Де взяти кошти на утеплення будинків
Економіст Артур Оукен свого часу запропонував для опису процесів відбирання грошей у багатих та передачі їх бідним модель "дірявого відра". Держава, писав він, переносить гроші від багатих до бідних за допомогою дірявого відра - частина грошей витікає. Так, в рідних для Оукена Сполучених Штатах, при спробі перерозподілу доходів, з 350 доларів, вилучених у багатих, до бідних доходять всього лише 100, а 250 - зникають в процесі.
До чого ця історія? Незважаючи на те, що в країні зараз немає грошей на справжню рівність, можна спробувати забезпечити хоча б рівність можливостей. Хоча б в такій відносно вузькій сфері, як енергоефективні заходи в житловому секторі.
Житловий фонд України кричуще неефективний в питанні споживання енергоресурсів. У цьому сегменті ми споживаємо в 4 рази більше енергії, ніж сусідня Польща - країна з подібним кліматом. Чому? Тому що наші будинки побудовані і експлуатуються без урахування необхідності економії теплоресурсів. Та й населення до останнього часу не особливо замислювалося про це, оскільки вартість енергоресурсів субсидувалася державою. Така схема передбачала вилучення грошей на опалення у населення в неявній формі - тобто безпосередньо з бюджету, з наших податків. Через це ми недораховувалися багатьох можливих державних благ - гроші йшли на дотації комунальних підприємств.
Зараз ситуація змінюється, і населення нашої країни починає бачити ці гроші у себе в квитанціях на оплату тепла. Тому питання енергоефективності стало ключовим як для держави - для зменшення залежності від зовнішнього противника-постачальника енергоресурсів, так і для жителів - щоб платити менше. З цією метою в 2015 році була запущена програма Державного Агентства енергоефективності для спільного фінансування енергоефективних заходів для мешканців та асоціацій власників багатоквартирних будинків. Використовуючи ресурс «єдиного вікна» - державні банки, жителі України змогли отримати кредитування на модернізацію житла.
За кілька місяців існування програми, було видано кредитів на суму понад мільярд гривень. У цьому році фінансування успішної програми було ще більш розширене. Тому, яким чином державні гроші повинні доходити до мешканців -надзвичайно важливе питання.
У суспільній свідомості конкурують два базових підходи: назвемо їх "фінансовий" та "дотаційний". У випадку з першим, необхідно використовувати максимально доступні ринкові механізми, підключивши комерційні структури і знизивши до мінімуму роль державних. Другий підхід передбачає активну участь саме державних інституцій, припускаючи в ідеалі відмов від використання комерційних структур.
Схема "фінансового" підходу така. Власник приватного будинку або об'єднання власників багатоквартирного будинку звертаються до банку для отримання кредиту на енергоефективні заходи, отримують гроші, проводять ці заходи, отримують компенсацію за тілом кредиту до 40% згідно з програмою підтримки від Держенергоефективності. Далі вони виплачують суми, що залишилися по кредиту. Участь держави тут обмежена виплатою компенсації після виконання робіт.
У легкості виконання програми проявляється вся суть "фінансового підходу": комерційні структури, які зацікавлені насамперед у власній вигоді, проводять цілу кампанію для просування енергоефективності, при цьому задовольняють запити клієнтів і потреби держави.
Aльтернативний підхід може виглядати приблизно так: споживачі самі знаходять гроші на енергоефективні заходи та звертаються в офіс програми з тим, щоб отримати компенсацію частини витрачених коштів. Передбачається, що якась державна комісія оцінить ефективність проведених заходів після чого компенсаційні гроші виявляться у споживача.
«Дотаційний» підхід неможливий без участі в програмі додаткових інструментів у вигляді муніципальних комісій або державних чиновників. До чого це призводить в більшості випадків? До системи видачі грошових ресурсів на користь того або іншого «фаворита» в певний час і в певному місті. Тобто задіюється знову таки принцип «дірявого відра».
У той же час, відділення банків є скрізь, що забезпечує рівність в доступі до реалізації ринкової моделі в будь-якому місті.
Більш того, очікування черги на отримання грантових ресурсів від держави призводить до того, що власник залишається пасивним, що не бере на себе відповідальність за свою власність, не переходить до розряду активних учасників процесу. Це має негативну довгострокову перспективу в масштабі держави. Для трансформації країни потрібні рішучі, відповідальні люди - і одним з додаткових завдань програми підвищення енергоефективності є активація таких людей.
Чинний фінансовий механізм, звичайно, потребує поліпшення. Головне - це привернути до участі в програмі фінансування енергоефективних заходів в житловому секторі не тільки державні, а й комерційні банки.
Але правда така, що зараз тільки банки з програмою кредитування енергоефективних заходів та їх державною підтримкою забезпечують і забезпечуватимуть надалі реальні результати на цьому ринку. Банки, як комерційні організації, орієнтовані на клієнта - і робота робиться тому, що це вигідно! Тим самим забезпечується стабільність - в будь-який час власник приватного будинку або об'єднання власників багатоквартирного будинку можуть швидко і легко отримати кредит, зробити будинок більш енергоефективним, отримати компенсацію та почати економити вже сьогодні.
