Чому венчурний капітал не поспішає в Україну

17 серпня 2018, 13:30

Не секрет, що Україна – не найпривабливіша країна для іноземних інвесторів. А для венчурних – і поготів. І справа тут не у відсутності якісних проектів, у які можна проінвестувати.

Венчурному капіталу є з чого вибрати в Україні. Тут наша одвічна проблема – відсутність верховенства права, а значить, і низький рівень захисту прав інвесторів. Але про все по порядку.

Відео дня

Крім добре відомих індексів, на які орієнтуються інвестори, таких як Doing Business або The Global Competitiveness Index, існує ще і The Venture Capital and Private Equity Country Attractiveness Index. Його ось уже 8 років поспіль розраховують вчені бізнес-школи IESE. Він не дуже популярний у нас, припущу, що через досить маленький ринок венчурного капіталу. UVCA в минулому році оцінила весь український ринок в $259 млн. Для порівняння: обсяг венчурних інвестицій в Ізраїлі в минулому році склав $4,8 млрд. Це на їх 8,5 млн населення.

Думаю, зайвим буде говорити про значимість венчурних інвестицій як для інноваційного бізнесу, так і для економіки в цілому. Однак наші можновладці досить холодно ставляться до венчурних капіталістів. Погано це чи добре – в нашій країні зрозуміти складно. Один з інвесторів на моє запитання про варіанти необхідної державної підтримки недавно відповів дослівно таке: "Держпідтримка не потрібна. Не дай Бог з такою державою".

І дійсно, до держави є ряд питань. Згаданий вище індекс включає в себе шість секцій: економічна активність, глибина ринку капіталу, оподаткування, захист інвесторів і корпоративне управління, соціальне середовище, підприємницькі можливості. Найбільший провал у нас в секції "соціальне середовище", що складається з трьох показників: хабарі і корупція, трудове законодавство і освіта. І якщо з останнім у нас ще все більш-менш – 54-е місце зі 125 країн, за якими розраховувався індекс, то з іншими двома біда – 104 і 112 місця, відповідно. 112 місце в індексі "трудове законодавство" ми отримали за наш КЗпП. І тут, насправді, нема нічого дивного. Наше законодавство так оберігає найманого працівника, що не кожен інвестор, з огляду на цей фактор, погодиться увійти у високоризиковий бізнес. Венчурний бізнес вимагає швидких рішень. Зокрема й про його реструктуризацію або закриття. Венчурний інвестор не має 3 місяців і фінансових ресурсів, щоб виплачувати компенсації співробітникам, які не встигають за розвитком технологій. У цьому плані система англоскасонского права більш лояльна до інвесторів і менше захищає працівників на відміну від нашої правової системи.

Ненабагато краще у нас і з захистом прав інвесторів. Тут за показником "захист приватної власності" ми перебуваємо на 105 позиції. Якість судової системи, відповідно до індексу, теж, м'яко кажучи, кульгає – 103 позиція зі 125. До проблем, створених державою, можна також віднести і показник "складність закриття бізнесу", який чомусь не беруть до уваги в інших індексах. Але ж для інвестора швидкість виходу з бізнесу не менш важлива, ніж швидкість запуску. За даними різних досліджень, умови визнання банкрутом є одним з вирішальних факторів при прийнятті рішення інвестувати в країну.

Ще один провал, але вже, правда, не держави, а фінансового сектора, обумовлений фактичною відсутністю незабезпечених кредитів. Цей показник у нас самий просілий з усіх – 123 зі 125. Венчурним інвесторам важливо мати кредитне плече для оборотних коштів. Звичайно, жоден банк не дасть інноваційній компанії без застави (якої у них, як правило, і немає) довгостроковий кредит. А ось короткострокові – цілком нормальна західна практика.

Заради справедливості слід відзначити, що за показниками інноваційності, якості наукових статей і корпоративним R&D ми маємо досить непогані позиції – 44, 46, і 45, відповідно. Але це навряд чи можна зарахувати до заслуг держави.

Разом, в сухому залишку маємо явні проблеми з корупцією, трудовим законодавством, захистом приватної власності, складними процедурами виходу з бізнесу і явно недосконалою судовою системою, що робить нас 83-ю країною за привабливістю для венчурних інвесторів зі 125. Ми скромно сусідимо з Сербією і Ліваном.

Це, звичайно, не означає, що до нас зовсім не приходять інвестиції. Приходять. Але вони йдуть швидше всупереч. Та й не в країну, а в конкретні стартапи, які отримують інвестиції тільки за умови інкорпорування в якійсь іншій більш передбачуваній, стабільній і безпечній країні. А це зовсім погано. Адже так ми втрачаємо не тільки гроші, а й найцінніше – талановитих людей.

Можна багато говорити про складність зміни системи і неможливість подолати корупцію, а можна почати вирішувати проблеми точково. Всі перераховані проблемні фактори (можливо, крім корупції) властиві більше романо-германській системі права, до якої належить і українське законодавство. Відповідно, англосаксонська більш приваблює інвесторів у всьому світі. Звичайно, повний перехід держави з однієї системи права на іншу виглядає досить фантастичним. Але рішення все ж є. Є досвід Дубая і Астани, які впроваджують англосаксонську систему на обмежених територіях, таких як фінансові центри, з виписаними з Туманного Альбіону суддями і адвокатами. Можливо, нам теж варто спробувати створити окремі юрисдикції в індустріальних і інноваційних парках, в яких, як в заповідниках, будуть знаходиться інноваційні компанії та стартапи, і куди не боятимуться приходити іноземні інвестори. І тоді, можливо, ми зупинимо кровотечу, і талановиті хлопці будуть залишатися в Україні і будувати нашу, а не чужу, інноваційну економіку.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Картина ділового тижня

Щотижнева розсилка головних новин бізнесу і фінансів

Розсилка відправляється по суботах

Показати ще новини
Радіо НВ
X