Страшніше невдоволення тарифами. До чого призведе непослідовність Кабміну в цінах на газ

10 лютого 2021, 14:40

У розпал сезону ситуація в тепловій енергетиці наочно демонструє «ефективність і професіоналізм» Кабінету міністрів, який розтягнувся в шпагаті та просто намагається не впасти.

Складається не просто скандальна, а небезпечна ситуація: непослідовні дії в сфері регулювання призведуть до проблем набагато серйозніших, ніж соціальне невдоволення тарифами. З одного боку, МВФ вимагає ринкових цін на енергоносії, а з іншого — президент вимагає «ручних» цін на газ для населення, але водночас ціна на газ для підприємств теплоенергетики залишається ринковою, а тарифи на тепло для абонентів — фіксованими.

Відео дня

Що сталося

18 січня Кабінет Міністрів знизив для населення третину ціни на природний газ і зафіксував його граничну вартість на рівні 6,99 грн за 1 куб. м, тариф на транспортування — до 1,79 грн за 1 куб. м.

А для підприємств теплокомуненерго ні цих, ні будь-яких інших «карантинних» знижок не передбачено, а ціну на газ для абонентів централізованого теплопостачання розраховують з урахуванням зміненої ціни на європейських хабах. Проте нововведення Кабміну торкнуться хіба що індивідуально опалювальних газом домогосподарств і співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), обладнаних газовими плитами або автономним газовим опаленням.

Тобто для побутових споживачів ціна на газ озвучена, зафіксована і навіть задіяна, а ось ціна газу за минулий січень комунальним підприємствам в регіонах досі невідома. Прогнозувати будь-які суми і порядки розрахунків з учасниками ринку неможливо за замовчуванням.

Для забезпечення фінансової стабільності та безперебійної роботи КП повинні бути прописані механізми вирішення проблемних питань, що виникли в сфері централізованого теплопостачання в зв’язку з подорожчанням природного газу для підприємств комунальної теплоенергетики.

Як Кабмін намагається вирішити проблему

Нещодавно глава Асоціації міст України Віталій Кличко звертався до президента Зеленського з попередженням: при актуальній ціні на газ тепловики будуть змушені підвищити тариф щонайменше в 1,5 раза. Ціна, за якою Нафтогаз продає тепловикам газ, прив’язана до формули з урахуванням зміни ціни на хабі TTF: в листопаді тепловики купували паливо по 5 375,37 грн за 1 тис. куб. м, в грудні вартість газу підвищили до 6 103,1 за 1 тис. куб. м., а діючий тариф на тепло і гарячу воду розрахований виходячи з ціни газу 4 048,5 грн за 1 тис. куб. м., що вже є достатньою підставою для дворазового підвищення.

У Нафтогазі ж пообіцяли не публікувати ціну на газ для виробників теплової енергії в рамках PSO «до завершення поточних переговорів між державними органами, Асоціацією міст, представниками виробників тепла і НАКом».

Тому вчора (9 лютого) Кабмін терміново зібрав мерів міст для прийняття остаточного варіанта і підписання якогось «меморандуму», зміст якого замість зобов’язань (а отже, і відповідальності) уряду перед містами, передбачає лише обіцянки знайти можливість і розробити прийнятний механізм компенсації тарифної різниці ціни на газ до вересня 2021. Кабмін не в змозі закріпити свої рішення постановою і приховується за документи, що ні до чого не зобов’язують, на кшталт меморандумів.

Для побутових споживачів ціна на газ озвучена, зафіксована і навіть задіяна, а ось ціна газу за минулий січень комунальним підприємствам в регіонах досі невідома

Запропонований урядом варіант меморандуму пропонує не фіксацію ціни на газ, а всього лише відстрочку платежу до 1 жовтня, а це означає, що тепловики продовжать платити за газ на 30% вище від біржових цін в Україні. Ціна на газ для підприємств залишається ринковою, при цьому граничний поріг відсутній, що не дає можливості спланувати діяльність до кінця опалювального сезону. Тариф при цьому фіксують старий: для нас це 1 229,0 грн за г/кал, що покриває тільки 60% наших загальних витрат.

Станом на 26 січня 2021 року сумарна прострочена заборгованість підприємств ТКЕ, ТЕЦ перед НАК Нафтогаз України становить десь 53,6 млрд грн, а заборгованість держави підприємствам ТКЕ — 25,7 млрд. Пені і штрафи державі за несплату цього боргу ми нарахувати не можемо, тоді як пені і штрафи нам, цілком ймовірно, нарахує Нафтогаз.

Меморандумом згадано, що ця багатомільярдна різниця в тарифах не повинна покриватися за рахунок місцевого бюджету і це, звичайно, чудово, але викликає закономірне питання: за рахунок чого її покривати тоді будемо? До того ж цей пункт суперечить тому, де ми все-таки повинні сплатити за газ за ринковою ціною, хоч і з відстрочкою.

Держава не визначає механізму повернення цих коштів комунальним підприємствам, не вказано це і в проекті меморандуму. Зате існує реальниі̆ ризик, що левову частку різниці в тарифах доведеться заплатити місцевим бюджетам, які до того ж зазнали значних збитків на час карантину, і перекладання державою численних фінансових зобов’язань.

Де вихід з глухого кута?

Вихід тут лише один і він не передбачає половинчастих рішень. Якщо громадяни не в змозі тягнути ринкові ціни на тлі кризи і падіння доходів за відсутності належної підтримки з боку держави, то необхідно повернутися до моделі, що була чинною до 2020 року, коли ціна на газ для виробництва теплової енергії була не ринковою, а фіксованою.

Це не звільняє уряд і від прийняття низки рішень для стабілізації ринку теплоенергетики на державному рівні. Зокрема — не звільняє від того, щоб в повному обсязі передбачити в держбюджеті України компенсацію збитків, що виникла у підприємств теплопостачання в результаті законодавчих змін і зростання цін на природний газ в 2016—2020 роках.

Тим більше, що успішні приклади подібної практики вже відомі: наприклад, компенсація Міністерства економіки України за поставки газу, що імпортується протягом 2015−2019 років в рамках режиму покладання спеціальних обов’язків (ПСО) на ринку природного газу. Так, на сплату цієї компенсації буквально за тиждень до кінця року в держбюджеті не тільки знайшлося 32 млрд грн, але і виявилося достатньо можливостей для оперативного прийняття рішення про їх виплату Міненерго у вигляді компенсації Нафтогазу за продаж імпортованого газу для потреб населення в 2015—2019 роках за ціною, нижчою за ринкову в рамках ПСО (покладених спеціальних обов’язків).

З отриманих 32,2 млрд грн Нафтогаз заплатили 6,4 млрд грн податку на прибуток, сплатили ПАТ Укрнафта 12,6 млрд грн за газ 2006 року видобутку і здійснили попередній платіж в 23,5 млрд грн за майбутню здобич газу.

Це вже чудове рішення могло б стати навіть кращим, якби ця компенсація була виплачена тепловикам, а транзит цих коштів — оптимізовано: замість 32 млрд грн з держбюджету в Нафтогаз, звідти — в Укрнафту і у вигляді сплати податків знову до держбюджету, куди ефективніше було б взяти з держбюджету 25,5 млрд, направити їх на рахунки ТКЕ, звідти — Нафтогазу, а після — Укрнафті і звідти вони б знову повернулися податками до держбюджету.

Але замислитися цілеспрямованим пошуком подібних можливостей для порятунку підприємств теплоенергетики та забезпечення стабільного опалювального сезону наступного року в уряді не обіцяють. Поки обіцяють тільки «докласти максимум зусиль для розробки механізмів компенсації в тарифі до 01.09.21».

Ну а обіцяного, як відомо, три роки чекають. Але це в звичайних випадках, а з урахуванням того, що мовиться про багатомільярдні суми, обіцяного можна просто не дочекатися.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X