Цифрова гривня: чи не втрачає НБУ час і лідерство?
Цифрові валюти можуть кардинально змінити майбутнє монетарної політики та фінансового сектору. Центральні банки мають діяти на випередження, щоб не втратити свій вплив на макроекономічні процеси.
Цифрові валюти центробанків (CBDC) проектуються як реакція на розвиток технології розподілених реєстрів і швидкої еволюції платіжних сервісів. Вихід компаній з перевагою в ефекті мережі доступу до великих клієнтських баз даних по-справжньому похитнув пасивне споглядання монетарних органів за технологічними змінами. Центробанкіри усвідомили, що втрата лідерства у діджиталізації грошей може підірвати технологічні передумови ув’язки між монетарною політикою та фінансовим сектором. Руйнівний характер вірогідних змін може виявитись небажаною траєкторією.
Складнощі із здатністю приватних цифрових валют на блокчейні ефективно задовольняти потреби у масових платежах, так само як і складні і часто непрозорі структури стайблкоїнів (stable-coins), можуть наразити еволюцію грошей на ризик руху за випадковим напрямом. Ентузіазм крипто-анархістів з приводу «свободи», яку дають криптовалюти, швидше за все, є новою формою інкарнації старих претензій до систем централізованої грошової системи. Однак не це лякає центробанки, а вірогідність того, що платіжні технології підуть значно далі за здатність монетарної політики впливати на макроекономічні процеси. Готовність фінансового сектора асимілювати такі технології і адаптувати свої бізнес-моделі до них є не меншою проблемою.
Іншим фактором поштовху до занурення в дослідження CBDC стала конкуренція між самими центробанками. Поява центробанку-лідера та невизначеність щодо його політики інтернаціоналізації емітованої ним цифрової валюти може суттєво вплинути на потоки капіталів та транскордонний вимір ефективності роботи монетарного трансмісійного механізму.
Існують різні варіанти дизайну CBDC, внаслідок чого можна реагувати на клієнтські потреби чи компенсувати прогалини в системі грошового обігу та розрахунків. З іншого боку, CBDC допускають суттєві зміни в монетарній політиці та у питаннях фінансової стабільності. Конкретні ефекти, що породжують відповідні макрофінансові наслідки запровадження центробанківських цифрових валют, залежать від дизайну самих валют.
За останній час інтерес центробанків до процесу діджиталізації грошей сягнув практичного виміру. Технічно більшість експериментуючих центробанків засвідчують потенційну життєспроможність ідеї цифрових валют. Втім, мотиви щодо її потенційного запровадження відрізняються залежно від рівня фінансового розвитку. Вони ранжуються від питань підвищення безпеки платежів, підвищення ефективності платіжних систем до ефективності транскордонних трансакцій. Однак просування в питаннях готовності до запровадження власної цифрової валюти розподілене між центробанками дуже і дуже нерівномірно (див. рис.).
Як видно з рисунку, НБУ є одним з лідерів в питаннях реалізації проектів центробанківських цифрових валют, однак таке лідерство можна легко втратити. Завдяки чому Національний банк посідає не останні позиції? Завдяки реалізації пілотного проекту «Е-гривня».
Цей проект реалізовано впродовж 2018 року з метою тестування технологічних, операційних та функціональних можливостей запровадження моделі цифрової валюти НБУ. В рамках проекту було обрано технологію розподілених реєстрів (block-chain) приватного різновиду, централізовану модель випуску е-гривні та побудовано відповідну Платформу.
В технічному та технологічному плані було досягнуто поставлених результатів, зокрема, було встановлено життєспроможність базових технологічних алгоритмів функціонування цифрової валюти НБУ. Не викликає сумнівів достатність компетенцій для подальшого розвитку проекту в більших масштабах. Однак можна виділити ряд проблемних питань.
В рамках проекту тестувалась саме технологія і відповідні програмні рішення, а не продукт, який міг би бути покладений в основу роботи над запровадженням цифрової гривні у випадку, якщо буде ухвалено відповідне рішення. Це означає, що в разі подальших швидких структурних змін у сфері еволюції технологій цифрових валют і відповідних ініціатив з боку НБУ потрібно буде розробляти нову версію блокчейн-протоколу, яка би відповідала критеріям мінімізації юридичних та операційних ризиків. Це, своєю чергою, означає необхідність появи додаткових проміжних фаз перед потенційним запровадженням цифрової гривні в загальнонаціональних масштабах.
Кількість та інтенсивність трансакцій, що були проведені в рамках пілотного проекту, відповідають логіці технологічного тестування моделі цифрової валюти. Неможливо дійти висновків, наскільки обрані технологічні рішення будуть адекватні потребам у забезпеченні масових безперебійних платежів і яким буде реальний баланс втрат і вигід від запровадження цифрової гривні. Ця проблема кореспондує з попередньою. Вони взаємопідсилюють одна одну. Тобто перед потенційним фактичним запровадженням е-гривні потрібно буде тестувати не тільки ефективність роботи нового блокчейн-протоколу, але й цілої Платформи з усіма іншими складовими програмного забезпечення та технічного обладнання.
Фінансова інклюзія розглядається як одна з ключових вигід від запровадження цифрових валют центробанків. Під час реалізації проекту цільовим сегментом потенційних споживачів було обрано фізичних осіб, що здійснюють роздрібні платежі на невеликі суми. Хоч такий підхід не йде в розріз з наявними проектами інших центробанків, варто визнати, що концентрація виключно на цьому сегменті суттєво обмежуватиме перспективи поширення такого інструменту. Тим більше, що для багатьох країн, які перебувають на нижчому щаблі фінансового розвитку, фінансова інклюзія передбачає полегшення доступу малого та мікробізнесу до платіжних сервісів. Не виключено, що обраний таргетований сегмент є занадто вузьким і таким, що не дасть змоги наблизитись до реалізації потенціалу, закладеного в технологіях цифрових валют центробанків.
Дизайн проекту і відповідні обмеження на профіль трансакцій, які були доступні, суттєво вплинули на обмеженість та практичну цінність результатів, важливих для розуміння того, як змінюватиметься модальність монетарної політики та фінансової стабільності внаслідок діджиталізації грошей та платіжних систем.
Обраний набір характеристик цифрової валюти (не приносить процентного доходу, не може бути використана в операціях з центробанком тощо) дозволив зробити приблизні і дуже поверхові оцінки щодо впливу е-гривні на банківську ліквідність.
Одним з наслідків розширення цифрових валют на блокчейні є деінтермедіація фінансового сектора. Втім, остання не може зводитись виключно до заміщення одних грошових агрегатів іншими, оскільки при подальшому розвитку фінансової індустрії цифрові валюти краще інтегруються в системи прямого пошуку. Поєднання діджиталізації платіжних технологій з технологіями фінансових рішень може привнести більш далекосяжні зміни в традиційні бізнес-моделі фінансових посередників.
Ця сама проблема стосується монетарної політики. Дизайн валюти визначає обмежені можливості по вивченню змін в каналах монетарної трансмісії. В найбільш радикальному випадку дизайну цифрової валюти центробанків така валюта допускає прямі операції між монетарним органом і усіма особами, тобто процентний коридор поширюється на усіх економічних агентів. В усіх інших випадках обмеженого функціоналу цифрової валюти монетарна трансмісія зазнаватиме деформації, яка може бути непорівнянна з потенційними вигодами для клієнтів цифрових сервісів. Внаслідок цього більш повне задоволення клієнтів може вимагати більш радикальних кроків з боку центробанків щодо дизайну цифрових валют. Порівняння втрат і вигід такого плану вимагає суттєвого розширення проекту.
Чому ж лідерство НБУ може виявитись під питанням? Як вже зазначалося, обраний цільовий сегмент, якому потенційно може бути адресована е-гривня, є вузький і навряд чи маркетингово адекватний. А ємність сегменту визначає масштаби інвестицій в інфраструктуру та потенційні системні ефекти у сфері монетарної політики та фінансової стабільності. Це саме стосується концентрації ресурсів на подальшому просуванні та розширення проекту.
Невизначеність щодо рішення про перспективне запровадження вітчизняної CBDC є фактором, що гальмує виведення проекту на новий рівень. А дискусії щодо правильності обраного дизайну вітчизняної CBDC віддалятимуть в часі рішення про вибір параметрів більш амбітного підготовчого проекту. Звичайно, сам факт лідерства не має бути критерієм ухвалення рішень у сфері діджиталізації гривні. Але з часу реалізації пілоту багато чого змінилося в ставленні до проблеми і оцінці її перспектив. Тому переосмислення поглядів на «Е-гривню» виглядає актуальним і починатись має з перегляду цільового сегменту. Технічний бік проблеми дарує більше оптимізму з приводу здатності НБУ до емісії CBDC в майбутньому.
