Суперцикл сировини. Що відбувається і чи добре це для України?

8 липня 2021, 10:44

Вже кілька місяців весь світ обговорює зліт цін на більшість видів сировини. За багатьма позиціями і товарними групами не тільки піднялися ціни, а й утворився відчутний глобальний дефіцит. Що це означає для України?

Нафта, залізна руда, мідь, літій і паладій, а також деревина, зерно, кукурудза олійні і навіть цукор і молочка — ціни на ці та багато інших видів сировини і товари злетіли по всьому світу. Згідно Продовольчій і сільськогосподарській організації ООН, деякі позиції цього сектора виросли більш ніж на 40% — найбільший показник з 2011 року. Ціна міді досягла $10 тис. Вперше за десятиліття, паладій перевалив за $3 тис. за унцію, а нафті Міжнародне енергетичне агентство (IEA) передрікає зростання вище доковідної ціни вже до кінця 2022 р. Звичайно, такий стрибок сировини миттєво позначився на інфляції і зростанні цін на споживчі товари, яке в США досягло вже 5% — теж найкрутіше підвищення споживчого індексу з 2008-го.

Відео дня

Причин цього відразу декілька:

По-перше, найочевидніша: світ виходить з карантинів і локдаунів. При цьому Китай тут попереду планети всієї з 18,3% приросту ВВП за перший квартал року. Істотна частина як бізнесів, так і експертів схиляється до того, що це головна і єдина причина і скоро все збалансується. Мовляв, звичайний цикл, нічого він не супер. Але є й інші чинники, які не можна не помічати.

Друга причина: недостатнє інвестування в нові сировинні проєкти і, як наслідок, очікуваний дефіцит у горизонті наступних 3−5 років. Я зараз говорю, перш за все, про вуглеводні. Наведу лише один приклад: коли я працював у глобальній компанії Chevron в 2013—2015 рр., їх щорічний обсяг інвестицій становив $40 млрд., а план на період 2023−2025 — $14−16 млрд на рік. Навіть зараз, коли нафта, газ і вся сировина злітає з трампліну, нафтогазові компанії вважають за краще виплачувати прибуток акціонерам, а не реінвестувати. У JPMorgan брак інвестицій у цей сектор по всьому світу оцінюють в $600 млрд на період 2021−2030 рр., що може призвести до відчутного дефіциту чергового витка цін) вже в найближчі 3 роки. Але ця ситуація стосується не тільки енергоресурсів, а й інших традиційних викопних.

Наші товари в світі ніхто не чекає, всі ці ніші потрібно буде вигризати з боєм

Третя причина: глобальна декарбонізація і інфраструктуризація (слово сам придумав, копірайт). Згідно з Міжнародним агентством відновлюваної енергетики (IRENA) до 2050 р. світу потрібно буде витратити близько $110 трильйонів на декарбонізацію, зокрема відмову від використання викопних палив, революцію в металургії та будівництві, а також повторний винахід рослинництва, скотарства та харчової промисловості. «Green Deal» ЄС, трильйонні інфраструктурні пакети Байдена, південно-східна Азія, що росте на очах — все це лише маленька частина цієї глобальної трансформації, яку вже не зупинити. А багато груп «зелених» і високотехнологічних товарів, від електромобілів і вітряків до електролізерів і всіх видів гаджетів вже вимагають експоненціально більше міді, літію, кобальту, оксиду неодиму-празеодиму та інших рідкісних металів і сплавів, які видобуваються в таких же кар'єрах і плавильнях. І навіть якщо це і не є головною причиною поточного суперциклу, ця тенденція однозначно один з головних локомотивів майбутнього.

Що це означає для України, експортоорієнтованої сировинної економіки?

У короткостроковій перспективі наші експортери зловили хвилю і будуть максимізувати валютний прибуток. І, до речі, не факт, що він буде осідати в Україні. Точніше, майже факт, що не буде. Деякі, можливо, використовують цей момент для інвестицій в модернізацію наявних підприємств або розвитку нових проектів. Але, впевнений, це все буде стосуватися переважно їх головного бізнесу: сировини.

Вже 2 роки поспіль я відвідую чудовий захід Grain Ukraine, заснований Андрієм Ставніцером. Це конференція всіх головних гравців агроринку України і на ній чудово все: локація біля моря, бездоганна організація, найвищий рівень учасників, як від бізнесу, так і від держави, закордонні гості та феєричні афтепаті. Хоч у UFuture поки і немає бізнесу в цій галузі, я з великим інтересом слухаю спікерів, намагаючись зчитати макротренди і потенційно зловити нові можливості. Мене дуже надихає, як розвивається цей сектор у нашій країні. Це, дійсно, один з флагманів економіки України. Але за 2 роки я не почув ні про один новий проєкт у глибокій переробці або виробництві кінцевих товарів. У перевалці — так, в логістиці — так, у портах — так, у вагонних складах — так. У виробництво кінцевих товарів, а тим більше створення брендів і виведення їх на міжнародний рівень — ні.

І на те є об'єктивні причини. Насправді, за найперспективнішими для України групами товарів, які ми могли б виробляти в країні з сільськогосподарської сировини, майже всі ринки, що нас оточують, відгородилися митами, квотами та іншими нетарифними бар'єрами. Це стосується і ЄС, і Туреччини, і РФ, і країн Митного союзу. А такі великі ринки як Китай, США і навіть Близький Схід сфокусовані на розвитку переробки і виробництва всередині своїх країн і, в принципі, вважають Україну стратегічною загрозою в конкуренції на глобальному ринку продовольства. Тому наші товари в світі ніхто не чекає, всі ці ніші потрібно буде вигризати з боєм. А інвестувати у виробництво виключно для внутрішнього ринку України часто просто не має сенсу.

Відповідно, тут без довгострокової і продуманої державної політики нічого не зміниться. Ніякі суперцикли і надприбуток в сировині не відродять українську промисловість, сама собою вона не з’явиться, та й ринок не зацікавлений у її створенні. Про це говорить як підсумок всіх років незалежності, так і досвід більшості успішних неуспішних) країн.

Відродити промисловість і побудувати конкурентне виробництво в країні може тільки комплексна державна програма. При цьому вона повинна надавати не тільки регулярні і адміністративні поліпшення, а й вкрай привабливі фінансові стимули: податкові пільги, умови кредитування, страхування тощо. І ці стимули повинні бути як мінімум не гірше, ніж в сусідніх Польщі та Туреччині, а по -правильному — набагато краще, оскільки ризик України все одно ніхто не відміняв.

Можливо, при правильному адмініструванні і грамотному підході, синергія державної політики і бізнес-інтересів змогла б включити Україну в цей і всі наступні цикли, забезпечивши нашій країні гідне майбутнє і місце в світовій економіці. Мені б дуже хотілося в це вірити. Тому, як писав незабутній Михайло Жванецький і доносив зі сцени незрівнянний Роман Карцев: «Так тому що, а коли ж? Уже ж всюди».

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X