Розхитати човен. Як наблизити українську освіту до реального життя
Як розхитати неквапливий човен української освіти і чому IT-бізнес стає головним стейкхолдером та драйвером якісної технічної освіти?
Сталість. Передбачуваність. Традиції. Ці терміни складають узагальнене поняття «Стабільність». Вони притаманні державним закладам освіти та часто призводять до стагнації.
«Не треба розхитувати човен», — чуємо ми від академічної спільноти, яка не підтримує реформи або новації у сфері вищої освіти. «Гнучкість до змін, максимально тісна співпраця з роботодавцем», — відповідає бізнес, що зацікавлений у якісно підготовлених кадрах.
Ще зовсім недавно великий бізнес жалівся, що вкрай важко залучати до компаній кваліфікованих кадрів. Їх або не вистачає на ринку праці, або вони дуже дорогі, а часто збігаються й ці обидва фактори. 5−7 років тому така ситуація спричинила появу багатьох корпоративних освітніх програм, коли компанії створювали власні тренінгові центри, у яких покращували підготовку фахівців.
Але зараз ми бачимо ситуацію, коли необхідних технологічному бізнесу спеціалістів не просто замало, їх практично немає. Корпоративні університети вже не здатні повністю закривати потреби в кадрах великих і навіть середніх компаній. Нові високотехнологічні проєкти від, найчастіше, західноєвропейських та/або північноамериканських замовників, потребують знань та навичок, які складно здобути в українських університетах. Причина в тому, що українські технічні ЗВО не встигають за швидкістю та динамікою розвитку нових технологій. Адже щоб надавати сучасні знання та формувати затребувані навички, потрібні кваліфікований викладач-практик, підготовлений курс (а у сучасних умовах ще й у якісному онлайн форматі) та можливість відпрацювати знання на практиці. Університетам важко відповідати таким вимогам та встигати за індустрією. На це впливає їхнє технічне забезпечення, матеріальне стимулювання викладачів та постійний витік кадрів у ту ж саму індустрію.
Проте світло в кінці тунелю є. Не потрібно чекати на зміни — потрібно їх впроваджувати. З одного боку уряди та міністри змінюються, нові законопроєкти розробляють довго та їхня імплементація «на місцях» часто буксує. Але з іншого — є напрямки співпраці, де бізнесу та університетам не потрібна ані допомога, ані дозвіл від держави, ані якийсь спеціальний закон. Вони можуть працювати напряму. Наприклад, в межах GlobalLogic Education ми співпрацюємо з 19 ВНЗ України. Спільні освітні ініціативи держави та бізнесу набувають все більшого сенсу. Адже бізнес формує запити ринку, а заклади освіти мають їм відповідати. А без взаємодії бізнес — освіта це досить складно.
Три стратегічно важливих напрямки співпраці бізнес — університет:
1. Нова генерація викладачів. Очевидно що, навіть у найбільш студентоорієнтованому університеті, ключовий внесок у якісне навчання робить викладач. Що може зробити бізнес для, як мінімум, підтримки викладацької спільноти і, як максимум, для формування нової генерації викладачів-менторів?
По-перше, програми підвищення кваліфікації, де б інженери з індустрії на прикладі реальних проєктів показували викладачам, як застосовувати сучасні технології на практиці.
По-друге, конкурси проєктів викладачів. З їхньою допомогою бізнес має змогу підтримувати (фінансово, організаційно, експертно) реалізацію викладацьких ідей — від інноваційного курсу та розробки необхідного програмного забезпечення до наукового дослідження та міжнародного стажування.
По-третє, важливо впровадити систему персональних грантів найкращим (за різними показниками) викладачам, які будуть мотивувати їх залишатися в університетах та розвиватися.
2. Якісний онлайн-контент. Рано чи пізно пандемія відступить, а звичка навчатись та навчати онлайн залишиться. Бізнесу, за більшою мірою, не важливо де навчається майбутній фахівець. Важливі знання.
Можливість дистанційного навчання, наявність зручних технологій та привабливого контенту може стати конкурентною перевагою як української освіти в цілому, так і конкретного університету для абітурієнтів. Бізнес, для якого ще до пандемії та карантину дистанційна робота та навчання розподілених команд з різних куточків світу була звичайною справою, може передавати свій досвід в університети. Це прекрасна можливість ЗВО та роботодавцям створювати спільні онлайн-курси, залучаючи до викладання інженерів з компаній. Такий підхід дозволить підняти якість та престиж української освіти — студенти будуть навчатися з інтересом та знати, що знання, які вони отримують, справді актуальні та затребувані на ринку.
3. R&D проєкти. Напевно головна претензія до фахівця-початківця в усі часи — нестача практичних навичок, які необхідні для роботи на реальному проєкті. У світі, який стрімко змінюється, і особливо в міжнародних компаніях, такі навички стають особливо важливим. Це ніби замкнуте коло — ти не можеш бути практиком, бо ще не працював, а тебе не беруть на роботу, бо в тебе немає практичних навичок.
В західному світі це проблема вирішується за допомогою спільних R&D проєктів компаній з університетами. Ідея в тому, що компанії передають в університети свої проєкти — це можуть бути або справжні комерційні задачі, які викладачі та студенти вирішують як субпідрядники, або навчальні проєкти, задачі, яких максимально наближені до реальних. В обидвох випадках — це можливість для студентів і викладачів познайомитися із тим як «живе» реальний проєкт, навчитися працювати в команді, взаємодіяти із замовником та презентувати результати своєї роботи. Спеціаліст із такими навичками — знахідка для роботодавця. А можливість надавати такі навички — конкурентна перевага для університету.
Отже, човен української освіти потрібно розхитувати — новими підходами, ідеями, проєктами для того, щоб скерувати його у правильному напрямку. Цей напрямок може допомогти задати бізнес, для якого наявність якісних фахівців — питання розвитку та навіть виживання. Передумовами для такої співпраці є відкритість та гнучкість з боку університетів, а з боку бізнесу готовність інвестувати у цей напрямок ресурси — як фінансові, так і людські. В решті решт спасіння потопаючих — справа рук самих потопаючих і наша загальна ціль не дати потонути український вищій освіті та вивести її на новий якісний рівень.
