. Але там кажуть, що НБУ — зло, тому що знищували банки, тобто не надавали рефінансування. А судять їх тепер за те, що вони давали рефінансування. І потрібно якось визначиться, що ж таке зло насправді.

Насправді життя набагато складніше. Нацбанк за Гонтаревої і Писарука змінив правила рефінансування і припинив роздавати його повсюдно, як було раніше. Тепер кредити видавалися тільки під заставу активів. Але Нацбанк мав підтримувати банківську систему, в цьому було його завдання. Тому регулятор готовий був надавати підтримку всім фінансовим установам. Але за умови, що вони виконують програму оздоровлення. І якщо банкіри замість того, щоб вносити капітал в свої фінансові установи, починали виводити гроші, то ось тоді банки виводилися з ринку. Але знати заздалегідь, що будуть робити власники банків, було просто неможливо. Тому і часто-густо траплялися випадки, коли банк спочатку отримував рефінансування, а потім виводився з ринку. Просто через те, ні в кого не було кришталевої кулі.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Але, на думку НАБУ, чиновники Нацбанку вдалися до злочинної змови з Бахматюком. Щоправда, чому, якщо вони й були в змові, то вже за 40 днів вивели банк з ринку, невідомо.

Що закидають Писаруку і компанії? Перше — що дали кредит швидко. Дуже це підозріло. Всього два дні на прийняття рішень щодо кредиту під час фінансової кризи. Поквапилися. Дійсно, навіщо швидко давати стабілізаційні кредити. Треба було почекати місяць. Може, вже й не треба було на той час кредит видавати. Друге — кредит був незабезпеченим, тому що банк завищив оцінку нерухомості, яка виступала як застава.

Щоправда, завищив, про що сам Нацбанк давно повідомив всі органи. VAB Банк обдурив НБУ, який на той момент просто не робив свою оцінку застав. А банк Бахматюка сфальсифікував оцінку. При цьому одним з оцінювачів була досить авторитетна компанія. Але власне кредит покривався не тільки запорукою, а й особистим поручительством Бахматюка. Тобто він відповідає за цим кредитом усіма своїми активами, яких набагато більше, ніж сума рефінансування в 1,2 млрд гривень. І через який Нацбанк судиться з Бахматюком. Судиться навіть заразт. І програти може тільки в тому випадку, коли власне суддя є потенційним клієнтом НАБУ.

Швидше за все, приймаючи рішення в авралі фінансової кризи, люди з НБУ підозрювали, що Бахматюк їм підсовує щось не те, ось і підстрахувалися договором поруки, з якого Бахматюк не може зіскочити. Саме тому Бахматюк і пропонував мирові угоди, про які зараз сурмлять його глашатаї. Тому що відповідає всім своїм майном і не може просто кинути. Інша справа, що мирові угоди укладають з позичальниками, які потрапили в скрутне фінансове становище, а не шахраями. Але це інша історія.

Чому ж НАБУ, незважаючи на всі наведені аргументи, продовжує наполягати на своєму і переслідує колишніх співробітників Нацбанку? Тут є або версія непрофесіоналізму, просто через те, що детективи мало в чому розуміються на роботі Нацбанку і відчувають тиск зверху, де вимагають посадок і результату. Або це теорія змови. Теорії змови завжди люди люблять більше, тому і здатні угледіти вплив Коломойського на НАБУ, тим більше останні вже засвітилися у витягах документів по суду Лондона з державного Приватбанку, що можна логічно пояснити тільки бажанням Коломойського отримати доступ до цих документів.

Наразі український бізнес і наші кредитори розглядають справу як фактор тиску на незалежний регулятор. І в підсумку місія МВФ, приїжджаючи до Києва, розповідає про долю Писарука, а Європейська Бізнес Асоціація обирає Писарука членом правління, підтверджуючи, що бізнес сприймає його як людину з бездоганною репутацією.

Навіщо Коломойському справа проти Писарука? Ігор Валерійович давно веде хрестовий похід проти правління Нацбанку. І хоче зірвати співпрацю з МВФ. Справа проти Писарука цьому дуже навіть сприяє. Не кажучи вже про те, що створює для МВФ модель майбутнього, якщо вони продовжать вимагати від України розслідувати виведення з Приватбанку мільярдів доларів. Справа Писарука ніби натякає, що коли ви продовжите на нас тиснути, ми візьмемо правління Нацбанку. Тим більше, сам глава НАБУ в інтерв'ю запевняє, що їм передали справи по Приватбанку і вони вже розслідують діяльність НБУ.

Справа Укрексімбанку

Є тінь Коломойського і в справі, в рамках якої затримали главу Укрексімбанку. Це справа ведеться прокурором Куликом, тим самим клієнтом НАБУ, такий собі Карлсон, що живе в незаконно побудованому поверсі в середмісті Києва. Прокурор Кулик перед виборами так часто літав до Ізраїлю, що навіть якщо б він літав туди плакати біля Стіни Плачу, то випадково зустрів би там Коломойського. Але ходять чутки, що літав він туди не випадково.

І ось зараз, коли сам прокурор з дня на день буде звільнений з прокуратури, він дає команду заарештувати главу Укрексімбанку, що є досить близьким родичем Порошенка. Що само по собі, звичайно, не є злочином, але показує не надто коректну ситуацію, коли державний банк віддається за квотою в управління родичеві президента.

І в цій справі є суть і є форма. Спочатку про суть. Вона взагалі незрозуміла. Важко сказати, чи є причини звинувачувати в чомусь саме главу правління Укрексімбанку. Дії, які йому закидають, були вчинені в інтересах керованої ним фінансової установи. Але дійсно мають сумнівну історію. Він домігся погашення кредиту, що дуже добре для балансу банку. Але зробив це, можливо, завдавши шкоди інтересам держави, яка намагалася забрати депозит собі, адже ці гроші були спочатку заморожені як кошти Януковича. Зробив це Гриценко за допомогою зняття арешту з цього рахунка. Але, не маючи права вимагати або просити цього. З іншого боку, не він прийняв рішення, що це можна робити. Загалом, тут хто що хоче, те й побачить.

А якщо розглядати глобально, то це взагалі сюрреалістичний процес. Прокурор Кулик звинувачує групу осіб (Ложкін, Порошенко тощо) в тому, що вони продали Курченку медіахолдинг, ніж допомогли йому відмити гроші. Але це не дуже логічно, адже тоді коли у вас куплять квартиру, а потім з’ясується, що гроші на цю квартиру поцупили, то вас звинуватять у сприянні та змові. Або, наприклад, тоді і Ярославського можна звинуватити в тому, що він є учасником злочинного угруповання, адже продав Курченкові футбольний клуб Металіст.

Уся справа виглядає радше способом пришити кобилі хвіст і є формою політичного переслідування на замовлення Коломойського, яке відпрацьовує Кулик

Отже, вся справа виглядає скоріше способом пришити кобилі хвіст і є формою політичного переслідування на замовлення Коломойського, яке і відпрацьовує Кулик. Надто вже сюрреалістичною є ця справа. Що вкотре підтверджується формою. Тому що тихий інтелігент Гриценко був затриманий в жорсткій формі, начебто той наркобарига. При цьому саме затримання було здійснено в суботу, що гарантовано залишало його в СІЗО на 2 дні. Таким чином, хто б не планував це затримання, він прагнув зробити це в максимально принизливій і жорсткій формі, що характерно для особистої помсти, й аж ніяк не для правосуддя.

Розслідувати махінації у фінансовій сфері потрібно. Але не можна їх замінювати окозамилюванням або помстою. Адже люди ніколи не поважають банкірів. Тим більше суспільство, пронизане соціалістичними ідеями. Значна частина населення України може вважати, що банкіри — це зло, особливо ті пов’язані з Порошенком чи Нацбанком. Але грати на таких бажаннях — це шлях в нікуди. І для суспільства теж. Тому що такі справи не мають нічого спільного з верховенством права. А верховенство права — це обов’язкова умова для успішної країни. Тож усі теорії змови геть зникнуть тоді, коли в залі суду опиняться топ-менеджери і колишні власники Приватбанку.

Показати ще новини
Радіо NV
X