Як ДПКЗУ прирекли до дефолту. Збитки бюджету перевищать $1 мільярд

24 січня, 19:43

Ситуація, що склалася, — класична для державних компаній України історія, коли бюджет зазнає величезних втрат унаслідок відмови посадових осіб взяти на себе відповідальність за складні менеджерські рішення.

Як громадянин України, я вдячний американським партнерам за $200 мільйонів військової допомоги і британським за шість літаків з протитанковими гранатометами. Ці мої почуття підсилюються щирим нерозумінням, чому заради процвітання жменьки чиновників та аферистів у передвоєнний період ми відмовляємося приватизувати Державну продовольчо-зернову корпорацію України і викидаємо в смітник мільярди доларів.

Відео дня

Через нездатність ДПЗКУ перерахувати Китаю черговий транш на майже $100 мільйонів у січні 2022 року дефолт за кредитом у $1,5 мільярди є неминучим. Але ще в січні 2015 року мною, тодішнім головою корпорації, було поінформовано уряд про планову збитковість, пов’язану насамперед з надмірним кредитним навантаженням і некерованими ризиками збитків від курсових втрат. Неможливість забезпечити виплату відсотків і поготів повернення тіла кредиту коштом основної діяльності ДПЗКУ, тобто зернової торгівлі, була очевидною. Як рішення, моя команда запропонувала якнайшвидше розпочати реструктуризацію кредиту і роздержавлення компанії.

Нагадаю, що на той час у процесі внутрішнього аудиту Державної продовольчо-зернової корпорації України нами були виявлені погані борги, фактично — крадіжки на суму близько $200 мільйонів. Однак тоді $1 мільярд на депозиті ДПЗКУ в Укрексімбанку і близько $300 мільйонів в оборотних коштах і товарних запасах ще давали шанс з честю вийти з ситуації з китайським кредитом, виданим під державну гарантію України. Здавалося, що рішення на поверхні. Треба було зупинити втрати, повернути основну суму в $1,3 мільярда з $1,5 мільярдів кредиту, спокійно домовитися про реструктуризацію залишків боргу в $200 мільйонів і передати очищену від кредитних зобов’язань корпорацію на приватизацію.

Уряд не дослухався до аргументів Правління ДПЗКУ, що компанія не має цінності для держави, а в майбутньому приноситиме лише збитки і ризик того, що кредит доведеться віддавати Китаю з бюджету України. За своєю традицією чиновники зробили в січні 2015 року те, що вони вміють найкраще — відклали проблему на далекий 2022 рік.

Невдалими були спроби команди ДПЗКУ донести до посадовців і широкого загалу думку про те, що єдиним виходом є роздержавлення через продаж корпорації Фондом держмайна. За нашими оцінками, це мало принести державі $350−450 мільйонів доходу, замість планових збитків та потенційної активації державної гарантії. Натомість проти мене особисто та профільного міністерства було розпочато дискредитаційну кампанію з таким меседжем, ніби нашою ціллю є продаж за безцінь неоціненного активу. Продовольчо-зернову корпорацію порівнювали з куркою, що несе золоті яйця.

Усі учасники тієї кампанії мовчать тепер, коли сума задокументованих збитків ДПЗКУ з 2010 року перевищила 20 мільярдів гривень — це без урахування корупції та втрати ПДВ — а корпорація не має на рахунку й $100 мільйонів для сплати траншу за кредитом, тобто перед розпорядниками державного бюджету постає похмура перспектива шукати $1 мільярд для сплати боргу Китаю. Чомусь люди, яких називали фахівцями галузі, більше не розхвалюють державну компанію, яка потенційно вартує громадянам України під 50 мільярдів гривень, що не були б зайвими ані для сплати комунальних субсидій, ані для закупівлі сучасної оборонної зброї.

Навіть гіршою, хоч це складно уявити, була реакція правоохоронних органів. 2015 року народилася кримінальна справа — не за фактом сотень мільйонів доларів збитків держкорпорації, а через дві угоди постачання зерна майбутнього врожаю, підписані мною та виконані з прибутком для ДПЗКУ 2016 року. Уже сьомий рік справа перебуває в судах і не завершилася навіть восени 2021-го, коли Антикорупційний суд виніс виправдувальний вирок. Спеціальна антикорупційна прокуратура не має більшого клопоту, ніж боротися з прибутковими контрактами, та продовжує позиватися з цього приводу в апеляційній палаті ВАКС проти мене та двох директорів елеваторів, що чесно виконали зобов’язання з повернення коштів за рішеннями господарських судів. Чергове засідання відбудеться 24 січня о 14:00 в апеляції ВАКС.

Ми впевнені, що переможемо в цьому безглуздому процесі. Та, на жаль, жоден український суд не здатен ухвалити політичне рішення з роздержавлення неефективних державних підприємств. Сміливість знести руїни радянської економічної системи, відкрити нові джерела наповнення бюджету і завершити багаторічні корупційні епопеї має взяти на себе керівництво держави.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X