Ліванці — молодці? Приклад для тих, хто підтримує дефолт в Україні
25 лютого, впливова на Близькому Сході і в Лівані організація Хезболла (Hezbollah) заявила, що «Ліван не прийме імперіалістські методи МВФ в управлінні економікою країни».
Ще через 2 тижні прем'єр-міністр країни Хасан Діаб (Hassan Diab), який сформував уряд тільки в січні, сказав, що країна стала перед складним вибором: або оплачувати свої борги перед кредиторами або спрямувати всі кошти для соціальних виплат і надання базових послуг населенню.
У підсумку вибір був зроблений: Мінфін Лівану 9 березня не здійснив платіж за євробондами в $1,2 млрд, таким чином допустивши перший суверенний дефолт в історії цієї близькосхідної країни. Навіть в умовах громадянської війни 1975−1990х років влада країни завжди платила за боргами.
Пам’ятається, що в той же день деякі українські молоді політики, підтримувані українськими олігархами, що просували в той час ідею відмови від роботи з МВФ і дефолту України, публічно заявили, що «ліванці — молодці», і з них треба брати приклад уряду України, що тільки недавно розпочав роботу.
Чотири місяці по тому можна побачити, яку стратегію пропонували Україні. Ситуація в Лівані сьогодні наочніша, ніж десяток підручників про те, чому країни бідні. Навіть красномовніша, ніж фото, які я опублікував на своїй сторінці в кінці березня, про те, до чого в різних країнах призводять дефолти і нерозумні економічні політики.
Зараз в Лівані найгірша економічна і політична криза з моменту набуття суверенітету в 1943 році. Багато експертів називають ситуацію «соціальною катастрофою». Безробіття виросло: понад 250 тис з 1.6 млн працівників у країні опинилися на вулиці в перший місяць. На сьогодні безробітним є кожен третій працездатний ліванець. Кожен п’ятий магазин в країні закрився.
Курс ліванського фунта був прив’язаний до долара США впродовж останніх 30 років — з 1997 року. Зараз же з початку року ліванська валюта девальвувала майже на 85%. Імпорт впав на 40%. Резерви Центробанку тануть на очах, і зараз у країни немає коштів навіть для оплати критичного імпорту. Імпортери кажуть, що Центробанк не продає валюту навіть для покупки пшениці як мінімум протягом місяця.
Готівкової валюти у вільному офіційному обертанні немає взагалі. Розвинувся чорний ринок валюти — різниця між офіційним курсом валюти і чорним ринком — 6 разів. NYT написала, що обмін валюти в Бейруті схожий на торгівлю наркотиками — обмін проходить в парках або підворіттях, про зустрічі домовляються онлайн і під вигаданими іменами — люди бояться переслідувань.
У банків немає вільної ліквідності — в результаті через неплатежі були заморожені або обірвалися багато логістичних та виробничих ланцюжків. Це призвело до ще більших «набігів» клієнтів на банки. Як результат, банкам довелося ввести валютні обмеження видачі коштів з рахунків фіз осіб в розмірі 100 доларів в одні руки. Інформація про такі обмеження банків миттєво призвела до того, що надходження грошей від ліванців, які працюють за кордоном і відправляють гроші додому, миттєво вичерпалися — ніхто не хотів, щоб гроші зависли в банку. Недоступні на рахунках долари клієнти почали називати «lollars» — ліванські долари.
Інфляція в країні починає рости по спіралі: якщо в лютому інфляція рік до року була 11.4%, то в березні: 17.5%, квітні: 46.6% і в травні 56.5%. Варто сказати, що інфляція в травні 2019 року було всього лише 3.6%.
В країні почали відключати електрику, не роблячи винятків навіть для світлофорів. У жаркому кліматі Бейрута не працюють кондиціонери. Були дні, коли в центральному госпіталі, який опікується хворими COVID (Rafik Hariri University Hospital) світла не було 20 з 24 годин. Зараз стандартно світло відключається в лікарні на 6 годин на день. Крім того, девальвація значно погіршила ситуацію з поставками медичного обладнання для лікарень, які приймають хворих короновірусною інфекцією.
Провідний університет країни (The American University of Beirut), заснований ще в 1866 році, що входить в топ-200 університетів світу, оголосив про можливе закриття через фінансові проблеми. Знову-таки університет пережив громадянську війну 80-х.
В умовах дедалі більшої інфляції і за відсутності грошей в Лівані розвивається бартер: з’явилися дошки оголошень, де люди обмінюють, наприклад, нові ваги на пачку памперсів і пляшку олії. В іншому ФБ оголошенні пропонувалося поміняти зелене платтячко 6-річної доньки на цукор і молоко.
Зовнішні ринки для Лівану закриті — суверенні борги торгуються в п’ять разів дешевше за номінал, що показує скептицизм з боку інвесторів в тому, що у країни вийде вийти з кризи. Це дешевше, ніж на піку падіння боргів Аргентини або Еквадору. Кредитно-дефолтні свопи для Лівану дорожче, ніж для Венесуели. Переказів з-за кордону немає. Втрати економіки в цьому році оцінюються в $70 млрд. Центральний банк зазнав значних збитків і фактично є банкрутом. Для його капіталізації було прийнято рішення створити спеціальну компанію з управління активами державних підприємств, прибуток від якої піде на капіталізацію центробанку.
Відомий телеведучий — шеф Антуан Ель Хаджі (Antoine El Hajj) протягом трьох десятиліть п’ять днів на тиждень виходив на телеекрани з кулінарною передачею. В кінці травня він перестав розповідати про те, як робити стейки — він зрозумів, що серед його глядачів залишилося не так багато тих, хто може дозволити собі купити м’ясо. Спочатку він поміняв м’ясо на курку в рецептах. Потім зрозумів, що і курка стала дуже дорогою і почав розповідати про те, як приготувати смачні страви з меншою кількістю масла, яєць і дешевшими овочами. Тепер шеф говорить, що головне не так смачна їжа — для нього стало важливим, щоб «програма допомагала людям продовжувати їсти».
За опитуваннями World Food Programme більше 50% населення боїться, що в наступному місяці їм не буде чого їсти. Для забезпечення країни критичним продовольством необхідно $5 млн в день. Таких грошей немає в уряду. Супермаркети ввели обмеження на відпуск продуктів харчування. У травні 100 неурядових ліванських організацій об'єдналися для збору продуктів і допомоги найбіднішим 50 тис сімей, але вони зізнаються, що не зможуть забезпечити харчуванням 2 млн осіб, які, за оцінками експертів, зазнають труднощів з постійним доступом до харчування. Рік тому така ситуація не могла наснитися цій середземноморській країні навіть в страшному сні.
Як результат, 21 травня прем'єр-міністр визнав, що країна перебуває на межі продовольчої кризи і попросив допомоги «імперіалістичні» США і ЄС, в чомусь погрожуючи, що голод може призвести до збільшення кількості біженців з країни в Європу.
Прем'єр-міністр визнав, що економіка країни перебуває у вільному падінні, і Бейрут звернувся за допомогою до МВФ, чекаючи кредит в розмірі $10 млрд. На цей момент переговори не закінчилися успіхом ще, але вже зрозуміло, що на вихід країни з кризи, викликаної нерозумними політиками (рolitics або politicians), піде мінімум від 3 до 5 років.
На думку міжнародних експертів криза зробила багатих людей, що володіють активами в валюті, багатшими, практично знищила середній клас, зробивши його бідним. Бідні ж люди були фактично поставлені на межу виживання і зараз ледве зводять кінці з кінцями. Вони фактично не можуть знайти кошти для покупки продуктів харчування та засобів гігієни.
За перші п’ять місяців 2020 року кількість вбивств у країні зросла в 2 рази, зростання крадіжок автомобілів — на 50%. Економічна криза викликала масові протести — люди вийшли на вулицю і вимагають відставки уряду. Карантин на деякий час прибрав людей з вулиць, але після послаблення медичних обмежень, кількість протестів знову зросла. Цими вихідними протести були наймасштабнішими з великою кількістю вандалізму, зіткнення з поліцією були жорсткими. Багато банків виставили металеві загородження перед відділеннями. У Тріполі були задіяні армійські війська.
Коли вам хтось із українських політиків буде розповідати про те, яка ж ліванська влада молодці, що оголосила дефолт, нічого не відповідайте у відповідь — просто перечитайте цей текст і погугліть фото Бейрута. І не слухайте таких політиків.
